ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року

Справа № 904/3402/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Поліщука В.Ю.

За участі представників : ТОВ "ФІРМА "РОСТ'АГРО" - Гайдаша Є.В., ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." - Можейка Є.Ф., ліквідатора Марченко Я.В.- Линника Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "РОСТ'АГРО"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 по справі № 904/3402/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "РОСТ'АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В.", Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецстрой девелопмент" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регул", про визнання недійсним договору факторингу, -

В С Т А Н О В И В:

У квітня 2016 ТОВ "ФІРМА "РОСТ'АГРО" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." та ТОВ "Монтажспецстрой девелопмент" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 08.02.2016 посилаючись на те, що спірний договір фактично є договором факторингу, та укладений між відповідачами без дотримання вимог передбачених чинним законодавством.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 по справі № 904/3402/16 позов задоволено та визнано недійсним договір відступлення права від 08.02.2016.

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 по справі № 904/3402/16 скасовано та постановлено нове рішення, яким у позові відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "ФІРМА "РОСТ'АГРО" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 по справі № 904/3402/16 посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції від 15.09.2016.

У відзиві ліквідатор ТОВ "Регул" Марченко Я.В. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а апеляційну постанову залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2017, у зв'язку із відпусткою судді Катеринчук Л.Й., визначений склад колегії суддів по розгляду даної справи: Ткаченко Н.Г./головуючий, доповідач/, Куровський С.В., Поліщук В.Ю.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., представників: ТОВ "ФІРМА "РОСТ'АГРО" - Гайдаша Є.В., ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." - Можейка Є.Ф., ліквідатора Марченко Я.В.- Линника Є.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення місцевого господарського суду від 15.09.2016, яким визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 08.02.2016, обґрунтоване тим, що спірний договір від 08.02.2016 укладений між ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." та ТОВ "Монтажспецстрой девелопмент", містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), який відповідно до норм глави 73 ЦК України та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" мають право укладати лише фінансові установи, якими не є відповідачі по даній справі, внаслідок чого наявні підстави для визнання цього договору недійсним.

Постанова апеляційного господарського суду, якою скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову про визнання договору відступлення права вимоги від 08.02.2016 недійсним, мотивована тим, що укладений між відповідачами договір повністю узгоджується з нормами ст.ст. 512, 513, 514, 517 ЦК України, волевиявлення його сторін було спрямовано саме на відступлення права вимоги до боржника від одного кредитора іншому в обсягу, передбаченому основним договором та цей договір не є договором факторингу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 512 та ст. 513 ЦК України, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цьому, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." (постачальник) та ТОВ "Регул" було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 22 КНПА від 21.03.2013, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю обумовлений товар, а останній розрахуватись за цей товар на умовах визначених цим договором.

Внаслідок невиконання ТОВ "Регул" взятого на себе обов'язку за договором поставки на умовах товарного кредиту № 22 КНПА щодо оплати товару, ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Регул" 532 137,15 грн. заборгованості і судом було порушено провадження по справі № 904/10559/15.

В подальшому, у позовному провадженні по справі № 904/10559/15, сторонами було укладено 08.02.2016 мирову угоду, за якою ТОВ "Регул" зобов'язується здійснити сплату суми боргу у сумі 90 000 грн. на користь ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." в строк до 01.07.2016, а в свою чергу ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." зобов'язується в строк до 10.02.2016 відступити право вимоги за договором поставки № 22КНПА від 21.03.2013 на користь ТОВ "Монтажспецстрой девелопмент" і у випадку належного виконання ТОВ "Регул" цієї угоди не пред'являти жодних претензій до останнього з приводу зобов'язань за зазначеним договором поставки, зазначена мирова угода була затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016.

08.02.2016 між ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." (первісним кредитором) та ТОВ "Монтажспецстрой Девелопмент" (новим кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги до боржника - ТОВ "Регул" за договором поставки № 22КНПА від 21.03.2013 , укладеним між ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." (постачальник) та ТОВ "Регул" (покупець), а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в сумі 180 000 грн.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору, до обов'язків первісного кредитора віднесено: відступлення права вимоги новому кредитору згідно умов цього договору; повідомлення боржника про укладення цього договору; передання новому кредитору усіх необхідних документів, які засвідчують права, що передаються.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що згідно положень Цивільного кодексу України, відступлення права вимоги виступає способом заміни кредитора у зобов'язанні (загальне), а є факторинг - є цілісним самостійним видом договору (спеціальне), а тому за таких обставин, хоч спірний договір про відступленні права вимоги, укладений між відповідачами на платній основі, що не забороняється чинним законодавством України, цей договір не є договором факторингу.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відтак, Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. ст. 99-101 ГПК України, дослідивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін , дійшов до обгрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки договір відступлення права вимоги від 08.02.2016, укладений між відповідача з дотримання вимог закону, внаслідок чого відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним згідно вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 111^{7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.}

^{Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 по справі № 904/3402/16 прийнята з урахуванням фактичних обставин справи, відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.}

^{Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові апеляційного суду.}

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111^{5, 1117-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -}

П О С Т А Н О В И В:

^{Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "РОСТ'АГРО" залишити без задоволення.}

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 по справі № 904/3402/16 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В.

Поліщук В.Ю.