open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 185/746/17

Провадження № 2-а/185/106/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2017 року ОСОБА_1звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що він перебуває на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв'язку з досягненням пенсійного віку 13 січня2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на загальних підставах у відповідності до ст. 26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню з заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідач листом від 18 січня2017 року відмовив йому у призначенні пенсії за віком на загальних підставах.

Зазначає, що він вважає, що пенсія призначена за віком на пільгових умовах на підставі ЗУ "Про пенсійне забезпечення" і пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», це різні види пенсії, та за призначенням пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше.

Позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії з 13.01.2017року за віком відповідно до ст. 26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком - протиправними, зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на загальних підставах з дати звернення з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, провести перерахунок та виплату різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги.

В судове засідання відповідач не з’явився, представник відповідача надав письмову заяву, в якій просив провести судове засідання без його участі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав суду письмові заперечення та матеріали пенсійної справи позивача.

В запереченнях на позов відповідачем зазначено, що позивач знаходиться на обліку в управлінні з 07.12.1999року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначає, що позивачу було правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на загальних підставах з 13.01.2017року відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 зазначеного закону, так як йому вже призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку. Вказує на те, що пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах є тотожними, та є одним видом пенсії, посилаючись на постанови ВСУ від 15.04.2014 р. № 21-57а14, 21-70а14, від 02.06.2015 № 21-487а15, від 13.07.2016 р. № 21-440а14. Відповідно до ст. 4 Закону України від 09.07.2003р. № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до Розділу ІІ “Трудові пенсії” Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудові пенсії поділяються на: - пенсія за віком; - пенсії по інвалідності; - пенсії в разі втрати годувальника; - пенсії за вислугу років.

Пенсія за віком врегульована статтями 12 — 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до п. 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до п. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Законом України від 08.07.2011 року N 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, до ст. 45 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” внесено зміни (уточнення порядку переведення на інший вид пенсії) (редакція чинна на час спірних правовідносин), а саме: “переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії”.

Позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яка з 01.01.2004 року обчислена відповідно до норм та в порядку передбаченому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 22.12.2015 року по справі № 2а/199/138/14, постанову Верховного Суду України від 29.11.2016 року по справі № 133/476-15а та постанову Вищого адміністративного суду України від 27.07.2016 року по справі № К/800/23215/15 вважає безпідставним, оскільки у зазначених постановах питання вирішувалось щодо переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, які не є тотожними відповідно до “Розділу” ІІ Закону України “Про пенсійне забезпечення” (є різними видами пенсії). В задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від сторін у справі надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, та дослідивши матеріали пенсійної справи позивача, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 07.12.1999року та отримує пенсію за віком, призначену йому на пільгових умовах згідно статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1

Стаття 43 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" чітко роз'яснює перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, а саме, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, який здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Як встановлено судом та підтверджується долученими до матеріалів даної адміністративної справи копіями матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1,яка була надана суду, та в повному обсязі досліджена судом, призначена позивачу відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія - є «пенсією за віком», яка йому перераховувалася з набранням чинності 1 січня 2004 року ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, позивачем реалізовано право на призначення пенсії за віком.

13.01.2017року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 зазначеного закону.

Рішенням комісії при Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій № 34 від 13.01.2017року позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до його заяви від 13.01.2017 р., про що повідомлено позивачу листом від 18.01.2017 року.

В Україні правове регулювання відносин пенсійного забезпечення здійснюється на підставі Основного Закону України, згідно якого виключно законами України визначаються форми та види пенсійного забезпечення. Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України „Про пенсійне забезпечення", Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і іншими законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про пенсійне забезпечення", яка діяла на час призначення позивачу пенсії у 1999році, передбачалося види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено такі види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до розділу II (трудові пенсії) Закону України „Про пенсійне забезпечення" визначено кола осіб, які мають право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку.

Таким чином, чинним на час призначення позивачу пенсії законодавством було визначено коло працівників, яким призначається пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку встановленого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення", в якій також як і в статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачалося право чоловіків на пенсію за віком після досягнення 60 років.

З аналізу норм ст.ст. 9,45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміною виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Станом на час призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону № 1058, а Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає лише право особи на пільгову пенсію.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що призначена йому на пільгових умовах у відповідності до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія не вважається пенсією за віком у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - є безпідставними.

Помилковими також є твердження позивача про те, що пенсія зі зниженням віку Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачена, оскільки право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку передбачалося як Законом України „Про пенсійне забезпечення" (для осіб, які мали право на пенсію на пільгових умовах), так і передбачається підп.3 п. 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Положенням Закону України „Про пенсійне забезпечення" і Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.

У справі, що розглядається, у позивача відсутні підстави та він не виявив бажання перейти з одного виду пенсії на інший, оскільки він претендує на пенсію в межах одного виду - пенсію за віком, а отже і відсутні підстави здійснювати призначення вже раніше призначеної пенсії та всі пов'язані з призначенням пенсії нарахування.

На підставі вищевикладеного можливо зробити висновок, що оскільки позивач по справі скористався своїм правом на призначення пенсії за віком, яка йому перераховувалася у визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача, суд вважає, що відсутні законодавчо визначені підстави вдруге призначати ОСОБА_1 за його заявою від 13 січня 2017року пенсію за віком у відповідності до статті 26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Щодо посилання позивача на правову позицію, викладену Верховним Судом України в постановах від 22.12.2015 р. в справі № 2а/199/138/14 та від 29.11.2016 року № 133/476/15-а, суд вказує на наступне.

В зазначених постанові Верховний Суд України дійшов наступного правового висновку: частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою в розглядуваному питанні мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом. Особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше. Крім того, після звільнення позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Правовідносини, які виникли в даному випадку, є відмінними, ніж розглянуті Верховним Судом України та щодо яких викладено правовий висновок, оскільки в справах, що розглядались Верховним Судом України, особі була призначена пенсія за вислугу років, а за призначенням пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» така особа звернулась вперше, тобто особі було призначено інший вид пенсії за іншим законом.

В даному же випадку, як зазначено вище, позивачу вже призначена пенсія за віком, яка була належним чином неодноразово перерахована відповідно до Закону № 1058-ІV, позивач просить знову призначити йому пенсію за віком на підставі Закону № 1058-ІV, тому застосування в даному випадку вказаної правової позиції Верховного Суду України є неможливим.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1про визнання дій відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії з 13.01.2017 рокуза віком відповідно до ст. 26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком - протиправними, зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком на загальних підставах з дати звернення з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, провести перерахунок та виплату різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією - задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6 -11, 71, 94, 161, 163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя

Джерело: ЄДРСР 65907961
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку