Провадження № 22-ц/783/1598/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

Категорія: 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Павлишина О.Ф.,

суддів – Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника ДП Національної акціонерної компанії «Надра України» Західукргеологія» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» Західукргеологія» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації збитків та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Національної акціонерної компанії «Надра України» Дочірнє підприємство «Західукргеологія», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 41,21 грн., компенсацію збитків за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 2628,48 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 36234,20 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову покликався на те, що в період 2009-2014 року він працював на відокремленому підрозділі Львівська геологорозвідувальна експедиція ДП НАК «Надра України» Західукргеологія», де виконував обов'язки сторожа. В зв'язку із систематичною затримкою та невиплатою заробітної плати, 05.04.2014 року позивач звільнився на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата за період часу з лютого 2014 року по липень 2014 року у сумі 4072,21 грн. Однак, нарахована заробітна плата була виплачена йому лише 20.08.2015 р. Крім того, на день подання позову відповідач так і не здійснив остаточний розрахунок по заробітній платі. За таких обставин, позивач вважає, що з вини відповідача було затримано виплату належної йому заробітної плати, а відтак останній зобов’язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки. Крім того, такою бездіяльністю відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась у тому, що він є пенсіонером, а невиплата заробітної плати, яка складала значний розмір його сукупного місячного доходу, вимагала від нього додаткових зусиль для організації життя та призвело до погіршення нормальних життєвих зв’язків.

25.11.2016 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача компенсацію збитків за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 1078,36 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 36234,20 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

26.12.2016 року представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, згідно яких просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 38597,30 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права. Не погоджується з відмовою у позові у зв’язку із застосуванням строків позовної давності. Звертає увагу на те, що на момент подання позову існувала заборгованість із виплати частини заробітної плати з врахуванням інфляційних втрат у зв’язку з порушенням строків її виплати у сумі 1078,36 грн. Дана заборгованість не оспорювалась відповідачем і була погашена 08.12.2016 року під час судового розгляду справи. Відтак, вважає застосування строків позовної давності безпідставним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ДП Національної акціонерної компанії «Надра України» Західукргеологія» - ОСОБА_4 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 працював на відокремленому підрозділі Львівська геологорозвідувальна експедиція ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» та 05.04.2014 року позивач звільнився на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін (а.с.8).

З довідки №16 від 02.02.2015 року видно, що станом на 02.02.2015 року у ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» перед звільненим працівником ОСОБА_2 наявна заборгованість в сумі 4072,21 грн. за період часу з лютого 2014 року по липень 2014 року (а.с.7).

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу, виданого 06.02.2015 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» на користь ОСОБА_2 4071,21 грн. (а.с.17).

З листа начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ від 28.08.2015 р. № 13708 видно, що в серпні 2015 року ОСОБА_2 виплачено кошти в сумі 4071,21 грн. (а.с.18).

Крім того, 05.04.2016 року ОСОБА_2 була виплачена компенсація в сумі 786,25 грн. нарахованої за період лютий-квітень 2014 року, що підтверджується довідкою №62 від 04.11.2016 року (а.с.25).

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»,підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо за офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, а позивач та його представник в судовому засіданні не надали суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, а відтак в задоволенні позовних вимог відмовив у зв’язку із пропуском строку звернення до суду (позовної давності).

Однак з таким висновком погодитись не можна, так як його суд дійшов з порушення норм матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи стверджується, та визнано представником відповідача, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 06.12.2016 року шляхом перерахунку 1078 грн. 36 коп., як компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період – травня 2014 року до серпня 2015 року. (а.с.45-47)

А відтак враховуючи дату проведення остаточного розрахунку колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Згідно з правовою позицією у справі за № 6-259цс17 від 13.03.2017 року відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України). При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день – наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи – по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв’язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Разом з тим за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки до серпня 2015 року безспірною була сума невиплаченої заробітної плати - 4071 грн. 21 коп., яка стягнута в серпні на підставі судового наказу від 06.02.2015 року. (а.с.17, 18), сума 1078 грн. 36 коп., як компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є спірною.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відшкодування слід провести з врахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, та стягнути з відповідача відповідно до ст.117 КЗпП України на користь позивача 3938 грн. 50 коп. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем не подано доказів про завдання моральної шкоди, а тому вважає вимогу про відшкодування такої не доведеною.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково, та стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» Західукргеологія» в користь ОСОБА_2 3938 (три тисячі дев»ятсот тридцять вісім) грн. 50 (п»ятдесят) коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_5