Провадження №2/442/804/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі :

головуючого судді – Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання – Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05.08.2004 уклала шлюб з відповідачем, за час якого у них 29.11.2006 народилася дочка ОСОБА_3. Зазначає, що протягом тривалого часу відповідач не приділяє дитині уваги, не дає кошти на утримання їх дочки, що ставить її у важке матеріальне становище, оскільки сама вона не має змоги утримувати дитину. За таких обставин просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дочкою повноліття.

Позивач в судове засідання не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з’явилися. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності. У задоволенні позову просить відмовити, оскільки, вважає, що заявлені вимоги не відповідають матеріальному стану, здоров’ю та іншим обставинам відповідача. Просить встановити розмір аліментів, які підлягають стягненню в розмірі 1/5 частини від його доходу.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов’язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” від 15.05.2006 № 3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 народилася 29.11.2006 (копія свідоцтва про народження серії 1-СГ № 083695), батьками якої значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 проживає з позивачем та перебуває на її утриманні (довідка від 23.01.2017 № 108, видана Бистрицькою сільською радою Дрогобицького району).

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі та виплачуються щомісячно.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, які мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених статтею 184 СК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Таким чином, в даний час між позивачем та відповідачем виник спір з приводу утримання неповнолітньої дитини, а тому суд переконаний, що позивач потребує допомоги на утримання дочки, а відповідач зобов’язаний їй надавати таку допомогу.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітню дитину, суд враховує стан здоров’я позивача та відповідача.

Позивач згідно довідки про доходи працює продавцем продовольчих товарів у фізичної особи – підприємця і отримує мінімальну заробітну плату в розмірі 3 200 грн. Відповідач відповідно до довідки Міжрайонної спеціалізованої фтизіопульмонологічної МСЕК № 1 серії 10 ААВ № 840900 з 23.09.2015 до жовтня 2016 мав ІІ групу інвалідності. Відповідно до довідки Міжрайонної спеціалізованої фтизіопульмонологічної МСЕК № 1 серії 12 ААА № 335550 з 21.09.2016 до жовтня 2017 отримав ІІІ групу інвалідності з протипоказаннями щодо важкої фізичної праці. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (дійсне до 30.09.2017) відповідач отримує пенсію по інвалідності та має ІІІ групу інвалідності. З довідки, виданої Самбірським об’єднаним управлінням ПФУ Львівської області 02.03.2017 за № 325, вбачається, що відповідач отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ групи у розмірі 1 247 грн. Довідки про доходи, яка б могла включати відомості щодо джерел доходів, виданої органами Державної податкової служби України відповідач не надав.

З вищезазначених документів вбачається, що на момент зверенння з позовом до суду відповідач був працездатним (за виключенням важкої фізичної праці) з 21.09.2016, проте з цього часу офіційно на роботу не влаштувався та не приймав участі в утриманні їх спільної дитини з позивачем. Доказів того, що відповідач спробував знайти роботу, але не зміг суду подано не було.

Положеннями ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2017 рік” встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року – 1 544 гривні, з 1 травня – 1 624 гривні, з 1 грудня – 1 700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року – 1 355 гривень, з 1 травня – 1 426 гривень, з 1 грудня – 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року – 1689 гривень, з 1 травня – 1 777 гривень, з 1 грудня – 1 860 гривень.

Таким чином прожитковий мінімум на спільну дитину позивача і відповідача на момент звернення до суду встановлювався у розмірі у розмірі 1 689 грн.

Враховуючи, що відповідно до положень Конвенціїї ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції ООН про права дитини), дитина має право на піклування батьків (ст. 7 Конвенції ООН про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини (ст. 18 Конвенції ООН про права дитини),батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 Конвенції ООН про права дитини), та враховуючи, те, що позивач, крім матеріального забезпечення здійснює і діяльність по вихованню і наданню освіти дитині замість відповідача, суд визначає, що посилання відповідача на його низькі доходи, те, що з 2014 року він не проживає з сім’єю та здійснював лікування тяжкої хвороби враховується судом таким чином, що суд присуджує з урахуванням рівності прав та обов’язків обох батьків щодо дитини аліменти на її утримання в половинному розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, виходячи з вимог розумності та справедливості, а також, виходячи з того, що інтереси дитини визнаються судом найважливішими, то необхідно розподілити витрати на утримання між батьками у рівних частинах з визначенням розміру аліментів в твердій грошовій сумі – 844 грн 50 коп, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду, саме такий розмір аліментів відповідатиме інтересам їх дитини, враховуючи її вік та матеріальні потреби.

У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 70 Закону України „Про виконавче првадження” державний чи приватний виконавець не можуть відраховувати більш ніж 50% від усіх доходів відповідача.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка, вул. Дружби 1/5, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Львівська область, Дрогобицький район, с. Бистриця, вул. І. Франка, 27, ІПН НОМЕР_2) аліменти на неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в твердій грошовій сумі в розмірі 844 (вісімсот сорок чотири) грн 50 коп, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.01.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць в розмірі 844 (вісімсот сорок чотири) грн 50 коп допустити до негайного виконання.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка, вул. Дружби 1/5, ІПН НОМЕР_1) 640 (шістсот сорок) грн судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.С. Кучаковський