Справа № 569/2132/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Бучко Т.М.

секретар Соломон О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі ? частини всіх видів заробітку ( доходу ) щомісячно.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що за рішенням суду на її користь з відповідача стягувалися аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 до його повноліття. Після досягнення повноліття син продовжує навчання у Рівненському інституті Київського університету права НАН України на денній формі навчання. У зв’язку з навчанням сина вона несе витрати на придбання навчальних посібників, книг, канцтоварів, зошитів, оплату проїзду до місця навчання, харчування тощо. Син не може самостійно себе утримувати, оскільки навчається на стаціонарі. Їй також важко самотужки матеріально допомагати синові, так як вона інвалід ІІІ групи загального захворювання, часто лікується.

В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю та з аналогічних підстав. Пояснила, що відповідач дає сину 50 грн. на тиждень, але цих коштів не вистачає навіть на проїзд до місця навчання та харчування його в інституті. За навчання також платить відповідач, оскільки при поділі спільного майна вони досягли такої домовленості. На утримання сина вона витрачає близько 1500 грн. щомісячно. Отримує 1200 грн. пенсії по інвалідності та 1300 грн. заробітної плати, так як через інвалідність працює неповний робочий день. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що сину допомагає постійно, купує одяг, оплачує навчання в автошколі, дає кишенькові гроші, платить за навчання в інституті.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Суд встановив, що сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами розірваний за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2003 року. Повнолітній нині син сторін проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.

Відповідно до ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і ( або ) у частці від заробітку ( доходу ) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу ( ч.1 ст.200 СК України ).

Як зазначено в п.20 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з довідки № 06-12 від 2 лютого 2017 року ОСОБА_5 навчається на першому курсі денної форми навчання спеціальності «Право» Рівненського інституту Київського університету права Національної академії наук України на умовах повного відшкодування витрат за навчання. В зв’язку з навчанням ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги і ця обставина сторонами в судовому засіданні не оспорювалася.

Встановлено, що відповідач є працездатною особою, має постійне місце роботи і дохід близько 6400 грн. щомісячно. Доказів на спростування такого розміру щомісячного доходу ОСОБА_3 позивач не надала. Обставин, які свідчать про неспроможність надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, відповідачем не вказано, а тому суд вважає, що відповідач має можливість надавати таку допомогу.

В судовому засіданні позивач визнала, що відповідач добровільно надає сину допомогу в розмірі 50 грн. на тиждень, однак вважає, що вказаних коштів недостатньо для утримання сина.

Крім того, суд встановив, що договір про надання освітніх послуг від 12 серпня 2016 року з Київським університетом права Національної академії наук України укладений з відповідачем і саме він проводить оплату навчання сина, що підтверджується також квитанціями про сплату коштів за навчання за 1 курс. Покликання представника позивача на те, що плата за навчання є компенсацією вартості частки позивача у спільному майні подружжя належними доказами не підтверджено, хоча і не оспорювало ся відповідачем, який визнав факт наявності такої домовленості.

Матеріальне становище повнолітнього сина, доньки, які продовжують навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання, навчальних матеріалів, проїзду тощо.

Пред’являючи даний позов, позивач визначила аліменти в розмірі ? частки заробітку відповідача, в судовому засіданні зазначила, що несе витрати на утримання сина в сумі близько 1500 грн. в місяць, однак не надала доказів на підтвердження того, що повнолітній син потребує матеріальної допомоги у вказаному нею розмірі.

Відповідно до положень ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вказаних вище вимог будь-якого розрахунку щомісячних витрат та доказів на підтвердження їх здійснення позивачем не надано, тому, вирішуючи питання про розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з такого.

За змістом ст.199 СК України обов’язок утримувати повнолітнього сина, дочку, які продовжують навчання, покладено на обох батьків.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня становить 1600 грн.

Згідно із ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Заперечення відповідача проти позову з мотивів добровільного надання ним допомоги сину суд до уваги не приймає, оскільки коштів в сумі 200 грн. на місяць, отримання яких визнає позивач, явно недостатньо для забезпечення достатнього життєвого рівня його сина.

Як вбачається з довідки МСЕК серії АВ № 0744741 від 28 лютого 2017 року, позивач є інвалідом ІІІ групи. Сукупний місячний дохід позивача становить 2500 грн., що відповідачем не спростовано.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з принципу справедливості та розумності, враховує потреби сина, який продовжує навчання, можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, наявність у нього постійного заробітку, надання ним добровільно допомоги сину у період його навчання та оплату освітніх послуг, необхідність забезпечення належного рівня утримання, а також беручи до уваги, що обов’язок утримувати повнолітнього сина є обов’язком як батька, так і матері, вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/10 частини заробітку ( доходу ) щомісячно. Зазначений розмір аліментів складає суму 640 грн., що з врахуванням 200 грн., які відповідач надає в добровільному порядку особисто сину, становитиме 840 грн., тобто половину прожиткового мінімуму для працездатної особи.

За правилами ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, ст.199, 200 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/10 частки заробітку ( доходу ) щомісячно, починаючи з 9 лютого 2017 року і до закінчення ним навчання, але не пізніше досягнення сином двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 640 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання заяви апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :