2/705/207/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої судді – Ребриної К.Г.

при секретарях – Стефанюк Н.І., Маштабей Л.В., Дехканбаєвої О.О.

з участю представника позивачки – адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу «Уманський міський Центр первинної медико-санітарної допомоги» про зобов’язання укласти трудовий договір, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернулась до суду з позовом до комунального закладу «Уманський міський Центр первинної медико-санітарної допомоги» (надалі КЗ «Уманський міський ЦПМСД») про зобов’язання укласти трудовий договір, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, у якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 01.03.2016 року та від 03.04.2016 року, просить суд зобов’язати КЗ «Уманський міський ЦПМСД» укласти з нею трудовий договір, запрошеною на роботу в порядку переведення на посаду завідуючої амбулаторії №2 з 01 червня 2016 року, стягнути з КЗ «Уманський міський ЦПМСД» середній заробіток з 01 червня 2016 року по день винесення судового рішення, 03.04.2017 року в розмірі 76 638 грн., 5000 грн. моральної шкоди та 4000 грн. за надання правової допомоги.

В обґрунтування свого позову зазначила, що відповідно до наказу №159-к від 02.08.1985 року вона працювала в «Уманській міській лікарні» на посаді дільничного терапевта з 01.08.1985 року. Згідно з наказом №55-кл від 20.04.2007 року переведена на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини. Наказом №22-кл від 03.02.2010 року переведена на посаду завідувача ІІ відділення загальної практики сімейної медицини. В зв’язку з реорганізацією «Уманська міська лікарня» була перейменована в Комунальне підприємство «Уманська міська лікарня» (наказ №54 від 12.07.2012 року). 20.08.2013 року Уманською міською радою було прийнято рішення №3.12-37/6 про створення КЗ «Уманський міський ЦПМСД». В зв’язку з реорганізацією поліклінічного відділення КП «Уманська міська лікарня» наказом №60-кл від 25.03.2016 року з 01.06.2016 року вивільнені деякі посади та виключені зі штатного розпису, зокрема вивільнена посада завідувача ІІ відділення загальної практики сімейної медицини, яку вона обіймала з 2010 року до цього часу.

Наказом №66-кл від 01.04.2016 року про попередження працівників КП «Уманська міська лікарня» про звільнення з роботи у зв’язку із вивільненням посад та скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України по переведенню на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» позивача було попереджено про майбутнє звільнення. Згідно наказу №103-кл від 31.05.2016 року її звільнено із займаної посади згідно п.5 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з переведенням до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» зі збереженням чергової відпустки. Зазначає, що у її трудовій книжці зроблений відповідний запис про звільнення з посади в порядку переводу. Також зазначає, що 30.05.2016 року нею була подана заява на ім’я головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 про згоду на звільнення із займаної посади по переводу до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» згідно п.5 ст. 36 КЗпП України. Однак, головного лікаря на місці не було і тому, в цей день, її заява ним не була підписана. В цей же день, 30.05.2016 року дана заява була подана нею особисто головному лікарю КЗ «Уманський міський центр ПМСД» ОСОБА_4, який її завізував та написав «Не заперечую на працевлаштування шляхом переводу на 01.06.16р.». Зазначає, що 31.05.2016 року вона знову звернулась до головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 із заявою про звільнення її з посади завідувача відділення загальної практики сімейної медицини по переводу на аналогічну посаду до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» згідно п.5 ст. 36 КЗпП України, який її підписав. Вважає, що ніяких питань щодо її переведення не виникало, оскільки це було узгоджено з головним лікарем КЗ «Уманський міський ЦПМСД» ОСОБА_4, який напередодні, 30.05.2016 року надав згоду на її переведення до КЗ «Уманський міський ЦПМСД». Однак, після видачі їй наказу №103-кл від 31.05.2016 року про звільнення з займаної посади згідно п.5 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з переведенням до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» вона звернулась повторно до головного лікаря КЗ «Уманський міський ЦПМСД» ОСОБА_4 із заявою про прийняття її на роботу в КЗ «Уманський міський ЦПМСД» по переводу на посаду завідувача відділення, тобто на ту ж саму посаду, з якої її переведено, на що він сказав, що посада завідувача відділення зайнята і він може запропонувати тільки посаду сімейного лікаря, позивачу жодної заяви він не підписав, але лишив у себе та наказав переписати заяви на посаду сімейного лікаря. Зазначає, що переведення до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» та прийняття її на посаду завідувача ІІ відділення ЦПСМ було погоджено між керівниками підприємств, що підтверджується відповідною заявою про дачу згоди в порядку переведення на інше підприємство на посаду завідувача відділення амбулаторії. Однак, відповідачем вона не була прийнята на роботу в порядку переведення на посаду завідувача, незважаючи на те, що з ним було погоджено дане переведення. 10.06.2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою з проханням роз’яснити їй причини відмови її працевлаштування на посаду завідуючої. На її заяву КЗ «Уманський міський центр ПМСД» листом від 15.06.2016 року №36 за підписом головного лікаря ОСОБА_4 М.1. повідомив позивача про те, що позивач не зверталася із заявою про прийняття її на роботу, оскільки за наявною документацією закладу заява від 31.05.2016 року не була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції. При цьому зазначає, що журнал вхідної кореспонденції Комунального закладу був заведений тільки 01.06.2016 року, і саме з цього часу почалась реєстрація документації. Однак, всі заяви приймав особисто головний лікар КЗ «Уманський міський ЦПМСД» ОСОБА_4 ще з 30 травня 2016 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, представник позивача пояснила, що відповідно до діючого законодавства переведення працівника на інше підприємство можливо лише за наявності згоди працівника та погодження між власниками відповідних підприємств, вважає, що заява ОСОБА_2 від 30.05.2016 року на ім’я головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3, яка завізована ОСОБА_4, є підставою для видачі головним лікарем КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 наказу №103-кл від 31.05.2016 року про звільнення позивача з посади на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України, оскільки ця заява свідчить про погодження переведення ОСОБА_2 з КП «Уманська міська лікарня» до КЗ «Уманський міський ЦПМСД». Позивач вважає, що мало місце перетворення юридичної особи КП «Уманська міська лікарня» в юридичну особу КЗ «Уманський міський ЦПМСД», посада завідуючої амбулаторії КЗ «Уманський міський ЦПМСД» є аналогічною посаді завідуючої відділенням КП «Уманська міська лікарня», а тому відповідач зобов’язаний не лише працевлаштувати її за кваліфікацією лікаря, але й укласти з нею трудовий договір як з запрошеною на роботу в порядку переведення на посаду завідуючої амбулаторії №2.

Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами представник КЗ «Уманський міський ЦПМСД» надав на адресу суду письмові заперечення, у яких зазначив, що рішення Уманської міської ради №3.12-37/6 про створення КЗ «Уманський міський ЦПМСД», було створено нову юридичну особу. Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Виконавчого комітету Уманської міської ради в місті Умань діють такі заклади охорони здоров’я: КП «Уманська міська лікарня», Дитяча лікарня, Пологовий будинок, Міська лікарня №2, Міська лікарня №3, КП «Уманська стоматологічна поліклініка», Уманський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики, Автогосподарство, КЗ «Уманський міський ЦПМСД». 25.03.2016р. головним лікарем КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 було видано Наказ №60-кл про вивільнення посад, в зв’язку з реорганізацією поліклінічного відділення КП «Уманська міська лікарня». Згідно витягу з додатку №1 ОСОБА_2 попереджена про майбутнє (з 31.05.2016р.) звільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу), що підтверджується її особистим підписом, даний наказ є чинним і позивачем оскаржений не був. 30.05.2016р. ОСОБА_2 звернулася до головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 із заявою про звільнення її 31.05.2016 року із займаної посади шляхом переводу до КЗ «Уманський міський ЦПМСД». Погодив таке звільнення заступник головного лікаря з поліклінічної роботи КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_4, який займав дану посаду до 31.05.2016 року включно. Однак, ця заява не була погоджена головним лікарем, не містила будь-яких погоджень про звільнення з переведенням на аналогічну посаду, та не розглянута головним лікарем КП «Уманської Міської лікарні», якому тільки була адресована. Зазначає, що 31.05.2016 року ОСОБА_4 був звільнений з посади заступника головного лікаря з поліклінічної роботи КП «Уманська міська лікарня» на підставі Наказу №104-кл від 31.05.2016 року, виданого головним лікарем КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3, а до виконання обов’язків головного лікаря КЗ «Уманський міський ЦПМСД» ОСОБА_4 приступив 01.06.2016 року. Звертає увагу суду на те, що в обґрунтування позовних вимог позивач не надала доказів про наявність запрошення, запиту чи погодження з КЗ «Уманський міський ЦПМСД» на її працевлаштування шляхом переводу з іншого підприємства, а тим більш на керівну адміністративну посаду. Також вважає, що позивач не надала будь-яких доказів, що таке погодження (про її працевлаштування шляхом переводу) мало місце між керівниками КП «Уманська міська лікарня» та КЗ «Уманський міський ЦПМСД», а підтвердженням відсутності погодження між КП «Уманська міська лікарня» та КЗ «Уманський міський ЦПМСД» є лист №244 від 06.06.2016 року, в якому головний лікар КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 зазначає про відсутність (станом на 06.06.2016р.) погодження відповідача на заяві про працевлаштування ОСОБА_2 та відсутність (станом на 06.06.2016р.) запрошення, запиту чи погодження щодо її прийняття по переводу та просить повідомити про її працевлаштування. Зазначає, що законність чи незаконність (правильність чи неправильність) звільнення ОСОБА_2 з КП «Уманська міська лікарня» не покладають жодних обов’язків на іншу юридичну особу (на відповідача), а тим більш обов’язку на КЗ «Уманський міський ЦПМСД» прийняти позивача на роботу шляхом переводу та ще й на керівну посаду, тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник КЗ «Уманський міський ЦПМСД» проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що процесуальний закон не допускає з’ясування обставин, які не стосуються конкретних предмету та сторін спору, просить не допускати затягування розгляду справи позивачем, який весь час змінює свою позицію, усно посилається на приклади звільнення та працевлаштування інших працівників, які не оскаржують своє звільнення та працевлаштування у новоствореній організації. Стверджує, що законом встановлено дві підстави, при наявності яких у сукупності можливе переведення з однієї юридичної особи до іншої. Матеріали справи містять докази, що станом на 06.06.2016 року, тобто через 6 днів після початку роботи новоствореного КЗ «Уманський міський ЦПМСД», ні погодження про прийняття позивача на роботу до КЗ «Уманський міський ЦПМСД», ні запрошення її на таку роботу не було, а тому звільнення її шляхом переводу, на його думку, є безпідставним, але це питання знаходиться поза межами заявленого позову. Представник також наголошує, що переведення з однієї установи в іншу на аналогічну посаду законом взагалі не передбачено, тим більш, коли такої ж посади не має в штатному розписі новоствореної юридичної особи, тому саме ні у наказі про звільнення позивача з КП «Уманська міська лікарня», ні в інших документах не зазначається про переведення саме на аналогічну посаду. Вважає, що будь-яких доказів про те, що у відповідача виник обов’язок прийняти на роботу позивача в порядку переведення та ще й на посаду завідуючої амбулаторією матеріали справи не містять.

Заслухавши пояснення позивача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до рішення Уманської міської ради №3.12-37/6 від 20.08.2013р. було створено КЗ «Уманський міський ЦПМСД» як юридичну особу шляхом виділу частини майна за розподільчим балансом, прав та обов’язків від комунального підприємства «Уманська міська лікарня» та Уманської дитячої міської лікарні до новоствореної особи КЗ «Уманський міський ЦПМСД», тобто створено нову юридичну особу шляхом виділу частини майна, прав та обов’язків від двох юридичних осіб.

Відповідно до рішення 7 сесії VII скликання Уманської міської ради №2.10.-7/7 від 19.02.2016 року було затверджено розподільчі баланси основних засобів, інших активів та майна КП «Уманська міська лікарня» та Уманська міська дитяча лікарня КЗ «Уманський міський ЦПМСД», тобто здійснено процедуру виділу майна до новоствореної юридичної особи КЗ «Уманський міський ЦПМСД».

Розпорядженням Уманської міської ради №16рк від 06.02.2014 року ОСОБА_4 призначено на посаду головного лікаря КЗ «Уманський міський ЦПМСД» на умовах контракту, укладеного 06.02.2014 року, з 06.02.2014 року по 05.02.2017 року.

Згідно п.2.2. контракту, головний лікар, який уклав цей контракт, є повноважним представником закладу під час реалізації повноважень, функцій, обов’язків закладу, передбачених актами законодавства, Статутом закладу та цим контрактом.

Наказом Відділу охорони здоров’я Уманської міської ради №36-А від 27.05.2016 року було вирішено розпочати роботу КЗ «Уманський міський ЦПМСД», як юридичної особи, з 01.06.2016 року.

Відповідно до витягу з наказу КП «Уманська міська лікарня» №104-кл від 31.05.2016 року ОСОБА_4, який до 31.05.2016 року (включно) виконував обов’язки заступника головного лікаря КП «Уманська міська лікарня», був звільнений з посади заступника головного лікаря з поліклінічної роботи 31.05.2016 року згідно п.5. ст. 36 КЗпП України по переводу, у зв’язку з призначенням головним лікарем в КЗ «Уманський міський ЦПМСД» зі збереженням чергової відпустки на підставі особистої заяви.

Відповідно до наказу КЗ «Уманський міський ЦПМСД» №1-кл від 01.06.2016 року ОСОБА_4 приступив до виконання обов’язків головного лікаря КЗ «Уманський міський ЦПМСД» з 01.06.2016 року.

Таким чином, враховуючи чинність п.2.2. контракту з головним лікарем КЗ «Уманський міський ЦПМСД», наказу Відділу охорони здоров’я Уманської міської ради №36-А від 27.05.2016 року, наказу КП «Уманська міська лікарня» №104-кл від 31.05.2016 року, наказу КЗ «Уманський міський ЦПМСД» №1-кл від 01.06.2016 року, ОСОБА_4 набув повноважень реалізовувати права та обов’язки головного лікаря новоствореної юридичної особи КЗ «Уманський міський ЦПМСД» з 01.06.2016 року.

Відповідно до наказу №159-к від 02.08.1985 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду дільничного терапевта Уманської міської лікарні з 01.08.1985 року. Згідно з наказом №55-кл від 20.04.2007 року переведена на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини. Наказом №22-кл від 30.02.2010 року переведена на посаду завідувача ІІ відділення загальної практики – сімейної медицини Уманської міської лікарні (з 12.07.2012 року – комунальний заклад «Уманська міська лікарня).

Згідно наказу КП «Уманська міська лікарня» №60-кл від 25.03.2016 року з 01 червня 2016 року вивільнено посади і виключено їх зі штатного розпису відповідно до Додатку №1, зокрема вивільнено посаду завідувача ІІ відділення загальної практики сімейної медицини, яку займала позивач.

Наказом №66-кл від 01.04.2016 року КП «Уманська міська лікарня» позивача та інших працівників було попереджено про звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України по переведенню на підставі п.5 ст.36 КЗпП України до КЗ «Уманський міський ЦПМСД».

За твердженням позивача, 30.05.2016 року нею була написана заява на ім’я головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 про звільнення її із займаної посади по переводу до КЗ «Уманський міський ЦПМСД», яку, в зв’язку з відсутністю головного лікаря ОСОБА_3, позивач подала ОСОБА_4, який завізував її «не заперечую на працевлаштування шляхом переводу на 01.06.2016р.». Суд приймає до уваги, що заява позивача від 30.05.2016 року на ім’я головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 не містить прохання про переведення позивача на посаду завідуючої амбулаторією №2 в КЗ «Уманський міський ЦПМСД» чи іншу посаду, яка є аналогічною посаді завідуючої відділенням КП «Уманська міська лікарня», а також не містить назви юридичною особи, куди заявник має намір працевлаштуватися шляхом переведення після звільнення. При цьому, ОСОБА_4 завізував заяву позивача від 30.05.2016 року також без зазначення посади та установи, переведення до якої позивача він не заперечує, а візував він зазначену заяву, будучи заступником головного лікаря КП «Уманська міська лікарня», оскільки до 31.05.2016 року включно обіймав лише цю посаду. Крім того, судом встановлено, що заява позивача від 30.05.2016 року не була розглянута посадовою особою головним лікарем КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3, якому вона була адресована та який мав повноваження приймати по цій заяві рішення.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 31.05.2016 року вона знову написала заяву на ім’я головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 про звільнення, цю заяву позивач датувала 31.05.2016 року та просила в ній «звільнити її з посади завідувача відділення загальної практики сімейної медицини 31.05.2016 по переводу на аналогічну посаду завідувача відділенням амбулаторії до комунального закладу «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» згідно п.5 ст. 36 КЗпП України». Зазначена заява позивача від 31.05.2016 року була подана головному лікарю КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3, який проставив на цій заяві резолюцію. Таким чином, підставою для звільнення ОСОБА_2 була її заява від 31.05.2016 року на ім’я головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3, яка ним була розглянута та підписана.

На виконання ухвали суду від 29.11.2016 року КП «Уманська міська лікарня» було надіслано належно завірені копії особової справи ОСОБА_2 та заяви позивача від 31.05.2016 року, на підставі якої позивача було звільнено з КП «Уманська міська лікарня», а тому твердження позивача та її представника, що підставою для звільнення позивача з КП «Уманська міська лікарня» слугувала заява від 30.05.2016 року, яку візував ОСОБА_4, спростовуються наявними у справі доказами.

Позивач стверджує, що 30.05.2016 року та 31.05.2016 року зверталася також з заявами на ім’я головного лікаря КЗ «Уманський міський ЦПМСД» ОСОБА_4 з проханням прийняти її шляхом переводу на посаду завідувача відділення амбулаторії до КЗ «Уманський міський ЦПМСД», тобто на ту ж посаду, з якої позивача переведено, однак доказів, що зазначені заяви були подані відповідачу, розглянуті головним лікарем КЗ «Уманський міський ЦПМСД» та ним було погоджено переведення позивача з КП «Уманська міська лікарня» на аналогічну посаду до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» матеріали справи не містять.

Листом за підписом головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 (за вих. №244 від 06.06.2016 року) на адресу головного лікаря КЗ «Уманський міський ЦПМСД» (вх. №1 від 06.06.2016 року) підтверджується, що 31.05.2016 року завідувачем ІІ відділення ЗПСМ ОСОБА_2 була написана заява про її звільнення із займаної посади з 31.05.2016 року по переводу на аналогічну посаду КЗ «Уманський міський ЦПМСД», однак звільнення шляхом переводу не було погоджено головним лікарем КЗ «Уманський міський ЦПМСД».

Таким чином, судом достовірно встановлено, що на ім’я головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» позивачем не надавалися документи щодо погодження її переводу до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» або щодо її запрошення на аналогічну посаду до КЗ «Уманський міський ЦПМСД», оскільки таке погодження на дату звільнення позивача було відсутнє.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року, №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.6 - відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, зокрема, - працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

При обґрунтованості позову суд рішенням зобов’язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Згідно п.31 вказаної Постанови - відповідно до ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чипосаді, визначеній трудовим договором.

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що переміщення особи з посади на рівнозначну посаду в інший структурний підрозділ, в тій же місцевості не є переведенням, а тому взагалі не потребує згоди працівника, оскільки є безумовним правом роботодавця.

Таким чином, законодавець, при звільнені працівника шляхом переведення його на інше підприємство, не покладає на роботодавців обов’язку створювати для звільненого працівника аналогічну посаду та працевлаштовувати його на такій посаді.

Пунктом 5 ст. 36 КЗпП України передбачено можливість припинення трудового договору в порядку переведення працівника на інше підприємство, в установу чи організацію лише при наявності згоди цього працівника та клопотання (погодження, запрошення) власника того підприємства, установи, організації, куди працівник переводиться.

Власник, до якого працівник звернувся з проханням звільнити його в порядку переведення на інше підприємство і надав при цьому клопотання власника підприємства - передбачуваного нового місця роботи, не несе будь-яких обов’язків перед працівником або власником, який звернувся з клопотанням про звільнення працівника. Він може за своїм розсудом заяву і клопотання задовольнити чи відмовити в їх задоволенні.

В своїй ухвалі від 25.09.2013 року у справі №6-34205св13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що для звільнення за п. 5 ст. 36 КЗпП України необхідне клопотання власника того підприємства, установи, організації, куди працівник переводиться.

В листі Міністерства соціальної політики України від 25.09.2013 року №175/06/186-13 зазначено, що для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 КЗпП України, особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації, за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, тобто законом встановлено, що право особи бути прийнятою на роботу та обов’язок роботодавця укласти з цією особою трудовий договір виникає лише при наявності письмового запиту чи погодження на переведення.

Таким чином, законодавством встановлено, що заява працівника з проханням про звільнення з роботи, у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи) за п. 5 ст. 36 КЗпП України, без відповідного погодження підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, не може слугувати підставою для звільнення працівника за п.5 ст. 36 КЗпП України, оскільки така заява і наказ про звільнення не покладає на інше підприємство обов’язку прийняти на роботу такого працівника шляхом переводу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах заявленого позову позивач не ставить питання про незаконність свого звільнення з КП «Уманська міська лікарня».

Таким чином, у суду відсутні докази, що позивач була запрошена відповідачем на роботу у порядку переведення на аналогічну посаду при наявності погодження між керівниками КП «Уманська міська лікарня» і КЗ «Уманський міський ЦПМСД», а тому до спірних правовідносин не можна застосовувати вимоги п.5 ст. 36 КЗпП України.

Також не підтверджено доказами, що позивач зверталася до КЗ «Уманський міський ЦПМСД» з проханням про працевлаштування на посаду, яка відповідає кваліфікаційному рівню позивача, і позивачеві в такому зверненні було безпідставно відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та понесених судових витрат є похідними від вимоги про зобов’язання укласти трудовий договір, а тому задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 24-36, 235-2371 КЗпП України, ст.ст. 60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до комунального закладу «Уманський міський Центр первинної медико-санітарної допомоги» про зобов’язання укласти трудовий договір, стягнення заробітної плати та моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особами, які брали участь у справі, протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий К.Г. Ребрина