Ухвала

іменем україни

22 березня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила і просила стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» (далі - ВАТ «Содовий завод») заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

Позивач ОСОБА_4 посилалася на те, що у період з 12 квітня 1983 року по 25 жовтня 1999 року вона працювала у відповідача машиністом парових турбін. З жовтня 1996 року підприємство припинило виплачувати працівникам підприємства заробітну плату.

Наказом відповідача від 25 жовтня 1999 року № 487 вона була звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Позивач зазначала, що на час її звільнення з роботи, відповідач не провів з нею повного розрахунку.

У зв'язку з цим ОСОБА_4 просила стягнути з ВАТ «Содовий завод» заборгованість із заробітної плати у сумі 1 148 грн 89 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 1999 року по день ухвалення рішення у сумі 24 552 грн 96 коп. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 1 листопада 1999 року по 20 вересня 2015 року у сумі 3 282 грн 26 коп.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати, яка утворилася станом на день звільнення (25 жовтня 1999 року) у сумі 1 148 грн 89 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 1999 року по 19 жовтня 2015 року, включно, у розмірі 25 477 грн 05 коп., а всього 26 625 грн 94 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в незадоволеній частині її позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, посилаючись на неправильне застосування судами у цій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження відмови власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, у в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості із заробітної плати, після утримання податків і платежів, по місяцях, за які вона утворилася. До того ж будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування у трудових відносинах із підприємством позивачем також надано не було. З огляду на це суди правильно відмовили у задоволенні позову у цій частині у зв'язку з недоведеністю.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.М. Ситнік

Колегія суддів: