Справа № 640/18832/16-ц

н/п 2/640/778/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року Київський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого: судді Божко В.В.

за участю секретаря Гайфутдінової Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

визнати незаконним її звільнення з посади економіста відділу економіки організації виробництва і праці на підставі наказу № 326-К від 14.11.2016 р., визнавши зазначений наказ незаконним;

поновити її на роботі на посаді економіста відділу економіки організації виробництва і праці ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»;

стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.11.2016 р. по день поновлення на посаді.

стягнути на її користь спричинену моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її звільнення здійснено лише з метою образливих переслідувань зі сторони фінансового директора підприємства ОСОБА_2 фінансового директора, які почались з січня лютого 2016 року.

Під час звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не було дотримано норми чинного законодавства, які регулюють порядок звільнення, в звязку із скороченням чисельності штату працівників, здійснено з грубим порушенням.

Стверджує, що на підприємстві фактично не відбувалось скорочення штату працівників відділу, де вона працювала. Відповідачем не надано доказів про зміни організації виробництва та труду конкретного структурного підрозділу. Надані суду відповідачем копії сфальсифікованих протоколів та наказів, не мають ніякого відношення до правових підстав, як до самого факту необхідності скорочення штатів, так і для її звільнення. Крім того, згоду на її звільнення надавала профспілка ЗАТ «Біолік», незважаючи на те, що вона була членом профспілки ПАТ «Фармстандарт-Біолік».

У своїх не одноразових зверненнях до голови профкому, голови правління, вона повідомляла про порушення її трудових прав, але жодної відповіді не отримала. Вимушена також була звертатися до органів прокуратури щодо порушення її трудових прав, але перевірка її заяв також не проводилась.

В результаті порушення відповідачем її трудових та особистих прав, їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 200000 грн.

Також просить стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.11.2016 р. по день поновлення на посаді.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» з позовною заявою не погодився, вважаючи звільнення позивачки законним та обгрунтованим, проведеним у відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Також зазначив про наявність на підприємстві первинного профспілкового органу, а саме Профспілкової організації Закритого акціонерного товариства «БІОЛІК». Інших первинних профспілкових органів, членами яких є трудовий колектив ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», не має.

Підприємством було підготовлено наказ № 207-К від 14.09.2016р. «Про вивільнення працівників у звязку зі скороченням штату та попередженні про наступне вивільнення». Зазначений наказ було доведено до відома працівника ОСОБА_1, однак позивач відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом, про що було складено відповідний акт від 14.09.2016р. Одночасно, при ознайомленні з наказом № 207 від 14.09.2016р., ОСОБА_1 було надано повідомлення про відсутність на той час вакантних посад та професій, які відповідають її кваліфікації. Однак, ОСОБА_1 відмовилась у прийнятті такого повідомлення про що свідчить наведений акт від 14.09.2016р. В подальшому, 16.09.2016р. та 14.11.2016р. ОСОБА_1, під особистий підпис, були надані повідомлення про наявні вакансії, однак позивач від запропонованих вакансій відмовилась. Таким чином, з боку ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» відсутні порушення діючого законодавства України при звільнення позивачки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП та строки виплати заробітної плати при звільненні.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначив, що позивачкою не доведено наявність душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з її звільненням.

Будь-яких інших фактичних (конкретних ) обставин, які б могли свідчити про утиск на ОСОБА_1 з боку адміністрації ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», позивачем не надано. На думку представника відповідача, обставини викладені у позовній заяві мають субєктивне судження позивача та не відповідають дійсності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, яка підтримала позов, пояснення представника відповідача, який заперечував у задоволені позову, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» з 11.01.2008р. (наказ про прийняття на роботу № 11-К від 11.01.2008р. (а.с. 25)).

14.11.2016р. позивача було звільнено з посади економіста відділу економіки, організації виробництва і праці у звязку зі скороченням штату працівників на підставі наказу № 326-К від 14.11.2016 р.(а.с. 28).

Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачено у ч. 1 ст. 40 КЗпП України. До них належить, зокрема зміни в організації виробництва та праці, серед них ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до розяснень, що містяться п.19 постанови Пленуму Верхового суду України № 18 від 26.10.95 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Згідно до ст. 43 КЗпП України та розяснень, що містяться в п.15 постанови Пленуму Верхового суду України № 18 від 26.10.95 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Частинами 3 і 4 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також ч. 2 і 3 ст. 49-4 КЗпП передбачено, що коли роботодавець планує звільнити працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, він повинен заздалегідь, не пізніше як за три місяці до таких звільнень, надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, вкупі з інформацією про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Так, представником Відповідача, до матеріалів справи було надано докази наявності на підприємстві первинного профспілкового органу, а саме Профспілкової організації Закритого акціонерного товариства «БІОЛІК». Інших первинних профспілкових органів, членами яких є трудовий колектив ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», не має.

З представленої до матеріалів справи довідки Головного управління статистики у Харківській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), серії АА № 742795 від 29.11.2012р., вбачається, що Профспілкова організація Закритого акціонерного товариства «БІОЛІК» має статус юридичної особи, ідентифікаційний код 25849699, керівником є ОСОБА_3, датою легалізації профспілки є 02.03.2000р. (а.с. 131 - 132).

Відповідно до рішення Центральної обєднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 1620300900102 від 07.10.2016р., Профспілковій організації Закритого акціонерного товариства «БІОЛІК» присвоєно ознаку неприбутковості в Реєстрі неприбуткових установ та організацій № 0044 професійні спілки, їх обєднання та організації профспілок (а.с. 133).

Відповідно до Колективного договору на 2013-2016 роки, зареєстрованого 04.04.2013р. Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району ХМР за реєстраційним № 3495, Профспілкова організація Закритого акціонерного товариства «БІОЛІК» виступає як представник сторони трудового колективу Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» у відносинах з адміністрацією Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» (а.с. 160 163).

Згідно виписки із протоколу зборів трудового колективу ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» № 28 від 22.02.2013р., було прийнято рішення про прийняття зазначеного Колективного договору та доручено Голові Профспілки ЗАТ «БІОЛІК» ОСОБА_3 підписати Колективний договір від імені трудового колективу ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» (а.с. 168).

Суд вважає, що представлені документи є належними доказами, які підтверджують наявність на підприємстві Відповідача зареєстрованого у встановленому порядку первинного профспілкового органу, а саме Профспілкової організації Закритого акціонерного товариства «БІОЛІК», членами якої є трудовий колектив ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК».

Так, на виконання положень ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також ст. 49-4 КЗпП України, адміністрацією ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» було ініційовано звернення до профспілкового комітету ЗАТ «БІОЛІК» про розгляд запланованих заходів, щодо звільнення позивача з займаної посади у звязку зі скороченням штату працівників.

Згідно представленої до матеріалів справи виписки із протоколу № 34 засідання профспілкового комітету ЗАТ «БІОЛІК» від 17.08.2016р., адміністрації ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» було надані загальні рекомендації, щодо проведення процедури скорочення штатної одиниці економіста, яку на той момент займала ОСОБА_1П.(а.с. 26)

Відповідно до наказу ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» № 123-Э від 15.08.2016р. «Про внесення змін в штатний розклад ВЕОВтП та скорочення штату», було передбачено скорочення лише однієї штатної одиниці економіста Відділу економіки організації виробництва і праці (а.с. 63).

Як вбачається з виписок зі штатного розкладу по Відділу економіки організації виробництва і праці ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р. та за період з 01.08.2016р. по 14.11.2016р., у штатній структурі відділу були наявні наступні посади: Начальник відділу (код КП 1231) 1 штатна одиниця; Економіст (код КП 2441.2) 1 штатна одиниця; Економіст з праці (код КП 2412.2) 1 штатна одиниця; Інженер-технолог (код КП 2146.2) 1 штатна одиниця (а.с. 64 66).

Суд прийшов до висновку, що підставою для скорочення штатної одиниці економіста стало введення в роботу Відділу економіки організації виробництва і праці електронного програмного продукту «1С», яка виконує роботу з автоматичної обробки баз даних на підставі отриманої від відділів інформації, що в свою чергу позбавляє необхідності збору та введенню великого обєму інформації вручну. Також, вказаний програмний продукт автоматично виконує окремі операції з даними, для отримання яких працівникові раніше було необхідно витрачати багато робочого часу.

Згідно до пояснень представника відповідача, однією з основних функцій штатної одиниці економіста Відділу економіки організації виробництва і праці (код КП 2441.2) є оброблення та введення даних, які практично в повному обсязі автоматично обробляє програмний продукт «1С», що позбавляє необхідності в утриманні шатної одиниці економіста цього відділу.

На підтвердження впровадження на підприємстві відповідача вказаного програмного продукту до матеріалів справи суду було надано:

копію договору поставки програмних продуктів № 12805-ПЗ1 від 11.12.2012р., укладеного ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» з ТОВ «1С-ТЕЛЛУР» на поставку програмних продуктів 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України; 1С: Підприємство 8.2 Ліцензія на сервер; 1С: Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць (а.с. 73 74);

копію договору поставки № 24041-1-ПП від 17.10.2016р. укладеного ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» з ТОВ «1С-РАРУС ХАРКІВ» на поставку 1С: Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 10 робочих місць (а.с. 76 77).

Також, до матеріалів справи було надано копію договору на впровадження і інформаційний супровід програмних систем б/н від 28.04.2016р., укладеного ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» з ТОВ «ТЕСЕЙ-5» та технічні завдання до цього договору на розробку модулів до програмного забезпечення 1С (а.с. 100- 130).

Суд вважає, що вказані документи є належними доказами впровадження на підприємстві Відповідача програмного забезпечення 1С.

Щодо безпосередньої процедури скорочення ОСОБА_1, суд зазначає наступне:

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Вказана норма ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України узгоджена з ч. 2 ст. 40 КЗпП, яка передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП (зміни в організації виробництва і праці), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 33 Правових позицій, висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році (ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 01.12.1997 року), при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд виходить з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише за відсутності такої роботи - інша наявна робота. Що ж стосується вимог працівника про надання йому наявної роботи вищого рівня, ніж він виконував, то це питання має вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі.

Так, ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» було видано наказ № 207-К від 14.09.2016р. «Про вивільнення працівників у звязку зі скороченням штату та попередженні про наступне вивільнення». Зазначений наказ було доведено до відома працівника ОСОБА_1, однак позивач відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом про що було складено відповідний акт від 14.09.2016р.(а.с. 29).

Одночасно, при ознайомленні з наказом № 207 від 14.09.2016р., ОСОБА_1 було надано повідомлення про відсутність на той час вакантних посад та професій, які відповідають її кваліфікації. Однак, ОСОБА_1 відмовилась у прийнятті такого повідомлення про що свідчить наведений акт від 14.09.2016р.(а.с. 30).

В подальшому, 16.09.2016р. та 14.11.2016р. ОСОБА_1, під особистий підпис, були надані повідомлення про наявні вакансії, однак позивач від запропонованих вакансій відмовилась (а.с. 31- 32).

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, звільнення працівників, зокрема з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, необхідно також отримати згоду відповідного профспілкового органу.

Так, згідно представленої до матеріалів справи виписки № 47 засідання профспілкового комітету ЗАТ «БІОЛІК» від 01.11.2016р., на якому була особисто присутня ОСОБА_1, профспілковим органом було надано згоду адміністрації ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» на її вивільнення, у звязку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП з вищевикладених підстав (а.с. 33).

Судом не встановлено будь-яких фактичних (конкретних) обставин, які б могли свідчити про утиск на ОСОБА_1 з боку адміністрації ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» і таких доказів позивачем не надано. Обставини тиску на позивачку, викладені у позовній заяві та в судовому засіданні, на думку суду, мають субєктивне судження позивача.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані працівники ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» ОСОБА_2 фінансовий директор, ОСОБА_4 директор з юридичних питань, ОСОБА_5 начальник відділу економіки, ОСОБА_6 начальник відділу кадрів, ОСОБА_3 голова профспілки, які спростували доводи позивачки щодо образливих переслідувань зі сторони фінансового директора підприємства ОСОБА_2 фінансового директора, які немов би почались з січня лютого 2016 року, а також щодо порушень трудового законодавства при звільненні позивачки.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення статті 57 ЦПК України встановлюють, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд вважає не доведеною наявність душевних страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку з її звільненням.

Абз. 3 п. 5 Постанови ПВСУ № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями), встановлює, що особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Таким чином, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Дослідивши наявні у справі докази, зясувавши всі обставини по справі, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 62-64, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 221, 231, 233 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий -