ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/33452/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року

у справі № 826/12686/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 року у справі № 826/12686/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 08.06.2016 року № 000056430, № 0000574302, № 0000594303.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представники відповідача касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представники позивача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, відповідачем складено акт від 23.05.2016 року № 689/28-10-43-20/24175269, яким встановлено порушення: - пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого невірно визначено фінансовий результат до оподаткування у частині врахування при його розрахунку винагород на користь ФОП за послугами, що фактично не підтверджені первинними документами, що призвело до його заниження на суму 39 867 680, 13 грн.; - пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 14 із врахуванням вимог пп. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України у частині заниження податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова, на загальну суму 5 954 641, 58 грн. у результаті невірного визначення фінансового результату до оподаткування; - пп. 164.2.19, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст.164 з урахуванням вимог пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, ст.ст. 168, 176 Податкового кодексу України, а саме: не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 89 296, 21 грн.; - абз. «б» п. 176.2 ст. 176 з урахуванням пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: у перевіряємому періоді позивачем подано не в повному обсязі, з відображенням недостовірних відомостей або з помилками податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків; - пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 з урахуванням пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати податку на доходи фізичних осіб із виплат на користь ФОП винагород на загальну суму 63 150 857, 40 грн. за агентськими договорами (доручення), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 11 930 594, 16 грн.; - п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» з урахуванням пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, ст.ст. 168, 176 Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору із сум, виплачених клієнтам Страхової компанії, нормативних витрат на ведення справ, при достроковому припинення дії договорів страхування, на загальну суму 9 269, 49 грн.; - п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» з урахуванням пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору з інших доходів, сплачених на користь фізичних осіб - підприємців, у загальному розмірі 39 867 680, 13 грн. за 2015 рік, що призвело до заниження військового збору 598 015, 20 грн.; - п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено нарахування єдиного внеску (у розмірі 36, 8%) з лютого 2013 року по жовтень 2013 року та в серпні 2014 року на загальну суму 3 848, 64 грн. Порушення виправлено самостійно в листопаді 2013 року та січні 2015 року на загальну суму 3 848, 64 грн., в т.ч. по періодах: листопаді 2013 року на суму 3 841, 92 грн. та січні 2015 року на суму 6, 72 грн.; - п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результатів чого занижено утримання єдиного внеску (у розмірі 3, 6%) з лютого 2013 року по жовтень 2013 року та серпні 2014 року на загальну суму 376, 50 грн. Порушення виправлено самостійно в листопаді 2013 року та січні 2015 року на загальну суму 376, 50 грн.; - п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону № 2464, в результаті чого занижено нарахування єдиного внеску (у розмірі 34,7%) з квітня 2011 року по липень 2012 року на загальну суму 52 515, 18 грн.; - п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено утримання єдиного внеску (у розмірі 2, 6%) з квітня 2011 року по липень 2012 року на загальну суму 3 934, 86 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2016 року: - № 0000564302 форми «Д», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12 019 217, 68 грн., з яких 8 956 405, 17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та 3 352 668, 37 грн. - пеня; - № 0000574302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 601 433, 96 грн., з яких 447 063, 61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 139 065, 73 грн. - пеня; - № 0000594303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій у загальному розмірі 7 442 923, 41 грн., у тому числі 5 954 338, 73 грн. - за основним платежем та 1 488 584, 68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням від 05.08.2016 року № 16980/6/99-99-11-02-01-15 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0005944303 в частині застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 1 488 584, 68 грн. та в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником. В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та інші ППР залишено без змін.

Враховуючи те, що станом на 20.09.2016 року (дата прийняття рішення суду першої інстанції) на підставі зазначеного вище рішення ДФС України відповідачем не було прийнято нове податкове повідомлення-рішення, у відповідності до ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0005944303 залишилося невідкликаним.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового орану про заниження позивачем податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова, а також невключення виплачених страхувальникам сум нормативних витрат на ведення справи до складу їх оподаткованого доходу, в результаті чого не утримано податок за ставкою, визначеною Податковим кодексом України та не сплачено військовий збір.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не встановлено допущення позивачем порушень закону.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із пп. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до пункту 136.1 статті 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу. Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в підпункті 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

Відповідно до пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 2 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV.

У п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

В силу пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

В силу ч. 1 ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про страхування»).

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком органом (ч. 7 ст. 15 Закону України «Про страхування»).

У листі ГУ ДФС у м. Києві від 21.03.2016 року № 6809/10/26-15-13-01-12 вказано, що якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, податковий агент подає до державної фіскальної служби за місцем реєстрації податковий розрахунок за формою № ДФ де зазначає суму нарахованого і виплаченого доходу (пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, ст. 177 та 178 ПКУ) з ознакою доходу « 157», проте податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не утримує і не сплачує, оскільки відповідно до норм ПКУ фізична особа - підприємець здійснює оподаткування такого доходу самостійно.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року між позивачем і фізичними особами-підприємцями, які пройшли відповідне навчання, отримали сертифікати та зареєстровані у Моторному (транспортному) страховому бюро України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими, що зазначені у акті перевірки (а.с. 34, т. II), укладено договори доручення, предметом яких є рекламування, пропонування страхових послуг довірителя; проведення консультаційної та роз'яснювальної роботи серед потенційних споживачів страхових послуг, проведення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів до укладення договору страхування у відповідності до вимог законодавства, проведення роботи, пов'язаної з укладанням договорів страхування (полісів), підписання договорів страхування (полісів) в межах повноважень, наданих договором, виконання роботи з підготовки пакету документів, пов'язаної із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач не надав до перевірки первинних документів, які підтверджують фактичне надання фізичними особами-підприємцями послуг щодо укладання договорів страхування від імені та за рахунок позивача, в результаті чого винагороди, перераховані за такі послуги, не стосуються діяльності позивача та не можуть бути враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування, що визначається відповідно до стандартів фінансової звітності.

Встановлено, що результати представництва вказаними ФОП інтересів позивача та виконання ними своїх зобов'язань за укладеними договорами доручення використані ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в його господарській діяльності шляхом залучення нових клієнтів - страхувальників та укладання з ним відповідних договорів страхування в загальній кількості за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року - 1 986 945.

Приблизно 30 % від зазначеної кількості складають договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена Картка», а решта - договори добровільного страхування майна фізичних осіб, добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), страхування майна підприємства, страхування наземного транспорту тощо.

Розрахунки між сторонами здійснені на підставі зведених звітів, складених у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 року № 1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками та передбачений в договорі доручення», та актів виконаних робіт. Виплати, здійснені позивачем на користь повірених, які є ФОП, за вказаними договорами доручення, були включені ним до складу витрат та відображені при визначенні його фінансового результату.

Щоквартально за місцем своєї реєстрації позивачем подавались податкові розрахунки за формою № 1-ДФ із визначенням суми нарахованого і виплаченого доходу ФОП за ознакою « 157».

Крім того, доводи відповідача щодо фіктивності договорів доручення, укладених між позивачем і вищевказаними ФОП, та його посилання на те, що в договорах страхування відсутні відомості про участь в їх укладанні зазначених посередників (повірених), правомірно не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки у відповідності до наявних у матеріалах справи договорів страхування від імені страхувальника (позивача) при їх укладанні виступають відповідні ФОП.

Відсутність зазначення у полісах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «зелена картка» ФОП, які у відповідності до вищенаведених договорів доручення, а також звітів та актів виконаних робіт, є повіреними (страховими агентами) позивача, пов'язана із встановленою формою таких полісів (договорів), затвердженою розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010 року № 529, яким не передбачено внесення відомостей про особу повіреного (агента), що виступає від імені страховика та/або зазначення реквізитів договору доручення.

В зведених звітах вказані всі відомості щодо періоду виконання повіреними дій з укладання відповідних договорів страхування від імені позивача, їх серії та номери, а актами виконаних робіт (наданими до перевірки, наявними у матеріалах справи) підтверджується фактичне здійснення ФОП на користь та в інтересах позивача відповідних представницьких дій, передбачених договорами доручення.

Відповідачем не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

За змістом частин четвертої, п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В свою чергу, суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Тож посилання представників відповідача на те, що протилежною стороною окремі документальні докази подано лише в суді апеляційної інстанції є безпідставними.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідні господарські операції здійснювалися позивачем у межах його господарської діяльності та ним не було порушено вимог податкового законодавства в частині утримання та перерахування до бюджету ПДФО і військового збору з винагороди, виплаченої повіреним (страховим агентам) ФОП.

З приводу повернення позивачем його страхувальникам у зв'язку із припиненням ряду договорів страхування невикористаних страхових платежів без вирахування витрат на ведення справи слід зазначити таке.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Відповідно до ч. 6 ст. 997 Цивільного кодексу України якщо страхувальник або страховик відмовились від договору страхування, договір припиняється.

В силу ст. 28 Закону України «Про страхування» у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Таким чином, сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а, отже відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на страховика відповідний обов'язок, а лише надає йому право на утримання витрат на ведення справи за умови, якщо відмова страхувальника від договору страхування не обумовлена порушенням страховиком своїх зобов'язань.

В свою чергу, повернення частини раніше сплаченого страхового платежу страховиком не є доходом фізичних осіб - страхувальників, а є частиною не використаного платежу за договором страхування, який припинив дію, тому з таких виплат не утримується ані податок з доходів фізичних осіб, ані військовий збір.

З огляду на це, доводи скаржника щодо обов'язку позивача як податкового агента утримати і перерахувати до бюджету з повернутих страхувальникам сум раніше сплачених ними страхових платежів податок з доходів фізичних осіб і військовий збір є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року у справі № 826/12686/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Є.Маринчак