Справа № 525/1385/16-ц
Провадження №2/525/107/2017
У Х В А Л А
05.04.2017 року сел. ОСОБА_1
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого -судді Хоролець В.В.
при секретарі Пилипенко П.І.
розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, що надійшла до суду 05 квітня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та ОСОБА_4 районної ради Полтавської області, залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Полтавської області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом, -
в с т а н о в и в:
В провадженні Великобагачанського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та ОСОБА_4 районної ради Полтавської області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом.
Цивільне провадження у даній справі відкрито ухвалою судді Великобагачанського районного суду 19.01.2017 року.
В судовому засіданні, яке відбулося у даній цивільній справі 30 березня 2017 року, було виконано положення ст.ст.176,179,185 ЦПК України і в порядку ч.2 ст.35 ЦПК України ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Полтавської області. У зв’язку з залученням до участі у справі вищевказаних третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, судовий розгляд в порядку ст.191 ЦПК України відкладено на 10 год.30 хв. 13.04.2017 року.
В період між судовими засіданнями у справі, 05.04.2017 року до канцелярії Великобагачанського районного суду позивачем у справі ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, зі змісту якої вбачається, що спірна земельна ділянка площею 49,1 га перебуває у державній власності та розташована за межами населеного пункту на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, у кадастровому кварталі 5320284700:00:003; вказує, що розпорядження земельними ділянками державної власності, які розташовані за межами населених пунктів здійснює Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (м. Полтава, вул. Уютна, 23); як стало відомо, в судовому засіданні 30.03.2017 року з пояснень представника ОСОБА_4 районної ради, що Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області певним особам видало дозволи у формі наказів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2 га для ведення особистого селянського господарства у власність в межах земельної ділянки, право постійного користування якою є предметом розгляду цивільної справи №525/1385/16-ц за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3; крім цього, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 посилається на те, що при отриманні інформації з Публічної кадастрової карти України на відповідному інтернет-ресурсі виявлено, що на спірній земельній ділянці вже зареєстровано чотири земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що певні повноваження щодо даної земельної ділянки має також і Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі, зокрема, щодо надання висновків про розгляд проектів відведення земельних ділянок (погодження). Посилаючись на вищевикладені обставини, положення статей 27,151-153 ЦПК України та на те, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, призведе до виникнення порушень чинного законодавства, яке регламентує порядок переходу права постійного користування земельними ділянками та надання земель у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, оскільки викладені у позовній заяві факти свідчать про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою не припинене, первинне рішення ОСОБА_4 районної ради про її надання у постійне користування земельної ділянки не скасоване, фермерське господарство «С.Г.М.», для створення якого ця земельна ділянка надавалася, діюче та не припинене у встановленому законом порядку, користується цією земельною ділянкою, тобто, спірна земельна ділянка не є вільною від обтяжень та не може бути надана без порушень законодавства будь-кому у власність чи в користування, позивач ОСОБА_2 просив забезпечити позов у цивільній справі №525/1385/16-ц шляхом накладення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області на видачу будь-яких наказів, дозволів, розпоряджень, рішень тощо, які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року та шляхом накладення заборони Відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (як вказано у заяві про забезпечення позову) на направлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території району, до відповідних відділів Держземагенства України на місцях для надання висновків про розгляд таких проектів (погодження), які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року (а.с.а.с.152-154).
Після надходження до суду 05.04.2017 року заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд невідкладно виконав вимогу ч.1 ст.153 ЦПК України, яка передбачає те, що «заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі»; судовий розгляд заяви позивача ОСОБА_2 від 05.04.2017 року про забезпечення позову призначений та проведений за правилами ч.1 ст.153 ЦПК України у день надходження заяви, що повністю узгоджується з роз’ясненнями, які викладені в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно яких питання про забезпечення позову суд вирішує в судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Суд, розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_2, що надійшла до суду 05.04.2017 року про забезпечення позову в цивільній справі №525/1385/16-ц, вивчивши зміст позовної заяви позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка перебуває на розгляді в суді, дослідивши матеріали справи в межах розгляду заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі, приходить до висновку, що в даний час заява позивача ОСОБА_2, що надійшла до суду 05 квітня 2017 року в цивільній справі №525/1385/16-ц про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
У відповідності до ч. 3 ст.151 ЦПК України «забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду».
Зі змісту даних положень цієї статті випливає, що при розгляді питання про забезпечення позову необхідним є перевіряти аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості у майбутньому виконання рішення суду.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України).
Стаття 152 ЦПК України визначає види забезпечення позову. За загальним правилом, одними із видів забезпечення позову, який визначений в пункті 2 ч.1 ст.152 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії. Зі змісту прохальної частини заяви позивача ОСОБА_2 від 05.04.2017 року вбачається, що останній просить вжити саме такий вид забезпечення позову щодо Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та Відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (така назва вказана у заяві позивача про забезпечення позову).
При вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову суд враховує юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідально до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У відповідності до роз'яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Застосовані заходи забезпечення позову повинні не перевищувати обсягу пред'явлених позивачем позовних вимог, тобто повинні бути співмірними.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом досліджуються докази та документи, які стосуються лише вирішення питання про забезпечення позову.
З позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по якій судом відкрито цивільне провадження 19.01.2017 року і яка перебуває на розгляді Великобагачанського районного суду Полтавської області (а.с.а.с.39-43,46,157-161) вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосуються визнання за кожним з них в порядку спадкування за законом, права постійного користування (по одній другій частині за кожним) земельною ділянкою площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, наданої ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні їх батька ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року.
Як вбачається зі змісту обґрунтування заяви позивача ОСОБА_2, спірна земельна ділянка площею 49,1 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області використовується фермерським господарством «С.Г.М.», яке є діючим господарством і вказане господарство здійснює обробіток даної земельної ділянки. Тобто, вищевказана спірна земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 і перебувала в постійному користуванні батька позивачів у справі ОСОБА_5, який помер 25.11.2008 року (а.с.а.с.12,13,14,15-18,19,30), в даний час (на час розгляду справи) використовується для обробітку за своїм цільовим призначенням, яке вказане у відповідних документах.
Ця обставина також вбачається і з листа Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №02-10/111 від 29.03.2017 року про те, що по формі 6-зем земельна ділянка площею 49,1 га рахувалася як земля селянсько (фермерських) господарств, земельну ділянку фактично використовує (обробляє) ФГ «С.Г.М.», єдиний податок за дану земельну ділянку поступає в сільську раду (а.с.116). Тобто, в сукупності вищевказаних об’єктивних даних вбачається, що на даний час ФГ «С.Г.М.», засновники якого є, зокрема, позивачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не має будь-яких перешкод у користуванні вищевказаною земельною ділянкою для цілей та завдань відповідного фермерського господарства, сама ж земельна ділянка даним господарством використовується за цільовим призначенням.
Як вбачається з обґрунтування заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову та доданих до неї викопіювань, згідно даних Публічної кадастрової карти України вбачається, що на спірній земельній ділянці вже зареєстровано чотири земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.а.с.152-154,155-156). Як вбачається з викопіювання, на одному з викопіювань висвітлено інформацію про те, що певній земельній ділянці площею 2 га присвоєно кадастровий номер 5320284700:00:003:0155, вказаний тип земельної ділянки – Державна власність, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства (а.с.156).
Згідно положень ч.4 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, зокрема, в межах території Полтавської області, здійснює Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, що затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308 та реалізує покладені на нього повноваження згідно ч.4 ст.122 ЗК України по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог Земельного кодексу України, які знаходяться за межами населених пунктів.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (зі змінами), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки – це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Також, кадастрова карта (план) – це є графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Аналіз досліджених матеріалів справи з позиції та в межах розгляду заяви про забезпечення позову вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про прийняті рішення суб’єктом владних повноважень в частині розпорядження земельною ділянкою державної власності - Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області та/або відділом ДГК у ОСОБА_4 районі щодо спірної земельної ділянки площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, які б перешкоджали в даний час ФГ «С.Г.М.», засновниками якого є, зокрема, позивачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вільно використовувати спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, так і ті, які б стали перешкодою для розгляду по суті заявлених позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, враховуючи, що звернення до суду з вищевказаним немайновим позовом позивачів про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом є процесуальним правом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яке вони об’єктивно реалізували у спосіб, передбачений ЦПК України, подавши до суду належним чином оформлену позовну заяву. При цьому, з огляду на предмет спору у справі, її суб’єктний склад та дані, які стосуються користування ФГ «С.Г.М.» спірною земельною ділянкою за межами населених пунктів, позивачем ОСОБА_2 в межах розгляду заяви про забезпечення позову не надано доказів реальної загрози подальшого невиконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, враховуючи ще й те, що у справі відсутні дані про те, які саме рішення обмежувального характеру щодо спірної земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту приймалися як Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, так і Відділом Держгеокадастру у Великобагачанському район в межах їх владних повноважень, зокрема, згідно положень ЗК України та Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
З урахуванням викладеного, а також доводів заяви про забезпечення позову щодо виділення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області певним (невідомим) особам на спірній земельній ділянці ділянок для відповідних цілей, суд вважає, що у разі прийняття відповідним державним органом рішень або вчинення дій (реалізації певних дискреційних повноважень), які стосуються позивачів у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу спірної земельної ділянки площею 49,1 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, ці особи не позбавлені можливості у відповідному процесуальному порядку звернутися до суду, що випливає з Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2000 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням ВАС щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пп. «а-г» ст.12 ЗК України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України, правової позиції Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі №813/3482/14, а також з Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004, в якій розкрито поняття «охоронюваний законом інтерес».
Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність даних про прийняті рішення уповноваженого державного органу виконавчої влади щодо спірної земельної ділянки чи її частини, вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі з підстав, які вказані і обґрунтовані заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову від 05.04.2017 року, з урахуванням предмету спору цієї цивільної справи та того, що перешкод у фактичному користуванні спірною земельною ділянкою стороні позивачів та ФГ «С.Г.М.» в даний час не вбачається, в своїй сукупності, може призвести до втручання суду цивільної юрисдикції в дискреційні повноваження відповідних суб’єктів владних повноважень, що входить до компетенції відповідного адміністративного суду, а не суду цивільної юрисдикції.
Посилання позивача у заяві про забезпечення позову від 04.04.2017 року на усні пояснення в судовому засіданні 30.03.2017 року представника відповідача ОСОБА_4 районної ради Полтавської області щодо видачі Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області певним (невідомим) фізичним особам дозволів у формі наказів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на спірній земельній ділянці, не підтверджені належними доказами і, по суті, стосуються оспорювання певних рішень і дій суб’єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, що може бути предметом оскарження за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.151-153,209,210,293 ЦПК України, роз’ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -
у х в а л и в:
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 від 05 квітня 2017 року про забезпечення позову в цивільній справі №525/1385/16-ц за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та ОСОБА_4 районної ради Полтавської області, залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Полтавської області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом шляхом накладення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області на видачу будь-яких наказів, дозволів, розпоряджень, рішень тощо, які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року та шляхом накладення заборони Відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (як вказано у заяві про забезпечення позову) на направлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території району, до відповідних відділів Держземагенства України на місцях для надання висновків про розгляд таких проектів (погодження), які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року - відмовити.
Копію даної ухвали направити позивачам у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Великобагачанського
районного суду ОСОБА_7
