0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Суддя Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву Корпорація «ФЕНОМЕН» до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування запису, зробленого на підставі рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява від 30.03.2017 Корпорації «ФЕНОМЕН» до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування запису, зробленого на підставі рішення державного реєстратора, і додані до неї документи, повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Частиною 2 статті 44 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, на 2017 р. встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня – 1 600, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у меншому розмірі від визначеного законодавством, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Корпорації «ФЕНОМЕН» до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування запису, зробленого на підставі рішення державного реєстратора, остання містить дві вимоги не майнового характеру.

Таким чином належна до сплати сума судового збору за подання до Господарського суду м. Києва вказаного позову складає – 3 200,00 грн.

Однак, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, позивач на підтвердження сплати судового збору надав квитанцію про сплату №84579 від 30.03.2017 на суму 32,00 грн.

Відповідно до п.2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Згідно п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Отримання позовної заяви і доданих до неї документів усіма учасниками процесу є обов’язковою передумовою розгляду справи судом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

До позовної заяви від 30.03.2017 позивачем додано копії опису вкладення в цінний лист з відміткою відділу поштового зв’язку про відправлення та копії касового чеку.

Відтак, позивачем не надано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів в супереч вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України. Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, тому дана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.

Керуючись п. 4, п. 6 ч. 1, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду м. Києва з позовом.

Суддя М.О. Лиськов