Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року справа №219/11688/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання – Терзі Д.А., за участю представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2017 року в справі № 219/11688/16-а за позовом ОСОБА_3 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо призупинення виплати пенсії з 01.02.2016, зобов’язати поновити виплату пенсії та допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Новопськовського районного суду Луганської області від 18 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії з 1 лютого 2016 року.

Зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_3 призначеної йому пенсії з 1 лютого 2016 року.

Звернено постанову в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_3 не вжито передбачених законодавством заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат, тому гарантоване Конституцією України право не було реалізовано. Також апелянт наголошує, що позивачем не надано суду доказів того, що він позбавлений можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України в порядку, визначеному нормами законодавства України, зокрема Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тобто відсутнє порушення його прав.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Позивач до апеляційного суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (далі – позивач) з 13 березня 2015 року перебуває на обліку Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, Бахмутське ОУПФУ). З 01 лютого 2016 року виплата пенсії позивачу була припинена.

22 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії та надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 03 березня 2015 року.

25 жовтня 2016 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про надання інформації щодо не поновлення виплати пенсії за заявою від 22 червня 2016 року.

Розглянувши вказане звернення пенсійний орган листом від 25 жовтня 2016 року № 9947/02 повідомив про відсутність законних підстав для поновлення виплати пенсії ОСОБА_3, оскільки факт проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 не підтверджено.

ОСОБА_3, не погодившись із відповіддю пенсійного органу, вернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до матеріалів справи попри фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії не приймалося.

Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VІІ період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Матеріалами справі підтверджено чинність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2, виданої ОСОБА_3 21 жовтня 2016 року, в якій зазначена адреса проживання – м. Бахмут, вул. 1-а Залізнична, б. 17.

За таких обставин колегія суддів не приймає посилання апелянта, що протоколом засідання комісії Бахмутської міської ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території Бахмутської міської ради від 2 серпня 2016 року №18 запропоновано відмовити у призначення (поновленні) та припинити соціальні виплати, зокрема, ОСОБА_3, оскільки адреса його проживання – м. Бахмут, вул. Артема, 47/23 не підтверджена.

Окрім цього суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рекомендація щодо припинення пенсії прийнята через шість місяців після факту припинення.

Враховуючи викладене, зокрема, відсутність рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_3, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області безпідставно припинило виплату пенсії позивачу з 01 лютого 2016 року, тому порушене право особи підлягає відновленню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2017 року в справі № 219/11688/16-а за позовом ОСОБА_3 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій – залишити без задоволення.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 лютого 2017 року в справі № 219/11688/16-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 березня 2017 року. Повний текст ухвали складений 30 березня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_4

ОСОБА_5