У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., СОБОСЛОЯ Г.Г.

при секретарі ЧУЧЦІ Н.С.

за участю відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4 Держгеокадастру у Хустському районі Закарпатської області, про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду від 12 травня 2016 року, -

встановила:

ОСОБА _3 26.10.2015 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 і Хустської райдержадміністрації та мотивував його наступним. Голова Хустської РДА ОСОБА_5 видав 29.12.2002 розпорядження № 878 «Про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,2348 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Білий камінь» на території Кривської сільської ради за межами населеного пункту с. Крива». На підставі цього розпорядження позивачу був 28.02.2003 виданий Державний акт на право приватної власності на землю, кадастровий номер земельної ділянки – 2125384600:01:004:0017.

Згодом позивачу стало відомо, що на підставі розпорядження голови Хустської РДА ОСОБА_5 від 10.10.2012 № 576 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту с. Крива» відповідач ОСОБА_1 18.03.2014 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний № 19188127, а саме, на земельну ділянку площею 0,0816 га із кадастровим № 2125384600:03:003:0008. Тим часом, земельна ділянка, що була надана позивачу, та земельна ділянка, що була надана відповідачу ОСОБА_1, є однією й тією ж ділянкою: знаходяться на тому самому місці, мають той самий опис меж. Неодноразові звернення позивача з цього приводу до Хустської РДА та ОСОБА_4 Держземагентства у Хустському районі результату не мали.

Отже, право власності позивача на землю, що було зафіксоване в Державному земельному кадастрі до прийняття відповідного рішення на користь ОСОБА_1, до видачі йому документів на право власності на землю та внесення відповідних записів до Державного земельного кадастру, порушене і підлягає захисту, розпорядження від 10.10.2012 № 576 незаконне та підлягає скасуванню, як належить визнати недійсним і отримане ОСОБА_1 свідоцтво. Відповідно до положень ст.ст. 152, 153, 158 ЗК України, інших норм законодавства, позивач не може бути протиправно позбавлений права власності на землю і управі вимагати захисту цього права шляхом усунення будь-яких його порушень.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати недійсними та скасувати розпорядження голови Хустської РДА ОСОБА_5 від 10.10.2012 № 576 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту с. Крива» та видане на ім’я ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний № 19188127, а саме, на призначену для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,0816 га із кадастровим № 2125384600:03:003:0008.

Рішенням Хустського районного суду від 12.05.2016 у позові відмовлено.

Позивач ставить в апеляції питання про скасування рішення суду внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позаяк суд не повною мірою з’ясував обставини справи, дав неправильну оцінку доказам, рішення суду не є об’єктивним, не відповідає фактичним обставинам. Так, позивач установленим порядком набув права власності на землю, частину саме цієї земельної ділянки в подальшому було протиправно надано відповідачу, що не було спростовано, рішення суду є голослівним. Суд не захистив порушеного права позивача. Сторона просить рішення суду скасувати, позов – задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які апеляцію не визнали, розглянувши на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України справу у відсутність інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, суд приходить до такого.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог; особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами (ст. 12 ч. 1, ст.ст. 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 3 ч. 1, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2, ст. 15 ч. 1 ЦПК України); обов’язок доказування позову лежить на позивачеві, особа зобов’язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-61 ЦПК України); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

Цивільні права особа здійснює, а цивільні обов’язки – виконує у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; діючи у цивільних відносинах на власний ризик, особа повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається (ст. 3 ч. 1 п. 6, ст.ст. 12-14 ЦК України).

Пред’являючи до ОСОБА_1 і Хустської райдержадміністрації позов про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва, ОСОБА_3 діяв як власник земельної ділянки площею 0,2348 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Білий камінь» на території Кривської сільської ради, наданої йому на підставі розпорядження голови Хустської РДА ОСОБА_5 від 29.12.2002 № 878 «Про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,2348 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Білий камінь» на території Кривської сільської ради за межами населеного пункту с. Крива» (а.с. 6). Як на доказ права власності на указану земельну ділянку із кадастровим номером 2125384600:01:004:0017 посилався на Державний акт серії Р4 № 059327 на право приватної власності на землю, виданий Хустською РДА 28.02.2003 (а.с. 5, 155).

Відповідно до ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 316-319, 321, 328, 373, 386, 396 ЦК України, ст.ст. 78-81, 90, 152, 153, 155 ЗК України, право власності на землю вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, і як таке підлягає захисту; власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законом.

Станом на 28.02.2003, яке указане датою видачі ОСОБА_3 Державного акту на право приватної власності на землю, положеннями ст.ст. 193-196, 202-204 ЗК України визначалося, що державна реєстрація та облік земельних ділянок здійснюються у складі державного реєстру земель, а Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Реєстрація земельних ділянок у складі державного земельного кадастру здійснювалася відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі у складі державного земельного кадастру», Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 12.01.1993 № 15.

Актом перевірки отримання вимог земельного законодавства від 23.06.2014, складеним службовою особою Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, зафіксовано, що Державний акт серії Р4 № 059327 на право приватної власності на землю був виданий Хустською РДА 28.02.2003 на ім’я ОСОБА_3 без погодження меж земельної ділянки із суміжним користувачем ОСОБА_6 і без погодження інстанціями, передбаченими ст. 118 ЗК України (а.с. 61-62).

Розпорядженням голови Хустської РДА ОСОБА_5 від 10.10.2012 № 576 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту с. Крива» мешканцю с. Крива, вул. Бічна, 53 «а» ОСОБА_1 було надано відповідний дозвіл щодо земельної ділянки площею 0,0816 га по вул. Бічній, б/н за межами с. Крива (а.с. 7, 143). З матеріалів, наданих суду на стадії апеляційного розгляду справи, випливає, що у жовтні 2012 – серпні 2013 рр. ОСОБА_1 був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: вул. Бічна, б/н, за межами населеного пункту с. Крива Хустського району Закарпатської області, відповідно до якого площа земельної ділянки із кадастровим номером 2125384600:03:003:0008, що відводилася, становить 0,0816 га (а.с. 137-154).

ОСОБА_1 є власником будинку по вул. Бічній, 53 «а» в с. Крива, розташованого на земельній ділянці площею 0,0553 га із кадастровим номером 2110890003:01:001:0217, щодо якої на його ім’я видано 17.05.2010 Державний акт серії ЯИ № 208713 на право власності на земельну ділянку, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0816 га із кадастровим № 2125384600:03:003:0008 проведена 01.07.2013, а право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, на яку було 18.03.2014 видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зареєстроване 18.03.2014 (а.с. 60, 63-67 та ін.).

Листом від 17.02.2017 № 9-710-99.7-337/2-17 ОСОБА_4 Держгеокадастру у Хустському районі Закарпатської області повідомило апеляційний суд, зокрема, про те, що:

кадастровий номер 2125384600:01:004:0017 земельної ділянки, що зазначений у Державному акті серії Р4 № 059327 на право приватної власності на землю, виданому Хустською РДА 28.02.2003 на ім’я ОСОБА_3, належить ОСОБА_7 та занесений у Єдину базу даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка гр-на ОСОБА_3 не внесена в базу даних ДЗК, а вищевказаний кадастровий номер був визначений та призначений на дану земельну ділянку умовно;

земельні ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не накладаються одна на одну, оскільки ділянка ОСОБА_3 знаходиться в урочищі «Білий Камінь», а ділянка ОСОБА_1 знаходиться за межами населеного пункту с. Крива по вул. Бічній б/н.

До листа додані засвідчені цим уповноваженим органом Держгеокадастру викопіювання із планово-картографічних матеріалів за межами населеного пункту села Крива Хустського району, в якому зафіксоване розташування у різних місцях указаних вище земельних ділянок, а також матеріали з Поземельної книги на земельну ділянку із кадастровим номером 2125384600:01:004:0017, в яких зафіксовано факти належності цієї земельної ділянки площею 0,3831 га ОСОБА_7 та державної реєстрації 15.07.2014 її права власності на цю ділянку.

Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, одержаними апеляційним судом 21.03.2017, підтверджуються факти:

державної реєстрації 18.03.2014 права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0816 га із кадастровим № 2125384600:03:003:0008;

державної реєстрації 15.07.2014 права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,3831 га із кадастровим № 2125384600:01:004:0017;

відсутності державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2348 га із кадастровим № 2125384600:01:004:0017.

Таким чином, у справі немає доказів реєстрації у системі Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 0,2348 га із кадастровим № 2125384600:01:004:0017 та прав на неї на ім’я ОСОБА_3, як немає таких даних і в інших державних реєстрах щодо речових прав на нерухоме майно. Натомість права ОСОБА_1 і ОСОБА_7 на відповідні земельні ділянки виникли і зареєстровані відповідно до ст. 179, ст. 181 ч. 1, ст. 182 ч.ч. 1, 2, 4 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст. 1 ч. 1, ст. 2 ч. 1, ст. 3 ч.ч. 1-3, ст. 4 ч. 1 п. 1, ст. 5 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наведених вище та інших норм законодавства. Правомірність набуття права власності, достовірність офіційних реєстраційних даних щодо відповідних майнових об’єктів та прав на них, а також достовірність офіційних документів уповноважених державних органів щодо відповідних фактів і обставин презюмуються.

Виходячи з наведеного, на час звернення до суду із позовом, що розглядається, ОСОБА_3 не був власником земельної ділянки площею 0,2348 га із кадастровим № 2125384600:01:004:0017, а, отже, не мав підстав ставити питання про захист права, яке не виникло. ОСОБА_3 не мав права пред’явлення ним вимог, із якими звернувся до суду, з тих підстав, на які посилався у заяві. Поза тим, з огляду на підстави і предмет позову, предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи позивача про наявність у нього відповідного земельного права, про порушення його відповідачами конкретними винними діями, вчиненими у певному місці, у відповідний час і у конкретний спосіб. Розпорядившись належними йому правами на власний розсуд, ОСОБА_3 не виконав свого процесуального обов’язку щодо доведення належними і допустимими доказами наявності у нього права на позов, що був пред’явлений, і обставин, що підлягають доказуванню. У справі не встановлено і не доведено фактів і обставин, які б вказували на порушення земельних прав позивача діями Хустської райдержадміністрації та/або ОСОБА_1 За таких умов доводи позову щодо порушення земельних прав позивача, незаконності оспорених рішення місцевого органу виконавчої влади та недійсності свідоцтва ґрунтуються на припущеннях.

Відтак, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову і правильно виходив із необхідності захисту права власності на землю ОСОБА_1, рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, тому на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу, яка законності, обґрунтованості та справедливості рішення не спростовує, слід відхилити, рішення суду – залишити без змін. Питання, що можуть стосуватися власне видачі ОСОБА_3 державного акту на землю, визначення за конкретною ділянкою і особою кадастрового номера земельної ділянки, знаходяться за межами предмету судового розгляду в даній справі, за наявності для того відповідних підстав особа не позбавлена права встановленим порядком ставити питання про захист своїх прав, якщо вважатиме такі порушеними.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Хустського районного суду від 12 травня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді