Справа №613/9/17 Провадження № 2/613/162/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Кузіної Н.П., за участю секретаря Герасимюк Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СПД ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до суду з позовною заявою до СПД ФОП ОСОБА_2, в якій просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ СПД ФОП ОСОБА_2 № 2 від 30.06.2011 року про звільнення та поновити її на роботі; 2) Стягнути з СПД ФОП ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; 3) Стягнути з СПД ФОП ОСОБА_2 10000 грн. завданої моральної шкоди; 4) Покласти на відповідача всі судові витрати.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що в період з 01 жовтня 2005 року по 01.07.2011 року вона працювала продавцем СПД ФОП ОСОБА_2 згідно трудового договору № 277. Наказом № 2 від 30.06.2011 року вона була звільнена відповідачем із 01 липня 2011 року за недовірою по ст. 41 ч. 1 п. 2 КЗпП України з посиланням на вчинену розтрату товарно-матеріальних цінностей згідно інвентаризаційних відомостей від 03.06.2011 року.

Позивач вважає, що її незаконно було звільнено з роботи пояснила, що з вказаним наказом вона ознайомилася в суді 25.06.2012 року.

12 липня 2011 року, згідно до поданої заяви відповідача до Богодухівського РВ ГУМВС України у Харківській області, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст.191 та ч. 3 ст.191 КК України за розтрату товарно-матеріальних цінностей із магазину «Продукти» ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 8922,25 грн. мотивуючи тим, що нібито вона за попередньою змовою з ОСОБА_3 в період часу з серпня 2010 року по 03 червня 2011 року, працюючи продавцями магазину ФОП ОСОБА_2, який розташований за адресою м. Богодухів вул. Харківська №200, являючись матеріально-відповідальними особами, здійснили розтрату товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 17844 грн.29 коп., чим спричинили ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Вказане стало підставою для розгляду кримінальної справи в суді в період часу з 13 жовтня 2011 року по 26 вересня 2016 року.

26 вересня 2016 року, відповідно до постанови Богодухівського районного суду, кримінальна справа №-613/1262/14-к за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ст. 191 ч. З КК України - закрита у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення. Згідно постанови прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області про відмову від обвинувачення від 23 червня 2016 року, він відмовився від обвинувачення у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилаючись на те, що пред'явлене раніше їм обвинувачення не підтверджується жодним із зібраних під час досудового та судового слідства доказами.

Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним з огляду на те, що зазначені підстави для її звільнення не відповідають дійсним обставинам справи. Розтрати товарно-матеріальних цінностей згідно інвентаризаційних відомостей від 03.06.2011 року на суму 13432 грн. вона не вчиняла, підтвердженням цьому є постанова Богодухівського районного суду від 26 вересня 2016 року, якою провадження про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 191 ч. 3 КК України - закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

ОСОБА_1 зазначає, що обставини, вказані як підстави її звільнення - не відповідають дійсним обставинам справи, а отже, звільнення її за недовірою по статті 41 ч. 1 п. 2 КЗпП є незаконним та таким, що порушує її права передбачені ст. 43 Конституції України, ст. 2 КЗпП України та ін.

Крім того, такими незаконними діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно значної моральної шкоди, оскільки це спричинило порушення її нормальних життєвих зв'язків та породило невпевненість у майбутньому.

Внаслідок незаконного звільнення за весь період від дати її звільнення вона втратила можливість на працевлаштування, трудовий та страховий стаж та змушена була позичати кошти у знайомих з метою забезпечення сім'ї на лікування та поховання чоловіка, який захворів від нервового потрясіння через накладений арешт на автомобіль, помер 12 січня 2013 року. Ці обставини змусили її докладати значних зусиль для організації свого життя, шукати нову роботу, в якій роботодавці постійно відмовляли,коли дізнавалися про причину її звільнення відповідачем, тому вона не мала коштів необхідних для свого існування. ЇЇ моральні страждання посилювались постійним нервовим стресом, пов'язаними з ним конфліктами у сім'ї та постійними судовими викликами до суду на протязі 5-ти років. В зв’язку з чим просить стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Також позивач вказує, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Зважаючи на це, відповідач зобов'язана виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2016 року, тобто за 65 місяців в сумі (480,00 грн. х 65місяців) = 31200,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала. Просила позов задовольнити з вищевикладених підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася. Надала до суду заперечення та просила розглядати справу у її відсутність на підставі наявних у справі доказів з урахуванням її заперечень, згідно яких вона з позовними вимогами не згодна.

Зазначила, що рішенням Богодухівського районного суду від 18.03.2013 року (справа №2004/61/2012) в їх задоволенні відмовлено. Ухвалою апеляційного суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогам, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

З огляду на наведене провадження відносно позовних ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу №2 від 30.06.2011 року про звільнення, стягнення середнього заробітку за вимушеного прогулу повинно бути закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст.205 України, на чому вона і наполягає.

Що стосується вимог про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, то вважає їх не обґрунтованими, немаючими правового підґрунтя.

Вони суперечать висновкам, зробленим судом в набравшому законної сили рішенні по цивільній справі №2004/61/2012 з цих же питань. Крім того, заявлені вони з значним пропуском строку позовної давності, на застосуванні наслідків якого ОСОБА_2 теж наполягає.

На підставі вищевикладеного, відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягненні моральної шкоди.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, згідно трудового договору між працівником і фізичною особою від 01 жовтня 2005 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду продавця у СПД ФОП ОСОБА_2, який зареєстровано у Богодухівькому РЦЗ від 01.10.2005 року за № 277.

Відповідно до наказу № 2 від 30.06.2011 року СПД ФОП ОСОБА_2, було звільнено ОСОБА_1 з посади продавця продовольчих товарів магазину «Продукти», який розташований за адресою: м. Богодухів, вул. Харківська, 200 з 1 липня 2011 року за недовірою по ст. 41 ч. 1 п. 2 КЗпП України у зв’язку з вчиненою розтратою товарно-матеріальних цінностей згідно інвентаризаційних відомостей від 03.06.2011 року.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до СПД ФОП ОСОБА_2, третя особа: Богодухівський районний центр зайнятості про визнання незаконним наказу про звільнення, розірвання трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП України; зобов’язання здійснити запис у трудовій книжці про звільнення; стягнення заробітної плати в сумі 20677, 35 гривень; вихідної допомоги в сумі 2654,86 гривень; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу в сумі 6230,92 гривні.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05.06.2013 року не встановлено підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 26.09.2013 року також встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року та ухвалу суду апеляційного суду Харківської області від 05 червня 2013 року залишено без змін.

Стосовно до п. 2 ст. 41 КЗпП України, розірвання трудового договору може бути визнане обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або з необережності такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати довір’я до нього (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівником розкрадання, хабарництва і других корисних правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я.

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний тільки з працівником, який безпосередньо обслуговує грошові і товарні цінності, тобто з таким, з яким може бути укладений договір про повну матеріальну індивідуальну або колективну (бригадну) відповідальність, або які, незалежно від можливості укладання такого договору, зайняті прийманням, зберіганням, транспортуванням, відпуском або розподілом матеріальних цінностей. Приводом для звільнення може бути вчинення таким працівником умисних або необережних дій, які дали роботодавцю підстави для втрати довір’я. Зокрема , це може бути порушення правил торгівлі, правил проведення операцій з матеріальними цінностями, а не факт недостачі.

З матеріалів цивільної справи № 2004/61/12 за позовом ОСОБА_1 до СПД ФОП ОСОБА_2, третя особа: Богодухівський районний центр зайнятості про стягнення належних сум при звільненні, про визнання незаконним наказу про звільнення та рішення Богодухівського районного суду від 18.03.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 працювала на посаді продавця у магазині «Продукти» за вищевказаною адресою. У ОСОБА_2 були підстави для звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з втратою довіри, так як вона працюючи продавцем в магазині допускала порушення правил торгівлі, брала сама та давала в борг покупцям продукти харчування, чого вона не заперечувала, та що підтверджується вказаними записами у зошиті. Дозволу на це відповідач їй не надавала.

При таких даних, відповідач мала право виразити позивачці недовіру так як остання самостійно розпоряджалася матеріальними цінностями (товарами) переданими їй під матеріальну відповідальність, чим грубо порушувала правила торгівлі.

Дана обставина встановлена рішенням Богодухівського районного суду від 18.03.2013 року яке набрало законної сили, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Крім того, в результаті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 03.06.2011 року була виявлена недостача за результатами якої порушена кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 3 КК України.

Постановою Богодухівського районного суду від 26 вересня 2016 року, кримінальна справа №-613/1262/14-к за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ст. 191 ч. З КК України - закрита у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення у зв’язку з недоведеністю її вини у вчиненні вказаного злочину.

При цьому слід зазначити, що посилання ОСОБА_1 на факт закриття кримінальної справи ніяким чином не спростовує висновків суду щодо наявності підстав для звільнення її з роботи з приводу втрати довіри.

Обговорюючи питання про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд вважає його не пропущеним, так як ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом після отримання постанови про закриття кримінальної справи від 26 вересня 2016 року.

Також, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки даний позов заявлено з інших підстав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем, порушень законодавства не вбачається і в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки суд відмовляє у позові позивача про поновлення на роботі, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, також не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212, 214 – 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до СПД ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ