Справа № 426/1217/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого – судді Осіпенко Л.М.,

за участю: секретарів Тиріної В.С., Бєлікової-Грибінюк І.В.,

прокурорів Забара М.А., Голубова О.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12016130550001007від13.11.2016 року стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

12.11.2016 р. у період часу приблизно з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. ОСОБА_4, перебуваючи на території подвір’я за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Дзержинського), буд. 43 побачив, як по тротуару у напрямок залізничного вокзалу проходить ОСОБА_3 Розмовляючи по мобільному телефону ОСОБА_3 комусь сказав, що не збирається віддавати грошові кошти ОСОБА_4, які він узяв у борг приблизно 6 місяців тому. Почувши цю розмову, у ОСОБА_4 на підґрунті раніше виниклих неприязнених відносин до ОСОБА_3 щодо неповернення вищезазначеного боргу, виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4, узявши шило з приміщення «Станції технічного обслуговування», що розташоване на території його подвір’я за зазначеною вище адресою, сів на свій велосипед та поїхав по тротуару у напрямок залізничного вокзалу. Наздогнавши ОСОБА_3, який йшов разом зі своїми знайомими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в районі будинку № 69 по вул. Сосюри (Дзержинського), м.Сватове за допомогою вищезазначеного шила, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наніс шилом не менш як 5 (п’ять) ударів ОСОБА_3 в область грудної клітини ззаду у життєво-важливі органи. Однак свій умисел ОСОБА_4 довести до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, так як його протиправні дії були припинені ОСОБА_6, у результаті чого останній з місця скоєння злочину втік. 13.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся до хірургічного відділення Сватівського РТМО, відповідно довідки Сватівського РТМО від 13.11.2016 року у нього було виявлено: колоті рани грудної клітки, верхньої третини лівого плеча, лівобічний пневмоторакс, алкогольне сп’яніння. Таким чином, ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 181 від 26.01.2017 р. заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: множинних колотих ран грудної клітини, лівого плеча, лівобічний пневмоторакс. Проникаюча колота рана лівої половини грудної клітки, ускладнена лівостороннім пневмотораксом, відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Непроникаючі колоті рани мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні прокурор Забара М.А. клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених в мотивувальній частині клопотання.

Захисники у судовому засіданні вважали необхідним клопотання прокуратури задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні просив задовольнити клопотання про застосування стосовно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження, виходячи із положень ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України "Про психіатричну допомогу" встановив наступне.

Згідно ст. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу", примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

Обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі досліджених судом доказів:

- поясненнями потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що 12.11.2016 р. він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння йшов по вул. Сосюри (Дзержинського) у м. Сватове. Неподалік від нього йшли його знайомі ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, більш точних анкетних даних зазначених осіб він не знає. При цьому ОСОБА_7 їхав на велосипеді попереду, за ним йшов він, а позаду нього йшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Проходячи по вказаній вулиці, він раптово відчув біль в області спини та став відбігати вперед. Коли він обернувся, то побачив ОСОБА_4, який почав бігти за ним та наніс йому ще декілька ударів предметом, схожим на шило. Його знайомий ОСОБА_6 відразу ж сказав йому «Що ти робиш?» та став його вимагати припинити, після чого ОСОБА_4 перестав наносити удари та бігти за ним, підійшовши до ОСОБА_6 і запитав його: «А ти що, теж хочеш?». Роман почав його заспокоювати, після чого ОСОБА_4 сів на велосипед і поїхав в невідомому напрямку. Раніше у нього з ОСОБА_4 виникали конфлікти на підставі того, що його співмешканка ОСОБА_8 була винна ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 180 грн. Після трапившихся подій, його знайомі ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відвели ОСОБА_3 додому, наступного дня йому стало гірше і він звернувся до Сватівської лікарні за медичною допомогою.,

- поясненнями свідка ОСОБА_8, яка суду пояснила, що 12.11.2016 р. вона розмовляла по мобільному телефону зі своїм співмешканцем ОСОБА_3, раптом вона почула по телефону нецензурну лайку, а потім зв’язок обірвався. Через деякий час ОСОБА_3 привели додому його знайомі ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в нього на спині були тілесні ушкодження. Вона обробила йому рани, а наступного дня йому стало погано і його забрала швидка медична допомога. Також пояснила, що колись була винна ОСОБА_4 180 гривень, але борг вона йому повернула.,

- поясненнями свідка ОСОБА_6, який суду пояснив, що 12.11.2016 р., вони разом з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 повертались з роботи з пл. 50 років Перемоги м. Сватове. Йдучи по вул. Сосюри (Дзержинського) м. Сватове в напрямку залізничного вокзалу м. Сватове, вони спочатку йшли в такому порядку: першим на велосипеді їхав ОСОБА_7, приблизно на відстані 2-х метрів від інших, потім йшов ОСОБА_3, який розмовляв по телефону, за ним йшли він та ОСОБА_5 Проходячи, приблизно метрів 200 від СТО, яка розташована по вул. Сосюри (Дзержинського) м. Сватове, Іван продовжував їхати велосипедом попереду, а ОСОБА_3 став йти з боку дороги разом з ним та ОСОБА_5, раптом з боку спини їх наздогнав на велосипеді незнайомий чоловік кремезної статури, який відразу ж під’їхав до ОСОБА_3 і почав наносити йому удари в спину, спочатку йому здалося, що кулаком, але потім він побачив предмет, схожий на шило, при цьому ОСОБА_3 став від нього втікати вперед, але незнайомий чоловік став наздоганяти його та наніс ще кілька ударів. Він відразу ж сказав йому «Що ти робиш?» та став його вимагати припинити наносити удари, після чого чоловік, який наносив удари перестав бігти за ОСОБА_3 та підійшов до нього і запитав: «А ти що, теж хочеш?». Він відсторонився та почав його заспокоювати, після чого чоловік, наносивший удари ОСОБА_3 сів на велосипед і поїхав в невідомому напрямку. Швидку медичну допомогу ОСОБА_3 не викликали, так як він від неї відмовився, тому вони відвели його додому.

Вказані обставини також підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 13.11.2016 р., місцем огляду якого є відкрита ділянка місцевості поблизу буд. № 43 по вул. Дзержинського в м. Сватове (а.с. 11-12).,

- протоколом огляду місця події від 13.11.2016 р. та фото таблицями до нього, місцем огляду якого є територія подвір’я, розташованого за адресою: м. Сватове, вул. Ветеринарна, 14 (а.с. 15-20).,

- протоколом огляду речей від 14.11.2016 р., згідно якого було проведено огляд відео-файлу № 7_01_R_161112190001 (а.с. 33).,

- вимогою № 20037/111/42-2016 від 15.11.2016 р., згідно якої ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 47).,

- довідкою виконкому Сватівської міської ради № 10536 від 07.12.2016 р., згідно якої ОСОБА_4 проживає один за адресою: вул. Сосюри, 43 м. Сватове (а.с. 48).,

- побутовою характеристикою з місця проживання, згідно якої ОСОБА_4 характеризується позитивно (а.с. 49).,

- довідками Сватівської центральної районної лікарні, згідно яких ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а.с. 50-51).,

- інформацією Сватівського районного військового комісаріату № 3453 від 07.12.2016 р., згідно якої ОСОБА_4 військову службу не проходив, знятий з військового обліку згідно ст. 37 п.5пп.2 абз.4 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (а.с. 55-58).,

- протоколом огляду речей від 13.11.2016 р., оглядом якого є картонний коробок з написом «вилучено шило – 2 шт. у ОСОБА_4 за адресою: м. Сватове, вул. Дзержинського, 43» (а.с. 61).,

- висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 205-м.к./16 від 12.12.2016 р., згідно якого встановлені пошкодження на куртці та футболці утворились від неодноразових ударних впливів колючим предметом, якими могли бути шило №1 та шило №2 (а.с. 104-114).,

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 29.12.2016 р. та додатком № 1, згідно якого було вилучено медичну карту стаціонарного хворого № 4779/996 від 13.11.2016р. на ім’я ОСОБА_3 (а.с. 121-122).,

- висновком судово-медичної експертизи № 181 від 26.01.2017 р., згідно якої у ОСОБА_3 встановлені наступні тілесні ушкодження: чотири шкірних рубця на задній поверхні грудної клітки і один на передній поверхні лівого плеча. З наданої на експертизу медичної документації вбачається, що ОСОБА_3 з 13.11.2016 р. по 21.11.2016 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Сватівської ЦРЛ з діагнозом: множинні колоті рани грудної клітини, лівого плеча, лівобічний пневмоторакс. Всі вищезазначені ушкодження спричинені від не менш ніж п'ятикратної ударної дії гострого предмета з колючими властивостями, чотири - з точками прикладання сили в область обох половин задньої поверхні грудної клітини і одна - в область передньої поверхні верхньої третини лівого плеча, можливо в строк і при обставинах, зазначених в постанові і зі слів оглянутого, що підтверджується відповідним характером, локалізацією і морфологічними ознаками давності встановлених пошкоджень і шкірних рубців, як слідства загоєння ран, а також даними представленої медичної документації. Проникаюча колота рана лівої половини грудної клітки, ускладнена лівостороннім пневмотораксом, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Непроникаючі колоті рани мають ознаки легких тілесних ушкоджень (а.с. 123-125).,

- висновком судово-психіатричної експертизи № 15 від 24.01.2017 р., згідно якої ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється, виявляв ознаки хронічного психічного розладу у вигляді пфропфшизофренії параноїдної, епізодична течія (згідно з МКХ-10 F20.81). За своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на даний момент виявляє ознаки хронічного психічного розладу у вигляді пфропфшизофренії параноїдної, епізодична течія (згідно з МКХ-10 F20.81). За своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. (а.с. 134-138).,

- висновком судово-імунологічної експертизи № 309, згідно якого на куртці ОСОБА_3 знайдена кров людини, яка могла походити від особи з групою А з ізогемаглютинином анти-В і супутнім антигеном Н, нею міг бути ОСОБА_3, присутність крові ОСОБА_4 можлива лише у якості домішки до крові ОСОБА_3 (а.с. 144-146).,

- висновком судово-імунологічної експертизи № 310 від 27.12.2016 р., згідно якого на джемпері № 1 ОСОБА_3 знайдена кров людини, яка могла походити від особи з групою А з ізогемаглютинином анти-В і супутнім антигеном Н, нею міг бути ОСОБА_3, присутність крові ОСОБА_4 можлива лише у якості домішки до крові ОСОБА_3 На джемпері № 2 ОСОБА_3 слідів крові не знайдено (а.с. 152-154).,

- висновком судово-імунологічної експертизи № 308 від 27.12.2016 р., згідно якого на шилі спіральному № 1,2 знайдена кров людини, яка могла походити від особи з групою А з ізогемаглютинином анти-В і супутнім антигеном Н, нею міг бути ОСОБА_3, присутність крові ОСОБА_4 можлива лише у якості домішки до крові ОСОБА_3 На шилі спіральному № 3,4 слідів крові не знайдено (а.с. 160-162).

Оцінюючи вищезазначені досліджені судом докази по справі, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв’язаними між собою.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що факт скоєння ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме, закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, доведено повністю, але під час вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_4 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, що виключає притягнення його до кримінальної відповідальності.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» роз'яснив, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які мають бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною.

Як вбачається з висновку судово-психіатричної експертизи № 15 від 24.01.2017 р. ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється, виявляв ознаки хронічного психічного розладу у вигляді пфропфшизофренії параноїдної, епізодична течія (згідно з МКХ-10 F20.81). За своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на даний момент виявляє ознаки хронічного психічного розладу у вигляді пфропфшизофренії параноїдної, епізодична течія (згідно з МКХ-10 F20.81). За своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. До ОСОБА_4 у разі звинувачення за рішенням суду за його психічним станом може бути застосований примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад з суворим наглядом в зв’язку з наявними ознаками підвищеної суспільної небезпеки (маячні ідеї, скеровані проти певних осіб, значний афективний їх окрас, вербальна та фізична агресія, відсутність критики до хвороби та скоєного).

Таким чином, у судовому засіданні встановлена неосудність ОСОБА_4, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, так як він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованого діяння і на даний час також не може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними, а тому відповідно до ч.2 ст.19 КК України ОСОБА_4 не підлягає кримінальній відповідальності.

Згідно ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічного хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікуванні в умовах суворого нагляду.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Згідно п. 3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

Враховуючи особливість та тяжкість скоєного ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, його психічний стан, в силу якого він не може усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними і становить безпосередню підвищену суспільну небезпеку, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_4 примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, у зв'язку з наявним у нього психічним захворюванням. Суд, при визначенні виду міри примусового медичного характеру, враховує не тільки характер душевного захворювання та рекомендації експертів про тип лікувального закладу, але й те, що ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин та за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Долю речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст.100 Кримінального процесуального Кодексу України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді поміщення до психіатричного закладу, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, до вступу ухвали в законну силу, залишити без змін.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 92-95 КК України, ст. 372, 512-513 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні із суворим наглядом, у зв’язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку до набрання ухвалою законної сили - залишити без змін.

Речові докази: диск DVD+R з відео файлом № 7_01_R_161112190001 – зберігати при матеріалах кримінального провадження, куртка чорного кольору, светр синього кольору, кофта сірого кольору, що належать потерпілому ОСОБА_3 - повернути потерпілому ОСОБА_3, зразки крові, відібрані у потерпілого ОСОБА_3 та у підозрюваного ОСОБА_4, два шила, які вилучені за місцем проживання ОСОБА_4, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів при Сватівському ВП ГУНП в Луганській області, після вступу ухвали в законну силу – знищити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Cуддя: Л.М.Осіпенко