Єдиний унікальний номер 341/316/17

Номер провадження 2-а/341/50/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Мули О. Д.

секретаря Гомерди Г. М.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у місті Галичі, у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу соціального захисту населення Бурштинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, суд -

встановив:

ОСОБА _3, 27 лютого 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача,- відділу соціального захисту населення Бурштинської міської ради та просить суд визнати бездіяльність відділу соціального захисту населення Бурштинської міської ради щодо нарахування йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною та зобов»язати здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити допомогу у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він являється учасником бойових дій, та з 01 липня 2015 року отримав право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.

Згідно із вимогами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій повинна щорічно, до 05 травня, виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Із ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" зазначено, що у 2016 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2016 року становив 1074,00 гривні, з 1 травня 2016 року становить 1130,00 гривень.

У 2016 році йому було здійснено виплату допомоги до 5 травня в розмірі 920 грн., що визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і "Про жертви нацистських переслідувань".

Із нарахованим розміром допомоги не погоджується, оскільки вважає, що дане нарахування проведено не у відповідності до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», оскільки пунктом 20 Розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» була змінена стаття 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме зазначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога в розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 20 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» стосовно виплати щорічної разової допомоги. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, редакцією цієї норми , викладену в ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішеням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано такою, що не відповідає Конституції України і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення. Таким чином, на час виникнення правовідносин діяла редакція ч.5 ст. 12 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком. Водночас Кабінет Міністрів України у п. 2 п.1 Постанови № 141 від 02.03.2016 року, що у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 920 грн. Тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ч.5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просить визнати бездіяльність відділу соціального захисту населення Бурштинської міської ради щодо нарахування йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною та зобов»язати здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити допомогу у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

Представник відділу соціального захисту населення Бурштинської міської ради в судовому засіданні заперечила проти позову позивача та суду показала, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій передбачена ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Також, відділ соціального захисту населення є виконавчим органом та структурним підрозділом органу місцевого самоврядування і не входить в систему органів соціального захисту населення центральних органів виконавчої влади України. Просила в позові відмовити.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ № 034604 від 01 липня 2015 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нациських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень (п. 1 1.1 Постанови).

Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними.

Як вбачається з матеріалів справи, відділом соціального захисту населення Бурштинської міської ради встановлено та виплачено ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік в розмірі 920,00 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд приходить до висновку, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, ч. 2 ст. 19, ст. 46, ч. 2 ст. 59 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, --

постановив:

В задоволені позову ОСОБА_3 до Відділу соціального захисту населення Бурштинської міської ради Івано-Франківської області з вимогами про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

ОСОБА_4