-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Тростянецький районний суд Сумської області
м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72
справа № 2-а-935/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2010 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі
Головуючого судді – Янової Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Тростянець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2009 році позивачці така допомога виплачується в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, всупереч вимогам, встановленим ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Згідно постанови Тростянецького районного суду позивачу призначена надбавка, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 27.12.2008 року. 13.07.2009 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Тростянецького райсуду залишено без змін. Рішення набрало законної сили та прийнято відповідачем до виконання. Позивач просить суд зобов”язати Управління пенсійного фонду в Тростянецькому районі Сумської області проводити відповідні нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги, починаючи з 28.12.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року довічно з підвищенням на 30% міінмальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність.
Позивач, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, подала заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, у якій просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначено, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачці виплачується у повному обсязі.
Крім того, згідно постанови Тростянецького районного суду позивачу призначена надбавка, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 27.12.2008 року. 13.07.2009 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Тростянецького райсуду залишено без змін. Рішення набрало законної сили та прийнято до виконання.
Також, надбавка позивачці призначена з 01.01.2009 року в розмірі 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Відповідач у зепереченні також зазначив, що Ухвалою від 19.05.2009 року №27-у/2009 Конституційний суд України висловив позицію щодо:
-наявності законодавчої прогалини, що полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватись дітям війни або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, і який підлягає визначенню законодавцем, а не судом,
-однозначності вимоги ч.3 ст.28 Закону України “Про загально обо”язкове пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз.1 ч.1 цієї ж статті, виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом,
-єдиного джерела фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” -коштів Державного бюджету України.
У письмовому запереченні також зазначено, що УПФ в Тростянецькому районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без участі сторін, а позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка (а.с.5).
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”(у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році), дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч.2,3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачу виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачці виплачується щомісячно, починаючи із 18.02.2009 року(а.с.11).
Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 18.02.2009 року позивачці не виплачувалась.
Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Ст. 8 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із огляду на наступне.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширується на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає також безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, і те, що такий розмір не може бути визначений згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. З огляду на принцип законності, закріплений ст. 9 КАС України, відповідно до ч.7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Таким чином, мінімальний розмір пенсії необхідно визначати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.
Отже, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
З урахуванням того, що позивачка з 28.12.2008 року щомісячно отримує добавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести нарахування позивачу соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період із 28.12.2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.
З 01.01.2009 року по 01.12.2009 року відповідач мав сплатити допомогу до пенсії у розмірі 1958,40 грн. (в тому числі січень 2009 року — 544х30%=163,20 грн; лютий -544х30%=163,20 грн; березень -544х30%=163,20 грн; квітень - 544х30%=163,20 грн; травень - 544х30%=163,20 грн; червень - 544х30%=163,20 грн; липень - 544х30%=163,20 грн; серпень - 544х30%=163,20 грн; вересень - 544х30%=163,20 грн; жовтень - 544х30%=163,20 грн; листопад - 544х30%=163,20 грн; грудень - 544х30%=163,20 грн.) між тим, фактично було сплачено 652,80 грн. Таким чином, за визначений період сплаті підлягає — (1958,40-652,80)=1305,60 грн.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Керуючись ст.ст. 7, 11, 70, 71, 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 28.12.2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, із подачею копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі.
СУДДЯ
скопійовано
-
скопійовано
-
