Справа № 539/644/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м.Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Жага Е. Г. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В позові вказав, що він має статус ветерана війни - учасника бойових дій та відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком.

Однак, у 2016 році йому було виплачено лише 920 грн. такої допомоги, що не відповідає вимогам Закону.

Позивач стверджує, що про порушення його прав, а саме виплату разової грошової допомоги до 5 травня у менших розмірах ніж це передбачено Законом він дізнався у грудні 2016 року у звязку з чим і звернувся до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області з заявою про проведення йому перерахунку вказаної допомоги до 5 травня за 2016 рік як учаснику бойових дій у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, на що отримав відмову в якій зазначено, що кошти були виплачені відповідно до постанови КМУ №141.

Позивач вважає такі дії відповідачів неправомірними, оскільки в даному випадку підлягає застосуванню не постанова КМУ, а Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", встановлено з 01.05.2016 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, 1130,00 гривень.

Таким чином позивач вважає, що згідно діючого законодавства України, недоплата щорічної разової грошової допомоги йому, як учаснику бойових дій за 2016 рік складає 4730 гривень (1130х5-920).

На підставі викладеного позивач прохає суд, визнати бездіяльність відповідачів щодо перерахунку йому, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправною і зобовязати Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік, як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахування виплачених сум.

Відповідно до правил ст. 183-2 КАС України, справи категорії про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг розглядаються в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положеннями частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року у справі № 1-11/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати розмір соціальних виплат.

Також, Конституційний Суд України в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладені в новій редакції положення частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року наведені положення визнані неконституційними. Отже, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, пунктом 26 Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дане положення Закону України неконституційним не визнавалося.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня встановленого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно з ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997 у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України прийнято постанову від 02.03.2016р. № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Підпунктом 2 пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень.

З матеріалів справи встановлено, що грошову допомогу, розмір якої визначено постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 р. позивачу виплачено 08.04.2016 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № З-рп/2012 підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розмір соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.

Так, згідно з ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюється з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, здійснивши у зазначений період виплату допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України, дії відповідачів були правомірними, на підставі та у спосіб, що визначений діючим законодавством України.

Враховуючи, що позивачу призначено виплату в розмірі, встановленому чинним законодавством, одноразова допомога до 5 травня за 2016 рік виплачена, суд визнає вимоги позивача необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», ст. ст. 160-163, 167, 183-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_2 Е. Г.