ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р. Справа № 804/1674/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді судді судді Єфанової О.В. Барановського Р.А. Чорної В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не здійснення дій з перерахунку коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити дії з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу , на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до ст.. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.04.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно до ст.144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до ст.. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

- зобов'язати Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд здійснити ОСОБА_4 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.20125 року включно відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за особливо важливу працю, надбавка за вислугу років, тощо).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що всупереч ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014) та ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 та за період з 29.03.2015 по 09.09.2015 відповідачами не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата в належному розмірі, встановленому вказаними законодавчими актами.

Представники відповідачів надали заперечення в яких зазначили, що в розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів, а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України, яким встановлюються бюджетні призначення. Тобто Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме без збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок заробітної плати позивача. Пунктом 59Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014статтю 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено абзацом другим, яким визначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Аналогічну норму містить ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд". Реалізація вказаних законодавчих положень була б можлива в разі виконання Кабінетом Міністрів України вимог в частині упорядкування оплати праці працівників апаратів судів. Таким чином, у Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не було підстав нараховувати та виплачувати позивачу заробітну плату відповідно до ч. 1ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 26.10.2014 та відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач працює в апараті Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення з 12.07.2013 року по теперішній час.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», яким внесено зміни до статті 144 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом 2 підпункту 1 і абзацом 3 підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закон України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

З 28 березня 2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України «Про оплату праці»).

За правилами статті 142 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VІІІ визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Законом України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закон України «Про прокуратуру» та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року №719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу 2 частини 1 статті 144 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», частини 1 статті 147 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року по справі №820/4648/15, від 13 липня 2016 року по справах №820/4653/15, №818/3372/15.

Відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, під час розгляду справи не встановлено неправомірності дій відповідача при обчисленні та виплати заробітної плати позивачу, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Єфанова Р.А. Барановський В.В. Чорна