Справа№333/5905/16-ц

Провадження №2/333/350/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

при секретарі Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 1987 році під час мінометного

обстрілу отримала множинне осколкове поранення ніг, спини, контузію, що призвело до Деформуючого остеоартрозу колінних суглобів 2 ст. в стадії загострення. Больовий синдром. ФНС 2 ст. Цукровий діабет 2 типу, середньої важкості в ст. субкомпенсації, діабетична ангіопатія н/кінцівок. ІХС: дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 2 ст. Стійкі залишкові явища ЗЧМТ (контузія г. мю - 1987р.) у вигляді посттравматичної і дисциркулярної енцефалопатії 2-3 ст., з вираженим церебростенічним синдромом, емоційно вольовою нестійкістю, центрально вестибулярною дисфункцією 2-3 ст., цефалічним синдромом, що підтверджено медичними документами. У зв`язку з травмою, порушено її нормальний життєвий стан, вона позбавлена можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Постійно виникає біль та обмеження рухів через суглоби. При ходьбі та фізичних навантаженнях біль збільшується. Головні болі, головокружіння, «шум» в голові, «шаткість» при ходьбі, зниження пам`яті та слуху, порушення сну, дратівливість. Зазначає, що не має можливості зараз працювати, оскільки пересуватися на велику відстань без сторонньої допомоги не може, особистого транспорту не має. Її заробітна плата була основним засобом існування її родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину єнеможливим. Це додає їй багато неприємних відчуттів, вона змушена витрачати кошти на відновлення здоров`я. Не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена її душевна рівновага. Відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов`язки по господарству. Вважає, що у зв`язку з травмою їй завдана моральна шкода в розмірі 100000,00 грн. яку вона просить суд стягнути з Міністерства оборони України на її користь.

Позивач у судове засідання не з`явилася, довірила свої інтереси представляти ОСОБА_2 , який позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України Зінченко С.О. заперечував проти позову, вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки, на його думку, позивачем та його представником не було надано документальних доказів моральних страждань. Додатково пояснив, позивач працювала на території Демократичної Республіки Афганістан за вільним наймом на посаді комірника, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджується на таку категорію працівників. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення Міністерством оборони України винних дій щодо позивача та наявність причинного зв`язку між такими діями та моральною шкодою, як і відсутні докази завдання позивачеві моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 липня 1986 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду комірника на торгівельну базу 2309, 25 листопада 1987 року була звільнена з посади за сімейними обставинами, що підтверджується копією трудової книжки.

В період з 05.05.1987 року по 27.06.1987 року ОСОБА_1 працювала комірником в військовій частині ПП 77186. 27 червня 1987 року під час мінометного обстрілу військової частини отримала поранення та контузію. Гелікоптером доставлена до військової частини ПП 94777. Обставини поранення підтверджені.

Згідно долучених до матеріалів справи виписок із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 хворіє тривалий час. В 1987 році в Демократичній Республіці Афганістан перенесла контузію головного мозку.

02.02.2015 рокуОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв`язку з хворобою, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків в державах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ№0297080.

Згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого УПСЗН ЗМР по Комунарському району, ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Посилання позивача та його представника на норми даного закону суд вважає помилковими, оскільки ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, на які, відповідно до ст. 3 даного Закону, розповсюджуються ці норми.

Відповідно до п.п.5, 6 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України 21 серпня 2001 р. № 1094, розслідуванню підлягають … травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, інші ушкодження, …, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше. За висновками роботи комісії визнаються пов`язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов`язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни.

Відповідно до вимогст. 173 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пп. 1-1.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування,Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон № 1105-XIV),Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці»(у редакціїЗакону від 21 листопада 2002 року № 229-IV,КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до положеньст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладено на роботодавця.

Згідност. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місті в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони здоров`я.

Стаття 237-1 КЗпП Українинадає право працівникові на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 08 жовтня 2008 року визнав такими, що відповідаютьКонституції Українизміни доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(які передбачали право потерпілого на відшкодування моральної шкоди у разі тимчасової, стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань) з огляду на те, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання відповідно дост. 1167 ЦК Українитаст. 237-1 КЗпП Українимають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця) або уповноваженого ним органу.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

ОСОБА_1 працювала в військовій частині комірником за вільним наймом, їй достеменно було відомо, що вона буде працювати в державі, де проходять бойові дії та ризики перебування в зоні бойових дій. Відповідно до зазначених вище норм, суду не доведено, що позивач отримала каліцтво при виконанні трудових обов`язків з вини роботодавця, тому суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова