Справа № 815/593/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третя особа ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Управління держреєстрації в м. Одесі, державного реєстратора ОСОБА_3 Георгієвни, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі: Управління держреєстратора в м. Одесі, державного реєстратора ОСОБА_3 Георгієвни, третя особа: ОСОБА_5 в якому позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу – Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ “Одеський завод “Центроліт”, що містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 17.10.2016 року № 15561070002055969.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі: управління держреєстратора в м. Одесі в супереч закону прийнято рішення рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу – Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ “Одеський завод “Центроліт”.

Позивач вказує, що державний реєстратор ОСОБА_3 зобов’язана під час розгляду та прийнятті рішення за поданими ОСОБА_5 документами, витребувати в останньої статут профспілкової організації ВОСТ ВАТ “Одеський завод “Центроліт”, склад профспілкової організації, щоб впевнитись у проведенні сборів профспілкової організації згідно уставу.

З огляду на викладене позивач вважає, що державний реєстратор здійснила запис в ЄДР з порушенням п. 2, п. 3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань», що є підставою для його скасування.

Позивач в судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача (Головне територіальне управління юстиції в Одеській області) проти позову заперечував та зазначив, що 17.10.2016 державний реєстратор ОСОБА_3 прийняла рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємств та громадських формувань на підставі наступних документів:

- заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємств та громадських формувань;

- рішення про скликання вищого органу управління: рішення членів від 19.06.2016 про скликання позачергових профспілкових зборів Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Централіт».

- примірник оригіналу рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни: протокол профспілкових зборів членів Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Централіт» від 20.07.2016;

- документ підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру: на профспілкових зборах членів Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Централіт» приймали участь члени, що володіють 90 % голосів;

- відомості про керівні органи громадського формування.

Отже, державний реєстратор діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідач (державний реєстратор ОСОБА_3 Георгієвна) проти позову заперечував в обґрунтування заявленої правової позиції зазначила, що державний реєстратор провів державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі поданих документів, перелік яких відповідає вимогам частини четвертої статті 17 Закону, документи оформлені відповідно до статті 15 Закону.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» суб’єкту надання адміністративної послуги забороняється вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Представник третьої особи (ОСОБА_5) проти позову заперечував, зазначивши, що державний реєстратор діяла в межах Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань», а витребування документів не передбачено законом і забороняється, що може потягнути за собою кримінальну відповідальність.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, третьої особи,оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

23 вересня 2016 року до громадської приймальні управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернулась ОСОБА_5, документи прийнято державним реєстратором ОСОБА_6 за описом.

Згідно опису від 23 вересня 2016 року були надані наступні документи: заява про внесення змін до відомостей про юридичну особу, примірник оригіналу рішення про знесення змін до установчих документів, рішення про скликання вищого органу управління, документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу та відомості про керівні органи.

Вказаний пакет документів розподілено на державного реєстратора ОСОБА_3, яка, відповідно до пункту 6 частини першої статті 26 Закону, розглянула подані документи 17 жовтня 2016 року. На підставі затвердженого правового висновку від 12 жовтня 2016 року державний реєстратор ОСОБА_3 прийняла рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на підставі наступних документів:

Заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу , що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, форма якої затверджена наказом Міністерства юстиції України від 06 січня 2016 року № 15/5;

Рішення про скликання вищого органу управління: рішення членів від 19 червня 2016 року про скликання позачергових профспілкових зборів ПЕРВИННОЇ ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВОСТ ВАТ «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД «ЦЕНТРОЛИТ»;

Примірник оригіналу рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни: протокол профспілкових зборів членів ПЕРВИННОЇ ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВОСТ ВАТ «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД «ЦЕНТРОЛИТ» від 20 липня 2016 року (відповідає статті 98 Цивільного кодексу України та статуту Профспілки).

Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру: на профспілкових зборах членів ПЕРВИННОЇ ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВОСТ ВАТ «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД «ЦЕНТРОЛИТ», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних приймали участь члени, що володіють 90 % голосів.

Відомості про керівні органи громадського формування: відомості про керівні органи ПЕРВИННОЇ ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВОСТ ВАТ «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД «ЦЕНТРОЛИТ» (зміст документу відповідає вимогам пункту 5 частини четвертої статті 17 Закону).

Державний реєстратор ОСОБА_3 керуючись статтями 6, 25 Закону, на підставі поданих документів відповідно до частини четвертої статті 17 Закону та затвердженого правового висновку від 12 жовтня 2016 року прийняла рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Положеннями ст. 14 Закону закріплено, що профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з'їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України. Статут (положення) профспілки повинен містити: 1) статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу); 2) мету та завдання профспілки; 3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї; 4) права, обов'язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки;5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності; 6) організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу; 7) умови, терміни, порядок скликання з'їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень; 8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки; 9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання; 10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки; 11) порядок внесення змін до статуту профспілки; 12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань.

У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить цьому Закону.

Приписами ст. 98 ЦК України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки.

На відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців поширюється дія Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі Закон №755).

Статтею 1 пункту 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань» (у редакції від 01.01.2016), визначено коло суб’єктів державної реєстрації, в саме: Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об’єднань, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок та їхньої символіки; територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації обласних, регіональних і республіканських професійних спілок, їх організацій та об’єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об’єднань, постійно діючих третейських судів; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції - у разі державної реєстрації громадських об’єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об’єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об’єднань, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання.

Постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 27 квітня 2016 р. № 326 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету ОСОБА_7 України від 11 лютого 2016 р. № 99» внесено зміни до пункту 2 постанови Кабінету ОСОБА_7 України від 11 лютого 2016 р. № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» та покладено виконання функцій з державної реєстрації громадських об’єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об’єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об’єднань, з підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання на відповідні головні територіальні управління юстиції.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань» державний реєстратор:

1) приймає документи;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

5) веде Єдиний державний реєстр;

6) веде реєстраційні справи;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Повноваження з проведення державної реєстрації покладені на спеціального суб’єкта державної реєстрації - державного реєстратора, а не на Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, як було невірно зазначено позивачем.

Положеннями частини 1 ст. 14 Закону №755 встановлено, що документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Статтею 15 Закону №755 встановлені вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації. Так, документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам, зокрема, документи мають бути викладені державною мовою; текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Частиною 4 ст. 17 вищезазначеного Закону, встановлено вичерпний перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, а саме:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою;

3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії;

4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім’я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов’язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов’язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;

11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування.

Відповідно до ст. 5 та ч. 6 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань», Міністерством юстиції україни Наказом № 359/5 від 09.02.2016 року затверджено «Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи» (зареєстрований в Мінюсті 09.02.2016 р. за № 200/28330) (далі - Порядок №359/5).

Вказаний Порядок №359/5 визначає процедуру проведення державної реєстрації, відповідно до Закону № 755, а також права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 359/5, уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації - державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор), посадова особа чи особа, яка перебуває у трудових відносинах із суб’єктом державної реєстрації, що відповідно до законодавства отримала ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виключно для цілей прийняття та повернення документів для державної реєстрації, а у випадку державної реєстрації громадських формувань, символіки.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації, нотаріус приймають заяву та документи в паперовій формі за описом, сформованим за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру, примірник якого в день надходження заяви та документів у спосіб, відповідно до якого були подані документи, видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу до результатів розгляду документів через портал електронних сервісів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

З огляду на обставини, встановлені в судовому засіданні, приписами національного законодавства суд дійшов до висновку про відповідність дій державного реєстратора ОСОБА_3 вимогам Конституції України, як основного Закону, зокрема ст. 19, оскільки її дії вчинені в межах та у спосіб встановлений законом.

В свою чергу суд критично ставиться до доводів позивача щодо обов’язку відповідача витребувати інформацію та документів, які не передбачені встановленим законом порядком.

Так згідно приписів ст. 365 КК України, злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби.

Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій одноособове, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіальне; в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення. - за відсутності цих умов; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Отже, перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365 КК України, у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень.

У зв’язку із чим, суд відхиляє довод позивача та вважає, що відповідач у спірних правовідносинах, діяв відповідно до наданих йому повноважень у встановленому законом (чинному на час прийняття оскаржуваного рішення) порядку.

З огляду на це суд також не встановив порушення державним реєстратором п. 2 та п. 3 ст. 6 Закону № 755, оскільки підстави для зупинення розгляду документів (ст. 27 Закону № 755) та відмови у державній реєстрації (ст. 28 Закону № 755) відсутні.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача щодо порядку скликання позачергових профспілкових зборів Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центроліт», підробки підпису ОСОБА_8, які викладені в Відзиви – 1, 2(т. 1 а/с. 233-244), де позивач просить скасувати печатку профспілки ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центроліт», як незаконно виготовлену, оскільки вказані правовідносини є предметом розгляду іншого суду (Суворовський районний суд м. Одеси) і не можуть розглядатися Одеським окружним адміністративним судом, так як цей суд не є судом встановленим законом для надання правової оцінки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 2 грудня 2014 року у справі № 21-530а14.

Щодо решти доводів позивачів, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КАС України, передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, у зв'язку з чим, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

21 березня 2017 року.