Провадження № 2/344/1716/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

15 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ЖЕО №4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 91091грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЖЕО №4 в особі арбітражного керуючого Лотоцького С.В. про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 91091грн..

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, які зазначені у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судові засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, суд вважає, що можливо завершення справи заочно без відповідача.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 28.04.2012 року позивача було звільнено з посади начальника ЖЕО №4 у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, однак повний розрахунок з ним проведено не було.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2014 року, яким було скасовано рішення першої інстанції від 21.11.2013р., було стягнуто з ЖЕО №4 на користь ОСОБА_2 в т.ч. 5047.35грн. вихідної допомоги по п.4.5 контракту та витрати правової допомоги, в решті позовних вимог відмовлено. Дане рішення в подальшому було ухвалою ВССУ від 10.09.2014р. скасоване в частині відмови про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.10.2014р., яке набрало законної сили 07.10.2014р., стягнуто з ЖЕО №4 на користь ОСОБА_2 компенсацію за час затримки розрахунку в сумі 43684.80грн. (за період з 28.04.2012р. по 26.02.2014р.) та 1000грн. моральної шкоди. При цьому, даним рішенням також було встановлено, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_2 становить 91.01грн.

За вимогами ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як слідує з матеріалів справи, у першу чергу вимог кредиторів ЖЕО №4 було включено вимоги ОСОБА_2 у розмірі 48732.15грн. (ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р.).

Під час погашення першої черги кредиторів, позивачу частково було погашено - 3900грн.

Ліквідаційна процедура, яка відкрита за постановою суду від 25.09.2013 року, на час ухвалення даного рішення у цивільній справі та звернення позивача з даним позовом, триває. При цьому, ліквідаційний баланс ЖЕО №4, звіт ліквідатора Лотоцького С.В. та визнання погашеними вимоги кредиторів за ухвалою Господарського суду від 26.01.2016 року, було скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2016р.

Як слідує зі ст..47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Стаття 116, 117 цього ж кодексу зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 29 січня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-144цс13, предметом якої був спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди і зробив правовий висновок, про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, як вже зазначалось вище, позивач при звільненні з роботи належним чином розрахункових сум не отримав, що встановлено судовими рішеннями.

А тому позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час невиплаченої заробітної плати у сумі 91010грн. (91.01грн.х 1000днів) є обґрунтованою

Відповідно до указаних норм та роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середнього заробітку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (із наступними змінами та доповненнями).

Згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці», п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, ст. 116, 117, 233, КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-експлуатаційної організації №4, ідентифікаційний код 19400162, що знаходиться по вул.Військовій,1 в м.Івано-Франківську в особі ліквідатора ЖЕО №4, в користь ОСОБА_2, АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 91091 (дев'яносто одна тисяча дев'яносто одна) грн.

Стягнути з Житлово-експлуатаційної організації №4, ідентифікаційний код 19400162, що знаходиться по вул.Військовій,1 в м.Івано-Франківську в особі ліквідатора ЖЕО №4, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 910 грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Польська М.В.