Справа № 22ц-3897/10 Суддя першої інстанції - Алєйніков В.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету

Миколаївської міської ради на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2009 року

за позовом

ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - департамент праці та соцзахисту населення) про визнання дій незаконними, стягнення заборгованості, та покладення обов’язку вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог він посилалася на те, що він як учасник бойових дій має право на щорічну разову державну допомогу до Дня Перемоги. Однак відповідач в 2008 році вказану допомогу виплачував йому у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з наступними змінами (далі - Закон ).

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконними дії відповідача щодо недоплати йому щорічної допомоги за 2008 рік, стягнути 2095 грн. заборгованості за цей час та зобов’язати Департамент праці та соцзахисту населення виплачувати допомогу на майбутнє щорічно в квітні, у розмірах, встановлених Законом.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2009 року позов задоволено частково. З Департаменту праці та соцзахисту населення стягнуто на користь позивача 4475 грн. недоплаченої допомоги за 2008-2009 роки. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент праці та соцзахисту населення просив постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт посилається на відсутність підстав для стягнення з нього вказаної судом допомоги.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову суд виходив з того, що відповідач неправильно обрахував та виплатив позивачу за цей період суму щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги, тобто у меншому розмірі ніж це передбачено ч.5 ст. 12 Закону.

Між тим, таки висновки суперечать вимогам матеріального й процесуального права.

Так, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно цих вимог щорічна допомога до 5 травня учасникам бойових дій виплачується у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів № 183 від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» допомога визначена в розмірі 310 грн.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 20 розділу другого Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) з часу ухвалення рішення.

Враховуючи викладене та те, що виплата допомоги за 2008 рік позивачу проведена до згаданого рішення Конституційного Суду України, відсутні підстави вважати дії відповідача неправомірними відносно виплати допомоги за 2008 рік .

Щодо стягнення допомоги за 2009 рік, то суд в даному випадку неправильно визначив спосіб захисту права. Фактично суд необгрунтовано вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не ставив питання про виплату допомоги за 2009 рік, а просив про проведення певних дій у майбутньому.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що постанову суду у відповідності до п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виплату щорічної допомоги на майбутнє колегія суддів виходить з того, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розмір допомоги визначається щорічно законодавством України.

Задовольняючи апеляційну скаргу частково, колегія суддів виходить з об'єму доводів взятих до уваги.

Задовольняючи апеляційну скаргу частково, колегія суддів виходить з об'єму доводів взятих до уваги.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2009 рою. скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої за 2008 рік щорічної до 5 травня разової державної допомоги та покладення обов'язку проводити нарахування на майбутнє.

Рішення апеляційного суду є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: