Справа № 128/2596/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої- судді ОСОБА_1, при секретарі - Микитюк І.С.,

за участю: представника позивача- Балтака Д.О., представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про припинення права спільної сумісної власності, поділ спільного майна подружжя та визнання права приватної власності » , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Фінанси і Кредит», в особі відділення №47 м. Вінниці філії «Центральне регіональне управління»,-

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2016 року позивач звернувся до Вінницького районного суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 «про поділ спільного майна подружжя» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Фінанси і Кредит» в особі відділення №47 м. Вінниці філії «Центральне регіональне управління».

Позов позивачем обґрунтований тим, що 08 червня 1997 року він з відповідачем ОСОБА_4 зареєстровав шлюб, який 31 березня 2014 рокурішенням Вінницького районного суду Вінницької області - розірваний.

Вказує, що за час шлюбу ними було набуте майно, зокрема:автомобіль фургон ізотермічний марки JAС моделі НFС 1020К 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 кузов LI11КААВ866022155, білого кольору, вартістю 105 272,00 гривень та легковий автомобіль, марки DODGE моделі АVЕNGЕR, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 кузов 1ВЗАСВ6К98N55410, сірого кольору, вартістю 308 777,00 гривень.

Вважає ці автомобілі належать їм на праві спільної сумісної власності подружжя, у розумінні положень ст.ст. 60,63,68, ч.1 ст. 70 СК України, але добровільно порядку вони не мають можливості вирішити питання про поділ даного майна.

Зазначає, що на даний час вищезазначені автомобілі перебувають у власності відповідача та за даними ДАІ рахуються за нею.

Тому вимушений звернутися до суду та просить суд :

-припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на автомобіль фургон ізотермічний марки JAС моделі НFС 1020К 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 кузов LI11КААВ866022155, білого кольору та легковий автомобіль марки DODGE моделі АVЕNGЕR, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 кузов 1ВЗАСВ6К98N55410, сірого кольору;

- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на ? частину автомобіля фургона ізотермічного марки JAС моделі НFС 1020К 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 кузов LI11КААВ866022155, білого кольору та на ? частку легкового автомобіля марки DODGE моделі АVЕNGЕR, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 кузов 1ВЗАСВ6К98N55410, сірого кольору.

В судове засідання позивач, відповідач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Фінанси і Кредит», в особі відділення №47 м. Вінниці філії «Центральне регіональне управління», нез’явилися по невідомим для суду причинам, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі , з підстав зазначених у ньому. Суду додав , що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.09.2015 року позов ОСОБА_3С до відповідача ОСОБА_4 у цивільній справі № 128/2476/14-ц,задовлолений частково та в порядку поділу майна, що є об*єктом спільної сумісної власності подружжя, визнано право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку частину житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Леонтовича 34 в с. Вінницькі Хутори Вінницького району. Також , ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2015 року на рішення суду від 03.09.2015 року, судом встановлено, що дані транспортні засоби є спільною сумісною власності сторін, а тому в силу ст.61 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню по даній справі. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, оскільки вважає спірні автомобілі є особистою приватною власності відповідача ОСОБА_4 Вказав, що позивач не довів перед судом що дані автомобілі були придбані сторонами за спільні кошти, навпаки, вважає, що підтвердив письмовими доказами, що відповідач за власний кошт купувала їх, оскільки отримала кредит 11.09.2008 року на придбання автомобіля DODGE, сплачувала періодичні платежі за кредитом, та є фізичною особою-підприємцем з 2005 року , тому дані автомобілі купувалися та використовуються нею для підприємницькій діяльності. Просить відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши позов та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволені виходячи з такого.

Так, згідно матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 08.04.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб (а.с.4).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31.03.2014 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.5).

11.09.2008 р. між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №47-40-08/08-А на придбання автомобіля марки DODGE моделі AVENGER 2008 року, державний номерний знак НОМЕР_3 кузов 1B3ACB6K98N255410, сірого кольору (а.с.6 -7).

Відповідно до п.5.1 даного кредитного договору даний автомобіль було передано у заставу за договором від 11.09.2008р. (а.с.7 зі звороту).

11.09.2008 року між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 в забезпечення вищезазначеного кредитного договору, було укладено договір поруки №47-40-08/08-А.

З журналу карток реєстрації та перереєстрації транспортних засобів вбачається, що автомобіль фургон ізотермічний марки JAС моделі НFС 1020К 2006 року та легкового автомобіля марки DODGE моделі АVЕNGЕR, 2008 року випуску, зареєстровані на відповідача ОСОБА_4В.(а.с.16-17).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.09.2015 року визнано в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Леонтовича 34 в с. Вінницькі Хутори Вінницького . Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2015 року дане рішення залишено без змін, в мотивувальній частині даної ухвали судом зазначено, що автомобіль марки DODGE є спільною сумісною власністю подружжя.

З квитанції банківської установи від 30.10.2014 р. вбачається що відповідач сплатила заборгованість за кредитним договором.

З копії свідоцтва № 803446, витягів ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що відповідач ОСОБА_4 з 21.03.2005 року є фізичною особою- підприємцем.

З довідки Вінницької об*єднаної деравжної податкової інспекції від 23.04.2015 р., вбачається задекларований розмір доходів ОСОБА_4 як фізичної особи- підприємця за період з 2005 р.-2014 р.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, відповідно до п.п. 28, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2012 року зазначено, що майно господарського товариства, приватного підприємства та фізичної особи – підприємця не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Другий з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

В той же час, з приводу поділу майна між подружжям у випадках, коли один із них (або обидва) – фізична особа – підприємець, ВСУ висловив правову позицію у справі №6-1109цс15, де зазначив, що системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Отже, майно фізичної особи–підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи–підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що відповідач вважає, що спірні автомобілі належать їй на праві приватної власності, як такі що куплені нею за кошти отримані від доходу господарської діяльності як фізичної особи–підприємцем та які вона використовує в своїй діяльності, надавши суду письмові докази.

Суд, вважає, що доводи представника позивача ОСОБА_6, що ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2015 року, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції від 03.09.2015 р., встановлена обставина, яка не підлягає доказуванню по даній справі, а саме, обставинна визнання судом спірних автомобілів об*єктами спільної сумісної власності подружжя, суд вважає хибним, виходячи з такого.

Так, згідно до п.26 роз’яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вбачається, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При розгляді судом першої інстанції цивільної справи 128/2476/14-ц, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та визнано за ним в порядку поділу будинку, що є об*єктом спільного сумісного майна подружжя право власності на 1\2 його частку,а у задоволені позовної вимоги позивача про залишення відповідачу ОСОБА_4 спірних автомобілів у володіння та користування - судом відмовлено , оскільки позивач не наділений правом заявляти вимоги щодо визнання за іншою стороною будь-якого права, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Тому, з огляду на вищезазначені обставини, враховуючи межі заявлених позовних вимог позивача, суд вважає, що ані позивачем ані його представником суду не надано жодного належного доказу, що спірні автомобілі були придбані сторонами у період шлюбу за рахунок належних подружжю коштів, щоб спростувати заперечення відповідача у даній справі.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про припинення права спільної сумісної власності, поділ спільного майна подружжя та визнання права приватної власності » , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Фінанси і Кредит», в особі відділення №47 м. Вінниці філії «Центральне регіональне управління»,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд , шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення виготовлено 23 лютого 2017 року.

Суддя: