ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 р.

м.Одеса

Справа № 815/4257/16

Категорія: 6.1

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нєхожиній О.О.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.08.2016 року, інваліди ІІ групи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в якому просили суд:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га., на сформовані земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1 на території Львівська обл., Мостиський район, Шегинівська сільська рада, Львівської області Мостиського районну (за межами населених пунктів), яка оформлена листом від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5084/6-16;

- визнати протиправною відмову відповідача щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га., на сформовані земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1 на території Львівська обл., Мостиський район, Шегинівська сільська рада, Львівської області Мостиського районну (за межами населених пунктів), яка оформлена листом від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5086/6-16;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання позивачів від 12.07.2016 року із урахуванням вимог чинного земельного законодавства;

- стягнути з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на їх користь по 2500 грн. завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням щодо передачі їм (кожному) безоплатно у власність земельних ділянок площею 2,0 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності на сформованій земельній ділянці відповідачем безпідставно відмовлено їм у наданні такого дозволу.

Постановою Одеського окружного адміністративно суду від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5084/6-16 від 15.08.2016р. у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5086/6-16 від 15.08.2016р. у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_3, ОСОБА_2 від 12.07.2016р., про передачу у власність земельної ділянки площею по 2,00 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області з урахуванням приписів чинного земельного законодавства. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ГУ Держгеокадастру у Львівській області 26.10.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

12.07.2016р. позивачі звернулись до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням (заявою), в якому просили розглянути питання щодо передачі їм безоплатно у власність земельних ділянок площею 2,0 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності на сформованій земельної ділянки державної власності кадастровий номер НОМЕР_1 на території Львівська область, Мостиський район, Шегинівська сільська рада. Львівської області Мостиського району із наданням кожному громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До вказаного клопотання позивачами було додано: копії паспортів та ідентифікаційних кодів заявників; графічні матеріали на яких позначене бажане місце розташування земельної ділянки; інформація з ДЗК України.

15.08.2016 року листами №КО-9792/0-5084/6-16 та №КО-9792/0-5086/6-16 ГУ Держгеокадастру у Львівській області відмовило ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно, у наданні запитуваних дозволів, у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка, яка пропонується для відведення: відноситься до сільськогосподарських земель запасу-пасовище і передбачаються для випасання худоби; знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012р. №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель»; не передбачено видатків і проведення робіт в 2016 році щодо здійснення робіт по виготовленні документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної рахунок державного бюджету.

До того ж, Шегинівська сільська рада своїм листом №02.18-205 від 29.07.2016р., відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України №37732/0/1-14 від 08.10.2014р., рішення колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014р. та доручення Голови Львівської облдержадміністрації №13/0/6-15 від 10.02.2015р., теж не погодила надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями відповідача, позивачі звернулись до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Так, ст.3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини ж, що виникають зокрема з приводу підстав набуття громадянами права на землю із земель державної та комунальної власності та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовані ст.ст.116,118 ЗК України.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України також визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, а) землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Класифікація видів цільового призначення земель, яка затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. № 224.

Так, згідно КВЦПЗ виділяються зокрема, землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби.

Як слідує з вимог ч.2 ст.22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать, в тому числі, а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Як вбачається зі змісту приписів ст.34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.

Так, у відповідності до положень ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

А відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як вбачається зі змісту приписів ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, ч.1 ст.121 ЗКУ визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га.

А ч.4 ст.122 ЗК України, в свою чергу, визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), на підставі п.1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» (затв. Постановою КМУ від 14.01.2015р. №15), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до приписів вказаного Положення №15, основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.7 зазначеного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, як встановлено судами обох інстанцій, 12.07.2016р. 10 (десять) громадян, у тому числі і позивачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, звернулись до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про передачу їм безоплатно у власність земельних ділянок площею 2,0 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності на сформованій земельної ділянки державної власності кадастровий номер НОМЕР_1 на території Львівська область, Мостиський район, Шегинівська сільська рада. Львівської області. Мостиського району із наданням кожному громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачами.

Далі, як встановлено по справі, з метою належного розгляду клопотання позивачів, відповідачем було скеровано запит від 26.07.2016р. №КО-9792/0-4617/6-16 до Шегинівської сільської ради Мостиського району «Про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області листом від 29.07.2016р. №02.18-205 було надано відповідь про те, що клопотання позивачів не підлягають задоволенню.

В подальшому, як вже зазначалося вище, 15.08.2016р. ГУ Держгеокадастру у Львівській області листами ідентичного змісту №КО-9792/0-5084/6-16 та №КО-9792/0-5086/6-16 відмовило ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, мотивуючи свою відмову наступним:

- запропонована позивачами до відведення земельна ділянка, відноситься до сільськогосподарських земель запасу пасовища, які передбачені для випасання худоби. Дана земельна ділянка відповідно до ст.34 ЗК України, може надаватися громадянам в оренду для випасання худоби;

- земельна ділянка, яка пропонується позивачами до відведення, знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012р. №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи». А такі земельні ділянки можуть надаватися у користування (оренду) для сільськогосподарського використання на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за умови відповідності площі та лінійних розмірів земельних ділянок, параметрам визначених за результатами інвентаризації. У випадку невідповідності цих розмірів та площ необхідно здійснити роботи по виготовленні документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки. До того ж, видатки на проведення таких робіт в 2016 році не передбачено;

- відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014р. № 37732/0/1-14, рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014р. №2/1 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації від 10.02.2015р. №13/0/6-15 при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності ГУ Держгеокадастру у Львівській області враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування, однак Шегинівська сільська рада листом від 29.07.2016 року № 02.18-205 не погодила надання Головним управлінням дозволу на виготовлення документації.

Так, стосовно відмови з підстав належності оскаржуваної земельної ділянки до сільськогосподарських земель запасу пасовища і передбачені для випасання худоби, слід зазначити, що Відділ Держгеокадастру у Мостиському районі листом від 15.07.2016 року №31-1313-0.2-3660/2-16, зазначив, що запропонована позивачами до відведення земельна ділянка (масив) розташована у межах сформованої земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1, а саме:

а) земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення;

b) земельна ділянка не перебуває у користування (власності) третіх осіб;

c) земельна ділянка (масив) не відноситься до охоронних зон;

d) на земельній ділянці відсутні дерева чи чагарникова рослинність

e) на земельну ділянку обтяження, обмеження не встановлені;

f) щодо земельної ділянки (масиву) умови передбачені ч.2,3 ст.134 ЗК України-відсутні;

g) на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні

h) місце розташування земельної ділянки відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території.

Як зазначалося вище, відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України, однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням, становлять землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, ч.2 ст.19 Земельного кодексу України, передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Класифікація видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), яка затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 (наказ №548 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/18306) розроблена відповідно до ЗК України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 19.03.2008р. №224.

Окрім того, згідно інформації щодо узагальнення даних, отриманих в результаті проведення у 2013 році інвентаризації та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Мостиського району складовими частинами земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 35,6884 є: рілля - 35,6884 га. тобто 100%.

У зв'язку з вказаним, посилання відповідача на неможливість виділення земельних ділянок, оскільки вони передбачені для випасання худоби, не відповідають дійсності, так як згідно КВЦПЗ виділяються зокрема, і землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби.

Щодо другої підстави зазначеної вище відмови у задоволенні клопотання позивачів, то з цього приводу слід зазначити, що спірна земельна ділянка, яка пропонується до відведення, знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови КМУ від 23.05.2012р. №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи», та на виконання зазначених нормативно-правових актів, Мостиською районною державною адміністрацією було прийнято, розпорядження №400 від 15.11.2013р., відповідно до якого затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4005,7117 га, розташованих за межами населених пунктів Мостиського району Львівської області, та зобов'язано відділ Держемагентства у Мостиському районі Львівської області внести зміни в державну статистичну звітність щодо кількісного обліку земель відповідно до матеріалів інвентаризації земельних ділянок сільсько-господарського призначення державної власності.

Відповідно до п.6 вказаного вище Порядку, під час проведення інвентаризації земель установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснюються.

До того ж, Відділом Держгеокадастру у Мостиському районі листом від 22.07.2016р. №31-1313-0.2-3773/2-16 надано додаткову інформацію щодо земельної ділянки розташованої у межах сформованої земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1, а саме: 1) розпорядником земельної ділянки є ГУ Держгеокадастру у Львівській області; 2) земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Відповідно до п.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Т.б. зазначений перелік є вичерпним.

Отже, оскільки відповідачем необгрунтовано невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що відповідачем, в даному випадку, було безпідставно з цієї підстави відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га (кожному) на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області

Що ж стосується не погодження Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області надання дозволу на виготовлення документації, викладене в листі від 29.07.2016р. №02.18-205, що також стало додатковою підставою для відмови позивачам, то слід вказати, що приймаючи дане рішення, виконком сільради виходив з того, що на його думку, неможливо погодити виділення 20-ти га земельних ділянок за межами населеного пункту с. Шегині 10-м громадянам для ведення особистого селянського господарства у вказаному у картографічних матеріалах, оскільки бажане місце розташування земельних ділянок відповідно до розробленої та затвердженої містобудівної документації (генеральний план с. Шегині розроблено і затверджено у 2016 році) передбачає резервування даної території для будівництва логістичних центрів залізниці та на момент звернення на вказаній площі землі за межами с. Шегині розташовуються земельні ділянки, якими користуються громадяни і ділянки виділялися для ведення особистих підсобних господарств у 1997р. ще КСГП «Прикордонник».

До того ж, відповідно до вимог сесії Шегинської сільської ради першочерговим обов'язком для сільської ради являється вирішення проблем із забезпечення земельними ділянками учасників АТО, мешканців та вихідців Шегинівської сільради, які перебувають на даний час в зоні проведення АТО, мобілізуються та повернулися із зони АТО.

Проте, у супереч чинного земельного законодавства, відповідач не зазначив та не підтвердив заперечення Шегинівської сільської ради, крім того, дані підстави вказані у листі Шегинської сільської ради відсутні у переліку зазначених у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачам.

При цьому, як зазначалось вище, Відділ Держгеокадастру у Мостиському районі листом від 15.07.2016р. №31-1313-0.2-3660/2-16, зазначив, що запропонована позивачами до відведення земельна ділянка (масив) розташована у межах сформованої земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1, згідно п.п. b) земельна ділянка не перебуває у користування (власності) 3-х осіб; g) на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні.

Також, необхідно звернути увагу ще й на той факт, що на момент звернення позивачів до органу Держгеокадастру, відповідно до інформації оприлюдненої на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (земельні торги), офіційному сайті ГУ Держгеокадастру у Львівській області, дана земельна ділянка (масив) не включена до переліку земельних ділянок, право оренди на яку виставлено на земельні торги; та ця земельна ділянка (масив) не зарезервована для учасників АТО.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду, приходить до висновку про те, що судом 1-ї інстанції вході розгляду справи було повно встановлено усі фактичні обставини та прийнято обґрунтоване рішення про протиправність відмови ГУ Держгеокадастру у Львівській області у задоволенні клопотань позивачів щодо передачі їм (кожному) безоплатно у власність спірних земельних ділянок пл.2,0 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності на сформованій земельній ділянці.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий : Ю.В. Осіпов

Судді : О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко