КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1724/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представників позивача: Поліщука М.А., Школьної І.П.,

Юрченко Т.Л., Ігнатенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 02.08.2016 № 0001481401 і № 0001501401 та від 09.11.2016 № 0002292200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що уповноваженими представниками відповідача на підставі наказів та направлень проведено планову виїзну документальну перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2016 №31/23-00-14-0107/1/36037538, яким встановлено порушення:

1) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, ч. 2 ст.3, ч.3 ст.8, ст. 4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, п.2.4, п.2.5, п.2.6, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, ст.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 694 330 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 1037483 грн., за 2015 рік на суму 656847 грн.;

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 944 956 грн., в т.ч. за квітень 2014 року на суму 33072 грн., травень 2014 року на суму 87374 грн., червень 2014 року на суму 58880 грн., липень 2014 року на суму 130572 грн., вересень 2014 року на суму 292781 грн., жовтень 2014 року на суму 341053 грн., листопад 2014 року на суму 98875 грн., грудень 2014 року на суму 104433 грн., лютий 2015 року на суму 140912 грн., квітень 2015 року на суму 25013 грн., травень 2015 року на суму 52175 грн., червень 2015 року на суму 55680 грн., липень 2015 року на суму 91185 грн., серпень 2015 року на суму 39868 грн., вересень 2015 року на суму 250022 грн., грудень 2015 року на суму 143062 грн.

3) п 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого не подано податкові декларації з екологічного податку за 1-4 квартал 2014 та 1-4 квартал 2015 року.

4) п.51.1 ст.51 та п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України в частині повноти відображення інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0001481401 від 02.08.2016, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2917434 грн., з яких 1944956 грн. за основним платежем та 972478 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001501401 від 02.08.2016 яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб в розмірі 2213072 грн., з яких 1694330 грн. за основним платежем та 518742 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002292200 від 09.11.2016, яким підприємству визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з екологічного податку в розмірі 1360 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішень, в той час, як позивач належним чином свої доводи не обґрунтував і не довів, при цьому, суд виходив з наступного.

Так, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції..

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Аксіома-Агро» здійснювало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Гуртівня квартет», ТОВ «НДП «Еліт-Сорт», ТОВ «Марлон систем» та ТОВ «Ерлайф трейд» щодо придбання в 2014 та в 2015 роках карбідно-аміачної суміші № 32, карбаміду та аміачної селітри.

Так, товариством до перевірки надано договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, паспорти якості, видані виробником - ПАТ «Азот», платіжні доручення.

Правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері регулює Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 85/95-ВР (далі - Закон №85).

Відповідно до ст. 1 цього Закону агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Відповідно до ст. 14 Закону № 85 підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсягів звітності з цього питання визначає Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 02.11.1995 № 881 (далі - Порядок №881).

Пунктом 2 Порядку №881 встановлено, що облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах), де зазначаються: назва пестициду, агрохімікату; дата надходження і дата використання чи реалізації; назва документа, за яким надійшов, використаний, реалізований пестицид, агрохімікат; вага наявного пестициду, агрохімікату (кілограмів, тонн); залишок пестициду, агрохімікату після використання, реалізації (кілограмів, тонн). Прибутково-видаткова книга (журнал) зберігається у власника пестицидів, агрохімікатів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ведення прибутково-видаткових книг (журналів) обліку агрохімікатів для ТОВ «Аксіома - Агро» є обов'язковим.

В апеляційній скарзі товариство зазначає, що вказана книга не може розцінюватись як первинний бухгалтерський документ або як обов'язковий обліковий регістр бухобліку, водночас, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач, посилаючись на Порядок №881, вже зазначає про наявність такого обліку в електронному вигляді в програмному продукті 1С.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що ведення прибутково-видаткової книги (журналу) в електронній формі передбачено Порядком №881 лише в редакції від 19.10.2016 року, в той час, як перевірка проводилася за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та товариством така книга (журнал) не була надана ні до перевірки, ні до суду.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

Умови одержання особами, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, допуску (посвідчення) на право роботи із зазначеними препаратами (далі - допуск) поширюється на всі галузі виробництва, де застосовуються пестициди і агрохімікати визначає Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами (далі - Порядок №746) затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 18.09.1995 №746.

Пунктом 3,4 Порядку №746 встановлено, що допуск видається державними фітосанітарними інспекціями (далі - інспекції) за формою згідно з додатком 1. Підставою для видачі допуску є посвідчення про проходження спеціальної підготовки з питань безпечного виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами згідно з додатком 2 та медична книжка з висновком медичної комісії про відсутність протипоказань за станом здоров'я згідно з додатком 3.

Відповідно до п.5 Порядку навчання осіб, діяльність яких безпосередньо пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, а також працівників підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців, що організовують виконання такої роботи (далі - організатори роботи), проводиться інспекціями один раз на три роки за програмою, затвердженою Мінагрополітики за погодженням з МОЗ, Мінприроди, Мінпраці та Держгірпромнаглядом.

Відповідно до п.7,8 Порядку організатори роботи видають працівникам підприємств, установ та організацій, що мають допуск, наряд на виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами згідно з додатком 4. Перед початком роботи проводиться інструктаж на робочих місцях щодо заходів забезпечення безпеки, запобігання забрудненню залишками пестицидів і агрохімікатів продукції, навколишнього природного середовища, а також щодо надання першої медичної допомоги у разі отруєння, виникнення аварії.

Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, повинні мати при собі під час виконання роботи допуск, медичну книжку і наряд на виконання такої роботи.

Виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами особами, які не мають допуску, забороняється.

Так, товариством не було надано до перевірки медичні довідки, допуски (посвідчення) на право роботи із пестицидами та агрохімікатами, які були дійсні в періоді, що перевірявся, та не надано наряди на виконання працівниками товариства робіт з карбідно-аміачною сумішшю № 32.

Водночас надані позивачем копії посвідчень про проходження спеціальної підготовки з питань безпечного проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами та допусків (посвідчень) на право роботи з пестицидами та агрохімікатами співробітників та медичних книжок, виданих в травні 2016 року, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки перевірка проводилась за інший період.

При цьому, доводи апелянта про те, що такі допуски мали місце, але не збереглися у зв»язку з втратою ними строку дії, не є переконливими та сприймаються судом лише як спроба виправдати наявні порушення.

Крім того, згідно з наданих до перевірки товарно-транспортними накладних ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Гуртівня квартет», ТОВ "НДП «Еліт-Сорт», ТОВ «Марлон систем» та ТОВ «Ерлайф трейд» здійснювали відвантаження карбамідно-аміачної суміші за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева,72, яка є податковою адресою виробника - ПАТ «Азот».

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а податковим органом не встановлено укладання вище переліченими суб'єктами господарювання договорів оренди майна з ПАТ «Азот».

Судом першої інстанції встановлено, що карбамідно-аміачну суміш від контрагентів товариство отримує за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13/25, за якою ТОВ «Аксіома-Агро» орендує нежитлове приміщення, площею 310 кв.м. На території складського приміщення розміщені стаціонарні цистерни (укріплені на поверхні для зберігання КАС-32).

При цьому, на запит ГУ ДФС у Черкаській області товариством не надано до перевірки технічну документацію на стаціонарні цистерни, розміщені за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13/25 та не надано інформацію про проведення перевірки технічного стану цистерн.

Водночас, за 2014 рік ТОВ «Аксіома-Агро» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включено нараховану амортизацію.

Відповідно до п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Невиробничі основні засоби - необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

На підставі п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

Відповідно до п. п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Відповідно до додатку РІ декларації з податку на прибуток за 2015 рік, ТОВ «Аксіома - Агро» збільшено фінансовий результат на нараховану амортизацію основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 182 654 грн. та відповідно не зменшено фінансовий результат на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, ТОВ «Аксіома - Агро» в податковому обліку амортизацію на основні засоби не нараховувало, що свідчить про віднесення товариством стаціонарних цистерн до складу невиробничих основних засобів та невикористання їх в господарській діяльності.

Про невикористання вказаних цистерн в господарській діяльності свідчить і відповідь управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА (лист від 17.06.2016 № 03-43/2628), в якій повідомлено, що цистерни, в яких ТОВ «Аксіома-Агро» зберігає КАС-32, являються стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря; при цьому, товариство заяву та документи на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не подавало.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що номенклатура товарів, які купуються ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Гуртівня квартет», ТОВ «НДП «Еліт-Сорт», ТОВ «Марлон систем» та ТОВ «Ерлайф трейд» у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів ТОВ «Аксіома-Агро».

Оперативним управлінням ГУ ДФС у Черкаській області листом від 15.06.2016 №430/23-00-21-0415 повідомлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Черкаській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №320152500000000003 щодо ФОП ОСОБА_7 за ч.3 ст. 212, ч.5 ст. 27 КК, в ході якого встановлено, що ФОП ОСОБА_7 в період 2013-2015 років безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість, включивши до його складу безтоварні операції з придбання продукції у суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності.

Окрім цього, ТОВ «Ерлайф Трейд», реалізовувало ТОВ «Аксіома Агро» мінеральні добрива, а саме КАС-32, які до цього придбавало у ТОВ «Твінк». Водночас, судом першої інстанції зазначено, що по ТОВ «Твінк» відкрито кримінальне провадження № 32015100080000125 від 20.10.2015 за ст.205 та ч.3 ст.212 КК України, в рамках якого було допитано громадянку ОСОБА_9 (директор підприємства), яка повідомила, що непричетна до реєстрації та діяльності ТОВ «Твінк».

Як зазначає Верховний Суд України в постанові від 22 вересня 2015 року (справа №810/5645/14) з посиланням на свою правову позицію, викладену у справі № 21-421а11, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В Постанові Верховного суду України від 03 листопада 2015 року (справа № 21-4471а15) зазначено, що сам факт того що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також, перевіркою ТОВ «Аксіома-Агро» встановлено порушення вимог п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації з екологічного податку за 1-4 квартали 2014 року та 1-4 квартали 2015 року.

Згідно з пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони які, зокрема, здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Під час перевірки ГУ ДФС у Черкаській області листом від 13.06.2016 № 12004/23-00-14-0113 зроблено запит до Управління екології та природних ресурсів Черкаської облдержадміністрації щодо того чи є цистерни, в яких зберігаються карбідно-аміачна суміш № 32 стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря.

Управління екології та природних ресурсів листом від 17.06.2016 № 03-43/2628 надало відповідь, що вищезазначені цистерни відносяться до стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, отже, позивач є платником екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення та повинно подавати до контролюючого органу податкові декларації з екологічного податку.

Як зазначає Верховний Суд України, при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції зі своїми контрагентами носять реальний характер.

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та формування податкового кредиту є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Отже, з огляду на всі наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про маніпулювання позивачем даними податкового обліку для штучного формування технічного податкового кредиту.

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в рішенні від 26 березня 2014 року (справа №К/9991/26540/11), платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

При цьому, колегія суддів наголошує, що за умови добросовісності позивача, представлення чим-більш ширшого переліку документів на обґрунтування своїх вимог є прямим інтересом останнього та обов'язком, закріпленим статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 16 березня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.