-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Тростянецький районний суд Сумської області
м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72
справа № 2-а-1168/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2010 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі
Головуючого-судді Жаворонок В.П.,
розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Тростянець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дітям війни»,
В С Т А Н О В И В :
15.09.2010р. до суду звернувся позивач, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і, відповідно до ст.6 розділу 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни» управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі не здійснило перерахунок пенсії та не сплатило йому починаючи з 01.07.2009 року по 01.10.2010 року державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1355 грн.70коп. Окрім того, позивач просив зобовязати УПФ в Тростянецькому районі в подальшому виплачувати йому державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та поновити йому пропущений строк для звернення до суду.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачу виплачується щомісячно, починаючи з січня 2008 року, проте щомісячні виплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому в повному розмірі не виплачуються, починаючи з 01.07.2009 року, в звязку з чим позивач вимушений звернутися до суду.
Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачу виплачується у повному обсязі. У письмовому запереченні також зазначено, що УПФ в Тростянецькому районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка (а.с.6).
Згідно Постанови Тростянецького районного суду від 03.08.2009 року, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 р., яка набрала законної сили, позивачу надбавка, як дитині війни, виплачена за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 03.08.2009р. (а.с.8-9).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч.2,3 ст.22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачеві виплачується щомісячно, починаючи із січня 2008 року.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. було визнано неконституційними вищевказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 04.08.2009 року позивачу не виплачувалась.
Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Ст.8 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану (ст.64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із огляду на наступне.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Суд вважає також безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, і те, що такий розмір не може бути визначений згідно ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». З огляду на принцип законності, закріплений ст.9 КАС України, відповідно до ч.7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Таким чином, мінімальний розмір пенсії необхідно визначати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Отже, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
З урахуванням того, що позивач з 04.08.2009 року щомісячно отримує добавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача провести перерахунок позивачу соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обовязок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про «Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФ в Тростянецькому районі доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
В позовній заяві позивач просить поновити йому строк звернення до суду.
Зважаючи на те, що позивач є людиною похилого віку, необізнаний з законодавством та має незадовільний стан здоровя, суд вважає за необхідне поновити пропущений строк для звернення до суду.
Керуючись ст.ст.7,11,70,71,160-163,183-2 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Задовольнити частково позовні вимоги.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.
Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 04.08.2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя
скопійовано
-
скопійовано
-
