ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

"13" березня 2017 р.

Справа № 916/3084/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу:

Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Лашина В.В. Герасименко Ю.С.

розглянувши апеляційну скаргу

від Анімаккорд Лтд - Роман В.С., довіреність б/н, дата видачі : 25.06.16; від ОСОБА_6 - ОСОБА_7, договір про надання правової допомоги б/н, дата видачі : 23.02.17; Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

на рішення господарського суду

Одеської області

від

22.12.2016р.

у справі за позовом до відповідача про

916/3084/16 Анімаккорд Лтд Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 стягнення 29 000,00 грн.компенсації

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Анімаккорд Лтд, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 29 000,00 грн. - компенсації.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2016р. позовну заяву (вх.№3301/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3084/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№30168/16 від 13.12.2016р.).

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2016р. позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача компенсації на суму 16 000,00грн., у задоволенні решти позову було відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, де просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- позивачем не доведено, що на товарі, зазначеному у позові, міститься зображення персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_1» саме із тих серій серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», на які позивач має виключні права за договором від 10.12.2014р. Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено конкретно з якої саме серії серіалу на проданому товарі міститься зображення персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_1», то не можна вважати порушеними права позивача діями відповідача;

- в даній справі обраний позивачем спосіб захисту - стягнення компенсації, не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності. Була реалізована лише одна одиниця товару малої вартості, порушення не є триваючим, воно є одноразовим, раніше порушень авторських прав відповідач ані стосовно позивача, ані стосовно інших осіб не вчиняв, єдина реалізована одиниця продукції вже знаходиться у позивача, тобто стан його авторських прав, який існував до порушення, вже відновлено.

Ухвалою від 19.01.2017р. колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю. та Жекова В.І. прийняла апеляційну скаргу до провадження та призначила її до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2017р.

Ухвалами від 06.02.2017р. та 27.02.2017р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на іншу дату.

У зв'язку із перебуванням судді Жекова В.І. у відрядженні з 12.03.2017р. по 18.03.2017р. відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи, згідно протоколу від 10.03.2017р. було визначено новий склад колегії суддів: головуючий Богатир К.В., судді Аленін О.Ю. та Лашин В.В., які ухвалою від 10.03.2017р. прийняли апеляційну скаргу до провадження з призначеним раніше розглядом апеляційної скарги у судовому засіданні на 13.03.2017р.

У судовому засіданні 13.03.2017р. за участю представників обох сторін у даній справі відбувся розгляд апеляційної скарги по суті з винесенням постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали даної справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

При розгляді позову господарським судом Одеської області були встановлені обставини, на яких засновані вимоги позивача, а саме:

10 грудня 2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Маша та Ведмідь" (Правовласник) та Анімаккорд Лтд (Набувач) було укладено договір про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3") №ММ-2, згідно умов п.1.1. якого, Правовласник у порядку, передбаченому цим Договором, передає та відчужує Набувачеві виключне право у повному обсязі на аудіовізуальні твори, а Набувач зобов'язується сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду.

Відповідно до п.1.1.1. Договору, згідно цього Договору Правовласник передає та відчужує Набувачеві виключне право на серії у повному обсязі з дати підписання відповідних актів передачі прав.

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що виключне право на аудіовізуальні твори передається та відчужується Правовласником Набувачеві у повному обсязі для використання його будь-яким способом та у будь-якій формі згідно умов цього Договору.

Зі змісту п.1.5. Договору вбачається, що виключне право на аудіовізуальні твори переходить від Правовласника до Набувача у день підписання актів прийомки прав.

У відповідності до п.4.1. Договору одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори Правовласник передає набувачеві у повному обсязі виключне право на всі юридично значимі елементи та об'єкти аудіовізуальні творів, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали Серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3", графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом усього строку дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації строку дії виключного права за застосованим правом (п.7.1. Договору).

За актом передачі прав №1 від 01.05.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "Маша та Ведмідь" передало, а Анімаккорд Лтд прийняло виключні права за вищенаведеним договором.

Як зазначає позивач, що представникам Анімаккорд Лтд стало відомо, що в магазині „ІНФОРМАЦІЯ_4" (АДРЕСА_1), в якому здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_6, незаконно розповсюджується продукція із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2".

27.05.2016р. представником Анімаккорд Лтд особисто було придбано товар - Дощовик, який містить персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується товарним чеком від 27.05.2016р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" незаконно використовується відповідачем, без відповідного дозволу Анімаккорд Лтд, яке є власником виключних прав в повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2", в тому числі і на персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_1", який в силу ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" охороняється як твір.

З врахуванням того, що ФОП ОСОБА_6 без належного дозволу здійснило незаконне використання персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1", чим вчинила порушення майнових авторських прав Анімаккорд Лтд, у зв'язку з чим останнє звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вказаним обставинам у даній справі господарський суд надав наступну правову оцінку, а саме:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно до п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав;

в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Пунктом 51.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п.51.2. Постанови).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2" - "ІНФОРМАЦІЯ_1" є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

право на використання твору;

виключне право дозволяти використання твору;

право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст.ст.21 - 25 цього Закону.

В п.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), також зазначено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого ст.1107 Цивільного кодексу України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними; невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав.

Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними.

Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2", або його частини.

Звертаючись до суду позовом по відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію товару, який має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права.

Позивач також вказує, що факт розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачем контрафактної продукції є порушенням прав позивача в рамках п.б. ч.1 ст.50 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно якого піратство у сфері авторського права і або суміжних прав це - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів.

Визначаючи розмір компенсації, яка, на думку позивача, має бути стягнута з відповідача в сумі 29 000,00 грн., позивач вказує, що робить це з метою недопущення повторного та рецидивного розповсюдження (реалізації, продажу) контрафактного товару на майбутнє та для досягнення присічного характеру дії суми компенсації, яка була б значною для відповідача.

За приписами ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Приписами ст.11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера "С" обведена колом; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

З матеріалів справи випливає, що реалізація такого товару відбувалася одноразово 27.05.2016р.

Разом з тим, суд також приймає до уваги те, що матеріали справи не містять доказів замовлення відповідачем виготовлення товару "Дощовик" з розміщенням на них зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою подальшої реалізації, а доказів оптового, багаторазового продажу відповідачем таких дощовиків з із розміщенням на них зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про кількість потерпілих осіб внаслідок реалізації зазначеного товару, на якому було зображено персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідачем було реалізовано дві одиниці товару, на яких зображений персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1", максимальною вартістю цього товару 255,00 за одиницю.

За переконанням суду, розмір доходу відповідача від реалізації зазначеного товару в будь-якому випадку менший за 255,00 грн., оскільки в зазначену ціну за одну одиницю товару включені витрати, безпосередньо пов'язані з доставкою цього товару, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, можливі наднормативні витрати та інші операційні витрати (адміністративно-управлінські витрати та інші).

Одночасно, суд враховує, що виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум, як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.

Крім того, суд зазначає, що компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону №3792), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Аналогічна позиція викладена у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Так, згідно загальнодоступної інформації, яка розміщена у системі інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА ЗАКОН" у період з 01.12.2016 - 31.12.2016 розмір мінімальної заробітної плати складає 1 600,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 16 000,00 грн.

Саме таку правову позицію висловлено Вищим господарським судом України в постанові від 29.03.2016р. у справі №916/3350/15.

З вищевказаною правовою позицією господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, оскільки така позиція заснована на правильній оцінці наявних у матеріалах справи доказів, правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, враховуючи такий основоположний принцип правової держави, як верховенство права.

Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до цього принципу Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Тлумачення поняття «верховенство права» надається у рішенні Конституційного Суду України (далі - КСУ) № 15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання). У цьому рішенні зазначається: «Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права».

Здійснення судами правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є завданням суду, про яке зазначено у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Що стосується доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі у даній справі, то колегія суддів з цього приводу дійшла наступного висновку:

1) Виключні права позивача на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу підтверджено договорами від 08.06.2010р. № 010601-МиМ між ТОВ студія «Анімаккорд» (Правовласник) та ТОВ "Маша та Ведмідь" (Набувач) на перші 14 серій, після чого наступні серії з 14 по 47 самостійно були створені ТОВ «Маша та Ведмідь», яка потім передала виключні права на персонажі вказаного серіалу позивачу згідно договору від 10 грудня 2014р. №ММ-2. У договорі від 10 грудня 2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маша та Ведмідь» (Правовласник) та Анімаккорд Лтд (Набувач) у розділі А «Терміни та визначення» термін «Аудіовізуальні твори» означає спільно кольорові анімаційні серіали «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами Серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною Серій, в тому числі графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до цього договору.

З цього вбачається, що сторонами вказаного договору було передбачено передачу прав на використання графічного зображення персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_1» з анімаційних серіалів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами Серій. Графічне зображення персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_1» є складовою частиною Серій, а також елементом та об'єктом, що охороняються незалежно від того, чи перераховані вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до цього договору. Тобто, персонаж «ІНФОРМАЦІЯ_1» є складовою частиною не тільки тих серій, які вказані у спірному договорі, але й інших серій кольорових анімаційних серіалів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», і цей персонаж є єдиним та незмінним у всьому Серіалі, оскільки характеризується відповідними елементами стилю графічного зображення, кольорами, шрифтами, співвідношенням розмірів елементів у випадку, коли вони використовуються разом. Графічні зображення дівчинки як окремо, так і поряд із ведмедем, на товарі «дитячий дощовик» із підписом під ними «ІНФОРМАЦІЯ_2», які містяться у матеріалах даної справи, не викликають сумніву у колегії суддів щодо їх належності до загальновідомих персонажів з Серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3». Окрім того, підпис «ІНФОРМАЦІЯ_2» російською мовою під зображенням обох персонажів разом - дівчинки та ведмедя на дитячому дощовику, є незаконним використанням назви анімаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_2» на товарі, який набуває статусу контрафактного.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність факту порушення відповідачем прав позивача не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки направлені на спробу уникнути відповідальності за порушення авторських прав позивача, які знаходяться під охороною закону.

2) Доводи апелянта в частині того, що обраний позивачем спосіб захисту - стягнення компенсації, не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності в частині заявленої суми, були правильно оцінені господарським судом та враховані при винесенні ним оскарженого рішення, що привело до часткової відмови у задоволенні позовних вимог на суму 29 000,00грн. - 13 000,00грн. = 16 000,00грн. Задоволена сума позовних вимог є мінімальним розміром компенсації за допущені порушення авторських прав, яка передбачена діючим законодавством, та нижче від якої відповідальність не може застосовуватися при розгляді судом справ такої категорії.

За вищевказаних обставин у колегії суддів відсутні підстави для скасування або зміни оскарженого рішення господарського суду в порядку ст. 104 ГПК України, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2016 р. по справі №916/3084/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстан ції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Богатир К.В.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лашин В.В.