КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13178/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.06.2016 №432-1305/Р,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.06.2016 №432-1305/Р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1, позивач є власником транспортного засобу марки Land Rover, модель Range Rover Sport, з об'ємом двигуна 2995 куб. см., 2014 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 07 березня 2014 року.

Згідно матеріалів справи, контролюючим органом відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України було обчислено та нараховано позивачу транспортний податок у зв'язку із чим на його адресу було направлено податкове повідомлення - рішення від 10.06.2016 №432-1305/Р про сплату податкового зобов'язання у розмірі 25000,00 грн за податковий період 2016 року.

Зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято у зв'язку із тим, що на думку контролюючого органу позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішення позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про його протиправність, оскільки органом місцевого самоврядування порушено порядок встановлення транспортного податку як місцевого податку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Місцеві податки і збори у м. Києві встановлені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629.

З метою приведення вказаного рішення у відповідність із вимогами підпункту 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України Київська міська рада прийняла рішення від 11 лютого 2016 року № 103/103, яким пунктом 3.1 викладено в новій редакції пункт 2.1 розділу 2 рішення від 23 червня 2011 року №242/5629:

«Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».

Таким чином, на час прийняття ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року №432-1305/Р транспортний податок у м. Києві був установлений у порядку, визначеному Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував зміни, що були внесені до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 та дійшов до помилкового висновку про порушення органом місцевого самоврядування порядку встановлення транспортного податку як місцевого податку.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача не запарувала проти того, що автомобіль, що належить ОСОБА_2, є об'єктом оподаткування виходячи з критеріїв, що визначені у підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (граничний рік випуску - не більше п'яти років, та середньоринкова вартість - понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року).

На її думку, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.

Перевіряючи обставини щодо належності автомобіля позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році колегією суддів встановлено наступне.

На виконання підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі Методика №66).

Пунктом 2 Методики №66 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Положеннями пунктів 13 та 14 Методики №66 передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно додатку 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 Нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27000 км.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Отже, з 01 січня 2016 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500,00 грн), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

У відповідності до абзацу третього пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує зокрема, формування та реалізує державну політику економічного розвитку.

На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.

Згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, становить понад 1033500,00 грн, тому такий автомобіль у 2016 році належав до об'єктів оподаткування транспортним податком.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 13.03.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя : Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.