ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/59077/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до начальника Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України Пицика Ярослава Миколайовича, заступника начальника Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України - начальника відділу Гуменюк Наталії Юріївни про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо повного забезпечення роботи його робочого місця шляхом підключення (включення) комп'ютера до системи «Ліга:Закон» та інших програм, що передбачені для використання в роботі представниками Міністерства юстиції України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.07.2013р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 21 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В ході розгляду справи судами встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2011р. позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу контролю за діяльністю центрального апарату та територіальних органів Контрольно-ревізійного управління з 21.11.2011р. (а.с.55).

У зв'язку зі зміною структури апарату Міністерства юстиції України наказом від 23.01.2012р. позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту з 25.01.2012р. (а.с. 56).

14.06.2013р. позивач звернувся до заступника начальника Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України з доповідною запискою, в якій повідомив про неповернення системного блоку та жорсткого диску, вилучених для перевірки та відновлення інформації, яка була знищена під час несанкціонованого включення робочого комп'ютера позивача 28.01.2013р. за його відсутності. Також в доповідній записці позивач повідомив, що 12.06.2013р. за його відсутності йому було встановлено новий комп'ютер, який не працює, звернення до відділу інформаційних технологій результатів не дали. Позивач просив начальника відділу, як безпосереднього керівника, вжити заходів щодо невідкладного підключення комп'ютера, перенесення всієї відпрацьованої інформації з вилученого 05.02.2013р. жорсткого диску на нововстановлений комп'ютер (а.с. 6).

Крім того, 15.06.2013р. позивач звернувся до заступника Міністра юстиції України з доповідною запискою, в якій також повідомив про зазначені обставини та просив доручити відповідним посадовим особам невідкладно підключити (підготувати до роботи) новоустановлений комп'ютер, перенести всю відпрацьовану з 2011 року інформацію, яка зберігається на вилученому 05.02.2013р. жорсткому диску, на новоустановлений комп'ютер (а.с. 7).

02.07.2013р. директором Департаменту кадрової роботи та державної служби, заступником начальника управління - начальником відділу інформаційних технологій Адміністративного-господарського управління Департаменту організаційного та ресурсного забезпечення, провідним спеціалістом сектору захисту інформації Адміністративного-господарського управління Департаменту організаційного та ресурсного забезпечення, головним спеціалістом відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту складено акт, де було зафіксовано, що в кабінеті №917 на робочому столі позивача встановлено комп'ютер, який підключено та повністю налаштовано для роботи (а.с. 76).

На підставі службової записки директора Департаменту організаційного та ресурсного забезпечення від 19.07.2013р. було перевірено налаштування та здійснено підключення всіх працівників Управління внутрішнього аудиту до мережі Інтернет та системи «Ліга:Закон». Нова версія системи «Ліга:Закон 9.1» на комп'ютер позивача була перевстановлена 16.07.2013р. (а.с. 71).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зібрані по справі докази спростовують доводи позивача про бездіяльність з боку відповідачів щодо забезпечення його належними умовами праці, необхідними для роботи засобами позивача забезпечено, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами факт незабезпечення позивача належними умовами праці - працюючим комп'ютером, підключеним до системи «Ліга:Закон» та інших програм, не встановлено, а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що позивач призначений на посаду та в подальшому переведений на іншу наказом заступника міністра-керівником апарату, а тому доводи позивача щодо недотримання саме відповідачами умов трудового договору та вимог статті 21 КЗпП України також є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець