ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р.

Справа № 820/6352/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. по справі № 820/6352/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Харківській області

про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.10.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії), а саме: « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_1.

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 430 о/с від 08.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. ;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 1565,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідачів, оскаржувані рішення та наказ є протиправними, у зв’язку із чим порушують його права та законні інтереси.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про національну поліцію», ст. 2 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, Головного управління Національної поліції в Харківській області, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання представник Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Харківській області не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, з 2011 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

В рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято ОСОБА_4 України “Про Національну поліцію”.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" № 641 від 02.09.2015 року утворено Національну поліцію України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України” вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС.

На підставі заяви від 07.11.2015 та Наказу ГУНП в Харківській області № 22 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в поліцію на посаду інспектора Чугуївського відділу поліції (м. Чугуїв) ГУНП в Харківській області з присвоєнням спеціального звання лейтенанта поліції.

Також, згідно Наказу ГУНП в Харківській області № 46 о/с від 11.02.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 102 від 12.02.2016 року “Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області” проведено атестування ОСОБА_1

За висновком Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.10.2016 року позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно розділу ІІІ атестаційного листа “Результати атестування” позивач набрав наступну кількість балів: 15 балів – загальне атестування, 26 балів – професійне атестування.

Згідно протоколу ОП № 15.00038158.0046338 від 26.10.2016 року атестаційною комісією з позивачем була проведена співбесіда, за результатами якої комісія більшістю голосів (6 – за, проти – 0) прийняла рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Як вбачається з вказаного протоколу до вказаного висновку про невідповідність займаній посаді позивача та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність комісія дійшла через низький рівень теоретичної підготовки, низький рівень тестування загальних та професійних навичок.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.11.2016 року № 430 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність.

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідачів, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що атестація позивача була проведена у відповідності до вимог Інструкції № 1465, а висновок про невідповідність позивача займаній посаді зроблено відповідачем по справі з урахуванням всіх наявних матеріалів, зібраних в ході атестування, які у своїй сукупності засвідчили невідповідність позивача займаній посаді, та слугували підставою для висновку про звільнення ОСОБА_1 зі служби у зв’язку зі службовою невідповідністю. Оскільки, судовим розглядом встановлена правомірність рішення (висновку) атестаційної комісії викладене в атестаційному листі, яке слугувало єдиною підставою для винесення наказу № 430 о/с від 08.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, зазначений наказ є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до ч.2 ст.57 наведеного Закону атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Всі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі (п.1), або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків (п.2, 3).

Кожна з трьох підстав для проведення атестування, які передбачені ч. 2 с. 57 Закону України «Про національну поліцію», повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинно бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

З матеріалів справи не вбачається індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених ч.2 ст.57 Закону, оскільки питання про його призначення на вищу посаду не вирішувалось.

Для призначення позивачу атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність чи для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, також не було жодної підстави, оскільки не встановлено фактів порушення ним службової дисципліни, невиконання службових обов'язків або іншої неналежної поведінки на займаній посаді.

Факт нібито порушення службової дисципліни позивачем був визнаний незаконним постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 20.09.2016 року по справі № 820/3383/16.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у відповідача не було жодних підстав залучати ОСОБА_1 до проходження переатестації, а тому її проведення є незаконним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у протоколі Атестаційної комісії № 13 недостатньо викладені мотиви, обґрунтування, пояснення, подробиці, підстави для такого висновку щодо позивача.

Так, відповідно до п.16 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом МВС України №1465 від 17.11.15, атестаційні комісії при прийнятті рішення повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

З матеріалів справи вбачається, що атестаційна комісія № 13 не виконала в повному обсязі вимоги п. 16 Інструкції, а саме: не врахувала заохочення позивача по службі, невідповідність у позитивній та негативній характеристиці керівництва щодо позивача.

Так, відповідно до службової характеристики від 04.12.2014 року, виданої начальником Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_5, ОСОБА_1 на службі зарекомендував себе в цілому з позитивного боку. Накази, інструкції та інші нормативні документи, які регламентують діяльність ГКСМ та в цілому ОВС знає добре, використовує в службовій діяльності. Дотримується дисципліни та законності. У вирішенні службових питань принциповий. Добре знає та володіє табельною зброєю, знає правила її застосування. Фізично розвинений добре, завжди підтягнутий. Стан здоров’я має добрий. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі служби. Державною мовою володіє вільно. У побуті скромний, користується авторитетом серед співробітників РВ та повагою серед населення. Завданій посаді відповідає /а.с. 27/.

Натомість, тим же начальником Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_5, 22.07.2016 року була видана й інша службова характеристика, яка стала основою для атестаційного листа ОСОБА_1, яка негативно характеризує ОСОБА_1 /а.с. 30/

Крім того, при винесенні негативної характеристики ОСОБА_1 та його звільнення з посади у зв’язку з невідповідністю не було враховано його заохочення по службі, як наприклад грамота за сумлінне виконання службових обов’язків від 18.06.2015 року /а.с. 28/. Позивач також проходив курси з підвищення кваліфікації.

Вищевказані обставини залишились судом першої інстанції без уваги та належної оцінки.

Крім того, відповідно до Довідки від 30.10.2015 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», заборон, встановлених зазначеним Законом, стосовно ОСОБА_1 не виявлено /а.с. 21/.

Будь-яка інформація щодо ганебних вчинків позивача на службі чи в побуті, причетність до протиправної діяльності, корупції, невідповідність образу життя офіційним доходам та інше, в атестаційному листі та в інших матеріалах, які були зібрані на поліцейського, відсутні.

Тобто, всі зазначені документи та обставини позитивно характеризують позивача, та жодним чином не можуть свідчить про невідповідність його займаній посаді.

Слід зазначити, що атестація - це комплексна процедура, яка повинна оцінювати всі відомості щодо поліцейського, в перше чергу, виконання ним своїх службових обов'язків.

У цьому ж випадку процедура атестації була підмінена суб'єктивними враженням від нетривалої співбесіди, лише на підставі якої прийнято рішення про службову невідповідність.

Відомості про належне виконання позивачем своїх службових обов'язків, об'єктивні відомості про його достатні знання та кваліфікацію, атестаційною комісією проігноровано, а висновки, зроблені, роблячи акцент лише на негативні сторони ОСОБА_1

Це суперечить вимогам ч. 1 ст.57 Закону та п.15 Інструкції №1465, відповідно до яких атестаційні комісії приймають рішення на підставі всебічного та глибокого розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.03.14 у справі №21-13а14 метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково тлумачено дискреційність повноважень атестаційних комісій.

Зокрема, в атестаційної комісії немає абсолютної свободи на ухвалення рішень про службову невідповідність поліцейського, без наявності на це об'єктивних підстав.

Для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчать про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок та інше

Дискреційність повноважень атестаційної комісії полягає як раз у тому, щоб вирішувати питання про достатність цих негативних фактів для висновку про службову невідповідність чи можливість продовження ним служби в поліції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення атестаційної комісії від 26.10.2016 року, яке оформлене протоколом ОП№15.00038158.0046338, атестаційний лист від 24.10.2016 року та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського ОСОБА_1, не враховують жодний із критеріїв, визначених п.16 Інструкції: повноту виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; результати тестування; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; відсутність дисциплінарних стягнень.

Відповідно до п.5.2 Рішення Конституційного Суду України від 08.07.03 у справі №1-25/2003 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) №1-25/2003 однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівників. Результати проведення атестації не є підставою для звільнення державного службовця. Відповідно до Положення атестаційна комісія на підставі аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її ефективності приймає стосовно державного службовця рішення про його відповідність або невідповідність займаній посаді, яке має рекомендаційний характер.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Атестаційної комісії №13 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає є необгрунтованим, протиправним та не може бути підставою для звільнення позивача з поліції, оскільки атестаційною комісією не було встановлено об’єктивних фактів, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушень дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги та інше.

Суд першої інстанції в своїй постанові зазначив, що позивач не подав скаргу на висновок атестаційної комісії № 13, не заявив про відвід голові та членам атестаційної комісії, а значить що позивач не ставив під сумнів безсторонність членів комісії та законність проведення атестації.

З цього приводу, позивач зазначив, що він знав про можливість упередженого ставлення членів атестаційної комісії до себе, але він не знав про своє право на заявлення відводу голові та членам комісії, а також оскарження висновку атестаційної комісії.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про його права, хоча це є обов’язком атестаційної комісії. Доказів того, що позивачу роз’яснювались його права відповідачами також не надано. Тобто права позивача були порушені.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Тобто, із наведеного випливає, що атестація є своєрідним втручанням у правовий статус службовця, покладання на нього обов'язків (зокрема пройти тестування), які за інших умов він не зобов'язаний був би нести.

Представники відповідачів зазначали в судовому засіданні, що ОСОБА_1 добровільно погодився пройти переатестацію.

З цього приводу судом встановлено, що ОСОБА_1 на той момент був службовою особою, людиною, яка проходила службу в органах внутрішніх справ багато років. ОСОБА_1 був сумлінним співробітником поліції, який звик чітко і швидко виконувати накази керівництва.

Позивач зазначив, що він погодився на проходження переатестації лише тому, що вважав це наказом, а накази, як відомо, не обговорюються.

Відповідно до п.9. Розділ XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Тобто, для колишніх працівників міліції передбачені два варіанти прийняття до поліції: 1) за конкурсом: 2) шляхом призначення за їх згодою.

Про те, що на посаду поліцейського, особу може бути призначено без проведення конкурсу або атестації, також вказує і ч.4 ст.52 Закону, оскільки визначає це повноваження як право, а не обов'язок.

Тому, не проходження особою конкурсу під час прийняття на службу, не може служити додатковою підставою для проведення атестації.

У Головного управління Національної поліції в Харківській області було право вибору під час призначення позивача до поліції чи перевіряти моральні та ділові здібності позивача на конкурсі, чи призначити його без конкурсу за згодою.

Оскільки, 06.11.15 року ГУНП прийняло позивача до поліції за згодою без проведення конкурсу, необхідно вважати, що ГУНП від цього права добровільно відмовилось.

Якщо під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції, відповідач мав право провести конкурс, під час якого на власний розсуд (дискреційно) оцінити ділові професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку, та прийняти рішення про відмову у прийняття його на роботу, то після укладання трудового договору, відповідач має право звільняти поліцейського лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (ст.58 Закону).

Після укладання трудового договору, суб'єктивне право роботодавця оцінювати на власний розсуд здатність робітника, виконувати певну роботу, вже обмежено об'єктивними обставинами - безпосередніми діями робітника. Якщо під час вирішення питання про прийом на роботу, роботодавець мав можливість оцінювати самого робітника, то після прийняття на роботу він може оцінювати лише його дії (належне чи неналежне виконання службових обов'язків).

В даному випадку атестаційна комісія взагалі не оцінювала належність чи неналежність виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість та незаконність проведення атестації позивача та його звільнення через службову невідповідність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 статті 2 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, в супереч вимогам ст. 71 КАС України, не доведено правомірність прийнятих ними рішень.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. по справі № 820/6352/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.10.2016 року, та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії), а саме: « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 430 о/с від 08.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14109 (чотирнадцять тисяч сто дев’ять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_6

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_7 ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений 06.03.2017 р.