Справа № 822/2779/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:

головуючого-судді

ОСОБА_1

при секретарі

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Берест-2012" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Берест-2012" (код ЄДРПОУ 38166363) м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 97 024,13 грн., (дев'яносто сім тисяч двадцять чотири гривні тринадцять копійок) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач як платник податків зобов’язаний сплачувати їх своєчасно та в повному обсязі.

За відповідачем рахується податковий борг з податку по орендній платі з юридичних осіб в сумі 93 146,22 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченому юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 3 877,91 грн., що разом становить 97 024,13 грн.

Так як відповідач в порушення вимог закону добровільно не сплатив узгоджену суму податкових зобов’язань у встановлені строки, тому податковий борг необхідно стягнути з відповідача примусово в сумі 97 024,13 грн. грн., на користь Державного бюджету України.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув повторно, хоча відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов’язана стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 1.1 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно розрахунку суми заборгованості відповідача сума податкового боргу по земельному податку (орендній платі) становить 93 146,22 грн., який виник на підставі поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1 від 05.02.2016 року та з урахуванням нарахованої пені в розмірі 2818,44 грн.

Сума податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 3877,91 грн., який виник на підставі поданої відповідачем податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 05.02.2016 року № НОМЕР_2 від 05.02.2016 року та з урахуванням нарахованої пені в розмірі 280,45 грн.

Частиною 2 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України встановлено, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов’язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).

Згідно статтей 9, 10 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності не належить до загальнодержавних податків та зборів, а також до місцевих податків та зборів, але встановлена законодавчими актами України як обов’язковий платіж до набрання чинності цим Кодексом.

Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-3, зокрема статтею 124, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі – продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статтей 1, 3, 4, 5 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об’єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АРК та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки як це передбачено статтею 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до вимог Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до статтей 2, 5 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535 – 12, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, також земельної частки (паю), і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно статтей 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частки за місяцями.

Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок зарахування її до бюджетів застосовується відповідно до вимог статтей 285-287 розділу 13 цього Кодексу, а саме: базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік; платники орендної плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму орендної плати за землю щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному податковому органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями; податкове зобов’язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками орендарями земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Одним із обов’язків платників податків і зборів згідно статті 16 Податкового кодексу України є обов’язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов’язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як передбачено у пункті 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Визначення податкової декларації, порядок її складення і подання до органів державної податкової служби, внесення змін до податкової звітності регулюється главою 2 розділу 2 Податкового кодексу України.

Так згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідач на виконання вимоги статті 14 Закону України «Про плату за землю», вимог статтей 285, 286 Податкового кодексу України 05.02.2016 року подав до позивача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), та податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки .

Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України податкові зобов’язання самостійно визначені відповідачем як платником податків у податкових деклараціях, у яких відповідач самостійно визначив податкові зобов’язання по земельному податку, оскарженню не підлягають, тобто вважаються узгодженими з дати подання податкових декларацій.

Оскільки відповідач 05.02.2016 року подав податкові декларації, у яких він самостійно визначив податкове зобов’язання по даних податках, тому із цієї дати сума податкових зобов’язань вважається узгодженою.

Всупереч обов’язку встановленому статтею 16 Податкового кодексу України відповідач не сплатив податкове зобов’язання з земельного податку визначені ним у податкових деклараціях у строки встановлені статтею 287 Податкового кодексу України.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Так як відповідач у повному обсязі не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов’язання з земельного податку, визначену ним у податкових деклараціях у строки встановлені Податковим кодексом України, таке податкове зобов’язання необхідно вважати податковим боргом.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Працівниками позивача відповідачу виставлялася податкова вимога від 03.11.2015 року № 2984-25.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податковий борг відповідача підтверджується копією податкової вимоги, розрахунком суми позовних вимог, копіями податкових декларацій.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 97 024,13 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 1, 14, 15, 16, 54, 56, 57, 58, 59, 87, 94, 95 ПК України, статтями 9, 11, 71, 69, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Берест-2012" (код ЄДРПОУ 38166363) м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 97 024,13 грн., (дев'яносто сім тисяч двадцять чотири гривні тринадцять копійок) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 06.03.2017 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2017 року

Суддя

/підпис/

ОСОБА_1

"Згідно з оригіналом" Суддя

ОСОБА_1