open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 1013/6150/2012

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Чернов Д. Є.

при секретарі Коробай А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1, за участю третьої особи: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості про стягнення коштів за навчання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості, за участю третьої особи: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості про розірвання договору та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору укладеного між Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості (далі –ІПК ДСЗУ), Київським обласним центром зайнятості (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) від 01.11.2005 року № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби (далі-договір) оплата навчання здійснювалася за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі-Фонд) за напрямом –психологія, спеціальність “Психологія”, освітньо-кваліфікаційним рівнем –бакалавр, заочна форма навчання. Відповідно до наказу ІПК ДСЗУ від 24.11.2009 року № 272 “Про зміну у документах Інституту прізвища студентки групи ПБ1-05ф факультету соціальних комунікацій спеціальності “Психологія”(заочна форма навчання) ОСОБА_2О.”, змінено прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб від 07.12.2007 року, серії 1-БК № 070020.

Позивач зазначає, що Відповідач пройшла курс навчання в інституті з 2005 по 2009 рік та отримала диплом бакалавра за напрямом підготовки “Психологія (КВ № 37563051). Відповідно до п. 2.2 договору Відповідач зобов’язана прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. Наказом позивача від 20.04.2011 року № 197-к 20.04.2011 року Відповідача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Ірпінського міського центру зайнятості. 26.04.2011 року Відповідача було переведено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Києво-Святошинського районного центру зайнятості наказом від 26.04.2011 року № 207-к. На підставі заяви Відповідача від 22.03.2012 року її було звільнено з роботи за власним бажанням наказом від 22.03.2012 року № 151-к. Оскільки, відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що у разі звільнення з роботи за власним бажанням без поважних причин до закінчення трирічного строку з дня працевлаштування Відповідач відшкодовує до Фонду вартість навчання на компенсує всі витрати, пов’язані з навчанням. Відповідно до листа ІПК ДСЗУ від 06.04.2012 року № 767 вартість навчання одного студента за спеціальністю “Психологія”становить 9 000 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що для добровільної сплати коштів за навчання Відповідачем, була надіслана претензія від 13.04.2012 року за № 733/09/12-12. Відповідно до повідомлення для вручення поштового відправлення Відповідач особисто отримала претензію 24.04.2012 року, однак, на даний час кошти за навчання не повернуті.

В зв’язку з вищевикладеним, просили стягнути з Відповідача на користь Київського обласного центру зайнятості кошти за навчання в сумі 9 000 грн. 00 коп. та перерахувати їх на рахунок р/р 3717530400001 в ГУ ДКСУ у Київській області м. Київ, МФО 821018, ЗКПО 03491085.

Відповідач по основному позову подала до суду зустрічну позовну заяву до Київського обласного центру зайнятості; третя особа: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України про розірвання договору та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що дійсно, 01.11.2005 року між нею та, інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України та Київським обласним центром зайнятості було укладено договір про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05. Відповідно до пункту 2.3 Договору Київський обласний центр зайнятості зобов’язаний працевлаштувати студента, що успішно закінчив навчання та отримав направлення за отриманим фахом на строк не менше, ніж три роки. Зазначає, що за підсумками успішного навчання в інституті підготовки кадрів державної служби занятості України їй було присвоєно кваліфікацію “бакалавр психології”та видано відповідний диплом 25.12.2009 року.

Відповідач по основному позові зазначає, що в порушення умов договору № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05 від 01.11.2005 року Київським обласним центром зайнятості її не було працевлаштовано і вона були вимушена шукати роботу, щоб мати засоби існування. 20.04.2011 її було призначено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Ірпінського центру зайнятості, а 26.04.2011 її було переведено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Києво-Святошинського центру зайнятості. При цьому, жодна з посад, на яку її було призначено, не є роботою психолога за фахом. Зважаючи на той факт, що вона протягом тривалого часу була вимушена працювати, погоджуючись на будь-яку не фахову роботу аби отримати засоби для існування, а запропонована їй Київським обласним центром зайнятості робота не відповідала отриманому фаху, вважає, що Київським обласним центром зайнятості повністю порушено договір № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05 від 01.11.2005 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості.

Крім того, відповідач по основному позову вказує, що робота в органах служби зайнятості не за її фахом приносила їй моральне виснаження, психологічне напруження, а тому вона була вимушена звільнитися із займаної посади. Вважає, що в зв’язку з неправомірними діями Київського обласного центру зайнятості вона зазнала моральної шкоди, яка виявляється в емоційних та духовних стражданнях та хвилюваннях, вона майже протягом трьох років була позбавлена можливості реалізувати свої професійні навики. Відчуває себе ошуканою, це негативно позначилося на її психічному стані, і як насідок вона потрапила на диспансерний облік з діагнозом “вегето-судинна дистонія”.

В зв’язку з вищевикладеним просила розірвати договір № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05 від 01.11.2005 між ОСОБА_1 Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України та Київським обласним центром зайнятості про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби з дати винесення рішення по справі у зв’язку з порушенням зобов’язань Київським обласним центром зайнятості та стягнути з Київського обласного центру зайнятості заподіяну їй моральну шкоду в сумі 26 772 грн. 00 коп.

Представники позивача по основному позову з’явилися, основний позов підтримали, просили його задоволити в повному обсязі. Зустрічну позовну заяву не визнали в повному обсязі, просили відмовити в її задоволенні

Відповідач основний позов не визнала, зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила її задоволити.

Третя особа в судове засідання не з’явилася.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає основний позов таким, що підлягає до задоволення, а зустрічний позов таким, що не підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору укладеного між Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості, Київським обласним центром зайнятості та ОСОБА_2 від 01.11.2005 року № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби оплата навчання здійснювалася за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за напрямом –психологія, спеціальність “Психологія”, освітньо-кваліфікаційним рівнем –бакалавр, заочна форма навчання (а.с.5). Відповідно до наказу ІПК ДСЗУ від 24.11.2009 року № 272 “Про зміну у документах Інституту прізвища студентки групи ПБ1-05ф факультету соціальних комунікацій спеціальності “Психологія”(заочна форма навчання) ОСОБА_2О.”, змінено прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб від 07.12.2007 року, серії 1-БК № 070020 (а.с.9).

Судом встановлено, що Відповідач пройшла курс навчання в інституті з 2005 по 2009 рік та отримала диплом бакалавра за напрямом підготовки “Психологія (КВ № 37563051) (а.с.7-8, 36). Відповідно до п. 2.2 договору Відповідач зобов’язана прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. Наказом позивача від 20.04.2011 року № 197-к Відповідача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Ірпінського міського центру зайнятості (а.с.12). 26.04.2011 року Відповідача було переведено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Києво-Святошинського районного центру зайнятості наказом від 26.04.2011 року № 207-к (а.с.13). На підставі заяви відповідача від 22.03.2012 року її було звільнено з роботи за власним бажанням наказом від 22.03.2012 року № 151-к (а.с.14-15). Оскільки, відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що у разі звільнення з роботи за власним бажанням без поважних причин до закінчення трирічного строку з дня працевлаштування Відповідач відшкодовує до Фонду вартість навчання на компенсує всі витрати, пов’язані з навчанням. Відповідно до листа ІПК ДСЗУ від 06.04.2012 року № 767 вартість навчання одного студента за спеціальністю “Психологія”становить 9 000 грн. 00 коп. (а. с. 10-11).

В судовому засіданні встановлено, що Позивачем для добровільної сплати коштів за навчання Відповідачем, була надіслана претензія від 13.04.2012 року за № 733/09/12-12. Відповідно до повідомлення для вручення поштового відправлення Відповідач особисто отримала претензію 24.04.2012 року, однак, на даний час кошти за навчання не повернуті (а.с.16-17).

Суд, вважає основний позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України “Про освіту”випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доводи Відповідача, що Позивачем було порушено умови договору № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05 від 01.11.2005, що її не було працевлаштовано і що вона була змушена шукати іншу роботу, судом не можуть бути врахованими, оскільки вона направила заяву від 14.12.2009 року на адресу Позивача, в якій зазначала про те, що на даний момент за сімейними обставинами та за станом здоров’я не може відпрацювати належних 3 роки на запропонованій Позивачем вакансіях в Ірпінському МЦС (а. с. 45). Крім того Позивачем по основному позову було направлено виклик від 12.11.2010 року №2138/08/12-10, в якому було зазначено, що у разі нез’явлення до 15.11.2010 Відповідача до центру зайнятості, це буде вважатися відмовою з її сторони виконувати зобов’язання за договором (а. с. 43). Однак у відповідь на цей виклик Відповідач надіслала заяву в якій відмовилася від запропонованої посади в Києво-Святошинському ЦЗ, пояснюючи це незручним місцем розташування, низькою заробітною платою та непідходящим графіком роботи. І лише у квітні 2011 року Відповідач погодилася на працевлаштування і наказом від 20.04.2011 року № 197-к Відповідача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Ірпінського міського центру зайнятості, а 26.04.2011 року Відповідача було переведено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Києво-Святошинського районного центру зайнятості наказом від 26.04.2011 № 207-к. Тому, суд вважає, що Позивачем в повному обсязі були виконанні зобов’язанні з працевлаштування Відповідача передбачені договором, а Відповідач тривалий час відмовлявся працювати.

До того ж посилання Відповідача, що позивачем було запропоновано роботу не пов’язану за фаховим спрямуванням психолога є безпідставними, оскільки згідно до розділу 1 договору, його предметом є підготовка за кошти фонду загальнообов’язкового загального державного соціального страхування України на випадок безробіття з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості, а не за працевлаштування за фаховим напрямком.

Крім того, суд вважає безпідставним та необґрунтованими вимоги відповідача про стягнення моральної шкоди. Відповідачем не було надано доказів наявності фактів таких витрат, не отримані пояснення щодо характеру та обсягу моральних витрат, крім того необґрунтовані критерії визначення розміру матеріальної шкоди.

Суд дослідивши медичну картку амбулаторної хворої ОСОБА_1, встановив, що остання перебуває на обліку в Ірпінській центральній міській лікарні з 13.01.2012 р., про що свідчить надана медична картка амбулаторної хворої. За цій період до лікаря с приводу “вегето-судинна дистонія”не зверталася.

Позивач виконав в повному обсязі всі зобов’язання перед Відповідачем, а Відповідач в свою чергу порушив договірні зобов’язання перед Позивачем.

За даних обставин, суд вважає, що основний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, так як він безпідставний на не ґрунтується на чинному законодавстві.

Наведені вище обставини стверджуються копією договору про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості № 08-4/14П/ОЦЗ/9/05, копією наказу № 509/1 від 12.09.2005 про зарахування студентами на перший курс факультету соціального менеджменту, копією наказу № 344 від 25.12.2009 року про присвоєння кваліфікації бакалавра психології студентами факультету соціальних комунікацій заочної форми навчання, копією витягу з наказу № 197-к від 20.04.2011 про призначення, ОСОБА_1, копією витягу з наказу № 151-к від 22.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1, оригіналом медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.

На підставі ст. ст. 526, 530, 626, 628, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 6-8, 10, 11, 15, 30, 57, 60, 64, 88, 197, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Київського обласного центру зайнятості кошти за навчання в сумі 9000,00 (дев’ять тисяч гривень 00 копійок) та перерахувати їх на р/р 3717530400001 в ГУ ДКСУ у Київській області, м. Київ, МФО 821018, ЗКПО 03491085.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 214 гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_3

Джерело: ЄДРСР 65144734
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку