Таким чином, на думку скаржника, правові підстав и для відмови в позові відсутні, тому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2016 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом (том І, а. с. 3-5) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» про стягнення заборгованості в сумі 169341198,45 грн. з яких: 139568597,41 грн. основний борг, 22191959,18 грн. пеня, 1709985,78 грн. 3% річних, 5870656,08 грн. інфляційні втрати та стягнення судових витрат, який ухвалою суду першої інстанції від 12.08.2016 р. було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31.08.2016р.

Ухвалою суду першої інстанції від 31.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 27.09.2016 р., та в судовому засіданні оголошувалась перерва 11.10.2016 р.

11.10.2016 р. ухвалою суду першої інстанції за клопотанням відповідача судом продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 25.10.2016 р. (а. с. 5том ІІ, а. с. 109). Ухвалою суду від 25.10.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Ухвалою суду від 25.10.2016 р. вказаною колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.11.2016 р., в судовому засіданні судом оголошувалась перерва до 14.12.2016 р. та ухвалою суду від 14.12.2016 р. судове засідання відкладено на 23.12.2016 р., що і не заперечується сторонами у справі.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець за договором, позивач у справі) з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (Покупець за договором, відповідач у справі), з іншої сторони, було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 13-248-ВТВ (надалі Договір) (том І, а. с. 19-23).

Також між сторонами у справі було укладено додаткові угоди до цього Договору, які є його невідємними частинами: № 1 від 04.04.2013 р. (том І. а. с. 25), № 2 від 10.07.2013 р. (том І. а. с. 26), № 3 від 08.08.2013 р. (том І. а. с. 27), № 4 від 31.12.2013 р. (том І, а. с. 28-29), № 5 від 28.04.2014 р. (том І, а. с. 30), № 6 від 07.05.2014 р. (том І, а. с. 31), № 7 від 10.06.2014 р. (том І, а. с. 32), № 8 від 05.09.2014 р. (том І, а. с. 33), № 9 від 10.11.2014 р. (том І. а. с. 34), № 10 від 08.12.2014 р. (том І, а. с. 35), № 11 від 22.12.2014 р. (том І, а. с. 36-37), № 12 від 05.02.2015 р. (том І, а. с. 38), № 13 від 10.03.2015 р. (том І, а. с. 39), № 14 від 03.04.2015 р. (том І, а. с. 40), № 15 від 12.05.2015 р. (том І, а. с. 41), № 16 від 03.06.2015 р. (том І, а. с. 42), № 17 від 10.07.2015 р. (том І. а. с. 43), № 18 від 12.10.2015 р. (том І. а. с. 44), № 19 від 28.10.2015 р. (том І. а. с. 45).

Зазначений вище Договір та додаткові угоди до нього укладені між сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписані повноважними представниками обох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки суду не доведено зворотнього.

Згідно умов Договору із врахуванням змін, внесених додатковою угодою № 11, Позивач зобов'язується передати у власність Відповідачу у 2013-2015 роках природний газ, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що передається за цим Договором, використовується Відповідачем виключно для виробничо-технічних витрат та нормативних втрат Покупця.

Згідно п. 2.1 Договору із врахуванням змін, внесених додатковою угодою № 12, Продавець передає Покупцеві у період з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 69961,580 тис. куб. м, у тому числі: у 2013 році 14679,674 тис. куб. м; у 2014 році до 25182,685 тис. куб. м; у 2015 році до 30099,221 тис. куб. м.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (п.3.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ установлюються Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 6.1. Договору, з врахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 4, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу.

Згідно п.8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 8.2 договору).

Сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства (п.8.3 договору).

Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п.8.4 договору).

Пунктом 8.5 договору, сторони визначили, що виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення.

З урахуванням додаткової угоди № 11 до договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані в повному обсязі та поставлено в січні 2013 року по грудень 2015 року природного газу в об'ємі 39852,305 тис. куб. м. на загальну суму 382480634,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач у порушення умов Договору та ст. 193 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України, зобов'язання належним чином не виконав, чим прострочив оплату та не повністю розрахувався за поставлений з січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 139568597,41 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Також позивачем згідно з п.7.2. Договору, крім суми заборгованості пеню в сумі 22191959,18 грн., та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано три проценти річних в сумі 1709985,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 5870656,08 грн.

Отже, неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого природного газу слугувало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення 139568597,41 грн. основного боргу; 22 191 959,18 грн. пені; 1709985,78 грн. 3% річних; 5870656,08 грн. інфляційних втрат, що загалом становить 169341198,45 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як уже було вище зазначено, відповідно до пунктів 6.1., 11 Договору (із змінами внесеними Додатковою угодою №11 від 22.12.2014 р.) остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто 20.01.2016 р., оскільки договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р. (том І, а. с. 36-37).

Таким чином, прострочення платежу за умовами договору настає 21.01.2016 р.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він зобовязується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, положеннями ст. 617 ЦК України передбачено загальні підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця.

Відповідно до ОСОБА_4 визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (надалі ОСОБА_4), затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України (далі - Міненерго) від 30.05.2003р. № 264, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 р. за № 570/7891, виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу (далі - ВТВ) - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, зєднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. До виробничо-технологічних втрат також належить обєм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і зєднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Тобто ВТВ газу визначаються як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.

Згідно з п.5.9 ОСОБА_4, розрахунок допустимих та фактичних обсягів ВТВ газу здійснюється газорозподільними підприємствами самостійно.

Аналогічні умови викладені в п. 1.2 Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості (далі - Міненерго) № 737 від 23.11.2011 року "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (далі - Наказ № 737), де зазначено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. При цьому, як визначено п. 1.1 Наказу № 737 розрахунок річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік розраховується відповідно до ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та ОСОБА_4 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов.

Згідно з пунктом 1.3 Наказу № 737, на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені Міненерго розміри ВТВ враховуються при формуванні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) газорозподільному підприємству тарифу на розподіл природного газу.

Порядок та процедура встановлення тарифів регламентується Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженим постановою НКРЕ (відтепер НКРЕКП) від 28.07.2011р. № 1384 (далі - Порядок № 1384), Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженою постановою НКРЕ від 04.09.2002 року № 983 (далі - ОСОБА_4 № 983), Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 03.04.2013 року № 369 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 року за № 685/23217 (далі - Процедура № 369).