Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/2802/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за мотивами, які викладені у постанові апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АтрибутАгро постачальник- та Селянським (фермерським) господарством Моноліт, -покупець- був укладений договір поставки № 817, відповідно до п. 1.1. якого постачальник- зобовязується в порядку на та умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця наступну продукцію платформа-підбирач ПДЄ-3,4 у кількості 1 (одна) шт., а покупець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар.

Розділом 2 сторони узгодили умови поставки. Постачальник приймає письмові заявки покупця на поставку товару та відпускає покупцеві товар на умовах EXW (склад Виробника за адресою: м. Бердянськ, вул. Матвєєва, 1Б) згідно з правилами Інкотермс 2010 р.). Датою відвантаження вважається дата, зазначена на видатковій накладній постачальника. Право власності на товар переходить після сто відсоткової оплати на розрахунковий рахунок постачальника. Виготовлення продукції здійснюється до 26.07.2016 року.

Матеріали справи містять додаткову угоду від 27.07.2016 року, яка була підписана до вказаного договору між сторонами.(а.с.10)

Відповідно до п. 2.5. договору (в редакції додаткової угоди від 27.07.2016 року до договору) сторони визначили, що поставка продукції організується та оплачується покупцем. У звязку зі зміною п. 2.5. договору, визначено вартість ціни за платформу-підбирач зерновий ПДЄ-3,4, що поставляється за договором у розмірі 83 000,00 грн.

Положеннями п.3.1. договору сторони узгодили, що оплата за продукцію здійснюється безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку № 817 у розмірі: 30% (тридцять відсотків) передоплати протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати укладання даного договору; 70 % (сімдесят відсотків) безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки продукції.

Відповідно до п. 5.1. 5.2., 6.6. договору сторони визначили, що гарантійний строк експлуатації товару, що постачається, складає 1 (один) рік з дати вказаної у видатковій накладній, при дотриманні правил експлуатації, вказаних в супровідній документації на товар. Термін усунення недоліків, визначається у розмірі 6 (шести) робочих днів з моменту виявлення дефектів спеціалістами. Гарантійні зобовязання вказуються в супровідній документації, прикладеної до виробу (паспорт, посібник з експлуатації).

Розділом 8 сторони узгодили строк дії договору та інші умови. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору спливає 31.12.2016 року.

30.06.2016 року позивачем були перераховані грошові кошти відповідачу в сумі 26 700,00 грн. в якості передоплати за придбаний товар, що підтверджується платіжним дорученням № 562 від 30.06.2016 року (а.с. 19).

28.07.2016 року позивач здійснив оплату остаточної вартості поставленого товару за договором на суму 56 300, 00 грн., що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 675 від 28.07.2016 року (а.с. 18).

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар, передбачений умовами договору платформу-підбирач зерновий ПДЄ-3,4 у кількості 1 шт., на загальну суму з ПДВ 83 000,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами у справі видатковою накладною № РН-238 від 28.07.2016 року (а.с. 20).

Передача товару позивачу за видатковою накладною № РН-238 від 28.07.2016 року відбувалась за місцем знаходження відповідача.

Поряд з цим, як зазначає позивач, 29.07.2016 року після доставки придбаного товару до місця знаходження позивача були виявлені значні недоліки, які унеможливлюють експлуатацію платформи-підбирача зернового ПДЄ-3,4, а саме: платформа-підбирач не встановлюється в передбачені виробником посадочні місця, в нижній частині корпусу з боку похилої камери на 40-70 мм, на верхньому брусі платформи на 7-10 мм, внаслідок вищевказаних недоліків неможливо жорстко зафіксувати підбирач на похилій камері комбайну; підвищений зазор між боковинами похилої камери та корпусом підбирача в місцях їх зєднання з лівої та правої сторін; карданний вал привода підбирача не відповідає потрібній довжині; гідравлічна система підбирача не випробовувалася через невідповідність розємів гідравлічних штанг.

Вищенаведене було зафіксовано в акті-рекламації від 29.07.2016 року, який було складено комісією у складі головного інженера ОСОБА_7, головного агронома ОСОБА_8, тракториста Селянського (фермерського) господарства Моноліт ОСОБА_9 в присутності в.о. начальника управління агропромислового розвитку Борівської райдержадміністрації ОСОБА_10

При цьому в позовній заяві позивач зазначає, що в день складання вказаного акта-рекламації копія акту була направлена електронною поштою на адресу відповідача. Втім докази такого направлення вказаного акту-рекламації на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2016 року на адресу відповідача була направлена вимога № 133, в якій позивач вимагав розірвати договір поставки № 817 та повернути сплачені кошти в розмірі 83 000,00 грн. Втім відповідач своєю відповіддю відхилив вказану вимогу.(а.с. 22) Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 08.08.2016 року та фіскальним чеком № 1281 від 08.08.2016 року, засвідчені копії яких знаходяться у справі (а.с. 23).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що після перевірки товару та встановлення того, що він є неналежної якості, було одразу складено відповідний акт та проінформовано відповідача, проте жодних дій з його сторони не відбулося, представники відповідача в телефонній розмові навіть відмовилися прибути та оглянути придбаний товар та проводити будь-яке гарантійне обслуговування, що і стало підставою для звернення Селянського (фермерського) господарства Моноліт, с.Підлиман, Борівський район, Харківська область до суду першої інстанції з позовом до відповідача про розірвання договору поставки № 817 від 30.06.2016 року, укладеного між Селянським (фермерським) господарством Моноліт та Товариством з обмеженою відповідальністю АтрибутАгро та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АтрибутАгро на користь Селянського (фермерського) господарства Моноліт грошові кошти в сумі 83 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанцій і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.( ч. 1 ст. 712 ЦК України)

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. ( ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товарів, а якщо товари вже оплачені покупцем вимагати повернення сплаченої суми.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на ст.ст. 675, 676 ЦК України, які містять положення про гарантійний строк, та на п. п. 5.1., 5.2. встановлений гарантійний строк на товар, який складає 1 рік з дати, вказаної у видатковій накладній, а також визначений термін усунення недоліків товару 6 робочих днів з моменту виявлення дефектів спеціалістами.

Разом з цим, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовної заяви з наступних підстав.

Однією із вимог позивача було розірвання договору поставки №817 від 30.06.2016 р.

Частинами 1 статей 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Щодо зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, то наведені норми передбачають таку можливість або у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом, або у зв'язку з істотною зміною обставин у виняткових випадках.

Частиною 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 133 від 05.08.2016 року, в якій просив розірвати договір № 817 від 30.06.2016 року. Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 08.08.2016 року та фіскальним чеком № 1281 від 08.08.2016 року, засвідчені копії яких знаходяться у справі (а.с. 23).

Відповідач надав до матеріалів справи лист-відповідь від 22.08.2016 року на вказану вимогу, в якому повідомив про відсутність підстав для розірвання договору поставки № 817 від 30.06.2016 року з посиланням на те, що акт-рекламації не є належним доказом поставки неякісного товару, оскільки складений з порушенням вимог Інструкції № П-7 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.(а.с.101-103)

Відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач не довів суду належними доказами у розумінні ст.ст. 34,36 Господарського процесуального кодексу України факт поставки відповідачем за договором неякісного товару, в тому числі факт істотного порушення відповідачем вимог щодо якості товару.

Крім того, у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на Інструкцію № П-7 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року, далі Інструкція № П-7.

Колегія суддів зазначає, що умовами договору взагалі не передбачено порядок прийняття продукції по якості. Також у договорі відсутні посилання на Інструкцію № П-7 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року. Але, у даному випадку суд першої інстанції застосував положення вищевказаної інструкції, що не суперечить ст.ст. 673, 675 Цивільного кодексу України. А саме, у разі відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобовязаний передати покупцеві товар, придатний для мети з якою товар такого роду звичайно використовується.

У даному випадку позивач не визначив ані норми права, ані стандарти щодо порушення якості отриманого товару.

Відповідно до положень пунктів Інструкції № П-7, які були ретельно досліджені судом першої інстанції вбачається, що в ній чітко передбачений порядок здійснення приймання продукції за якістю, який передбачає складання двостороннього акта про фактичну якість та комплектність товару (або за участі представників, визначених п. 20 Інструкції), виклик при цьому представника виготовлювача (відправника), затвердження акту керівником підприємства-одержувача або його заступником.

Акт-рекламація від 29.07.2016 року, який міститься в матеріалах справи, був складений комісією позивача без участі представників відповідача як постачальника товару.

Докази направлення позивачем відповідачу повідомлення про виклик для проведення перевірки якості поставленого товару, яка здійснена 29.07.2016 року, в матеріалах справи відсутні. Разом з тим у справі також відсутні докази направлення позивачем 29.07.2016 року електронною поштою на адресу відповідача копії акту-рекламації. Вказане свідчить про порушення позивачем вимог п. п. 16, 17, 18, 19 Інструкції № П-7, а отже відповідач не був своєчасно повідомлений про проведення перевірки якості поставленого товару та виявлені позивачем недоліки.

Таким чином, вказаний акт-рекламація від 29.07.2016 року є документом, складеним позивачем в односторонньому порядку без дотримання положень Інструкції № П-7, в тому числі п. 20 вказаної інструкції. Крім того в порушення умов п. п. 30, 32 Інструкції № П-7 в акті-рекламації перед підписом осіб, які приймали участь у прийманні, не зазначено, що ці особи попереджені, що вони несуть відповідальність за підписання акту, акт-рекламація не містить доказів затвердження його керівником підприємства-одержувача (позивача) або його заступником.

Разом з тим складання акту-рекламації за наслідками перевірки якості поставленого товару взагалі не передбачено ані умовами укладеного між сторонами Договору, ані положеннями Інструкції № П-7, яка визначає порядок приймання продукції за якістю.

Як вбачається зі змісту супровідної документації до поставленого товару в розумінні п. 6.6. договору, а саме паспорту на платформу-підбирач зерновий ПДЄ-3,4 (а.с. 16), ремонт вузлів та деталей, які вишли з ладу протягом гарантійного строку, завод-виготовлювач здійснює за свій рахунок за умови дотримання правил зберігання та експлуатації, а також за наявності акту рекламації. Тобто в паспорті чітко зазначено, що ремонт поставленого товару здійснюється заводом-виготовлювачем за наявності акту рекламації.

Втім докази звернення позивача з вимогами здійснити ремонт товару або усунути недоліки якості товару, в т. ч. до заводу-виготовлювача в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим слід зазначити, що в акті-рекламації від 29.07.2016 року комісією були виявлені невідповідності розмірів частин корпусу та довжини платформи-підбирача зернового ПДЄ-3,4.

Як вбачається зі змісту п. 6.6. договору товар поставлявся позивачу із супровідною документацією (паспортом, посібником з експлуатації), яка додавалась до товару. Тобто в момент отримання товару позивач отримував і супровідну документацію на товар, в якій безпосередньо зазначені параметри та характеристики товару (його довжина, ширина та висота), а отже в момент одержання товару позивач мав можливість перевірити відповідність товару параметрам, вказаним у документації на товар.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інтсанції, що акт-рекламація не є належним доказом, який підтверджує факт поставки відповідачем за договором неякісного товару, оскільки складений з порушенням положень Інструкції № П-7, в тому числі не є доказом наявності істотного порушення вимог щодо якості товару з боку відповідача (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення). Апеляційний суд вважає такий висновок правомірним та обґрунтованим.

Отже, судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства Моноліт до Товариства з обмеженою відповідальністю АтрибутАгро про розірвання договору поставки № 817 від 30.06.2016 року та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АтрибутАгро грошових коштів в сумі 83 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року у справі №908/2802/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Моноліт, с.Підлиман, Борівський район, Харківська область на рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 р. у справі №908/2802/16 залишити без задоволення

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 р. у справі №908/2802/16 залишити без змін, за мотивами, які викладені у постанові апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1 позивачу,

1 відповідачу;

1 у справу;

1 ДАГС

1 ГСЗО