ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" березня 2017 р. Справа №03/2371

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого-судді Єфіменка В.В.

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача) - Чубин О.М. - адвокат,

від боржника (відповідача): не з'явився,

від відділу ДВС: Топор А.І. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали скарги матеріали скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Черкаси

ІІІ особа на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теплобуд",

про стягнення 16 969 грн. 46 коп.,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2017 до суду надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Відділ ДВС), в якій скаржник просить суд:

- відновити ОСОБА_3 строк для подання скарги на Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. про повернення документів стягувачу від 19 грудня 2016 року по виконавчому провадженню № 21226760.

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. про повернення документів стягувачу від 19 грудня 2016 року по виконавчому провадженню № 21226760.

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області відновити виконавче провадження по примусовому виконання наказу, виданого Господарським судом Черкаської області 12.08.2010 № 03/2371.

Скарга мотивована тим, що 19 грудня 2016 року головний державний виконавець Відділу ДВС по виконавчому провадженні № 21223590 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з тих підстав, що cтягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій та не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Із вищевказаною постановою стягувач не погодився і в порядку ст. 2, 41, 74 Закону України "Про виконавче провадження" 29 грудня 2016 року подав скаргу до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Постановою від 18.01.2017 начальник відділу примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гайдар А.В. відмовила у задоволенні вказаної скарги.

Постанову начальника відділу примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 18.01.2017, згідно якої ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні скарги, як представник стягувача, отримав лише 04.02.2017.

Відповідно штампу на конверті відділу примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Черкаській області відправлена вищевказана постанова була лише 31.01.2017, скаржник просив суд визнати поважними причини пропуску подачі скарги та відновити строк для подання скарги на постанову про повернення документів стягувачу від 19.12.2016.

20.02.2017, суд поновив стягувачу строк для подання скарги на постанову головного державного виконавця Відділу про повернення документів стягувачу від 19 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 21226760.

Адвокат Чубин О.М. доводи, викладені у скарзі підтримав повністю, просив суд скаргу задовольнити.

Відділ ДВС у відзиві на скаргу та його представник у судовому засіданні доводи скаржника не визнав, просив відмовити у скарзі повністю посилаючись на те, що виконавець діяв у межах чинного законодавства, а стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Представник боржника в судове засідання не з'явився.

Нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Суд, вислухавши представників скаржника і Відділу ДВС, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, приходить до наступних висновків.

18.08.2010 на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2010 та рішення господарського суду Черкаської області від "30" листопада 2009 р., яке набрало законної сили 19.07.2010, Господарським судом Черкаської області видано наказ (а.с.162).

17.08.2010 до державної виконавчої служби надійшла заява стягувача про примусове виконання наказу суду від 18.08.2010.

18.08.2010 держвиконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21226760.

10.09.2010 виконавче провадження ВП № 21226760 приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Суд з'ясував, що на час звернення стягувача за примусовим виконанням рішення (17.08.2010) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (із послідуючими змінами) (далі - Закон № 606).

Із 05.10.2016 почав діяти новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404).

Ст.42 Закону № 1404 визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За приписами ст.43 Закону № 1404 у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем.

Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем отримано інформацію про те, що вартість плати за зберігання належного боржнику транспортного засобу ГАЗ 3302, ДНЗ НОМЕР_1 становить 20120,00 грн. Крім того, вартість послуг за транспортування майна складала 7500,00 грн.

15.11.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на адресу стягувачів направлено лист з пропозицією авансування витрат на проведення виконавчих дій в сумі 27620,00 грн. Одночасно, стягувачів було попереджено про можливість повернення виконавчих документів у зв'язку із неавансуванням витрат держвиконавця.

Стягувач ОСОБА_3 направив лист на адресу Відділу ДВС з проханням надати «чіткий розрахунок» авансових платежів.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника Відділу ДВС про те, що стягувач ОСОБА_3 мав можливість ознайомитись із виконавчим провадженням та дізнатись відповіді на поставлені питання, або звернутись безпосередньо до державного виконавця, а тому лист від 09.12.2016 слід розглядати критично. Фактично, викладене прохання стягувачем ОСОБА_3 не ґрунтується на жодній нормі Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, а тому, права стягувача оскаржуваною постановою не є порушеними.

Представник скаржника підтвердив той факт, що у грудні 2016 року ОСОБА_3 отримав лист відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області № 2130/6280/3 від 15.11.2016 про авансування витрат для проведення виконавчих дій у сумі 27620,00 грн.

Скаржник вважає, що вимоги держвиконавця щодо авансування витрат були незаконними, оскільки виконавчі дії по вилученню автомобіля ГАЗ-3302 у боржника були розпочаті ще у 2015 році та не є підставою для повернення виконавчих документів стягувачу.

Доводи скаржника суд оцінює критично, виходячи із приписів, викладених у п.9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» про те, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що доводи скаржника є неправомірними і безпідставними, а постанова державного виконавця від 19.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві ґрунтується на чинному законодавстві.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Визнати доводи скаржника неправомірними.

Скаргу відхилити.

Суддя Єфіменко В.В.