УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.

Справа № 816/627/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Козачук О.С.

представника відповідача Гаспаряна С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Тихоход" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. по справі № 816/627/16 за позовом Приватного підприємства "Тихоход" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , Приватне підприємство "Тихоход" (далі - позивач, ПП «Тихоход»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) від 15.04.2016: (а.с.5-16 т.1, а.с.195-196 т.5)

- № 0000261401/255, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 115 242,09 грн., з яких за основним платежем - 92 193,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 048,42 грн.;

- № 0000271401/256, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 2 070,00 грн.;

- № 0000281401/257, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України в розмірі 797 162,22 грн. та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 797 162,22 грн. з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органі за наслідками позапланової документальної перевірки (акт від 31.03.2016 №215/16-03-14-01-10/37227770) щодо нереальності господарських операцій поставки бітуму, дизельного палива, автозапчастин та надання транспортно-експедиційних послуг із ТОВ "Верін Компані", ТОВ "Зілле Трейд", ТОВ "Альтісофт Плюс", ТОВ "Кастром Груп", ТОВ "Жерман Плюс", ТОВ "Мікос Торг", у зв'язку з чим позивачем нібито неправомірно сформовано податковий кредит. Вказував, що всі операції мали реальний характер та в повному обсязі були відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено . (а.с.76-83 т.6)

На зазначену постанову суду Приватним підприємством "Тихоход" подано апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, апелянт просить суд апеляційної інстанції: скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПП «Тихоход» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.04.2016 року № 0000261401/255, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 115 242,09 грн., з яких за основним платежем - 92 193,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 048,42 грн., та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині; в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. - залишити без змін. (а.с.89-98, 117-118, 119-128 т.6)

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, оскільки судом першої інстанції не було надано правової оцінки щодо підстав проведення перевірки.Також вказує, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. При цьому, апелянт звертає увагу, що виконання умов відповідних господарських операцій та їх реальний характер підтверджується в повному обсязі наявними первинними документами, рухом активів та зміною майнового стану, а також відображенням в бухгалтерському та податковому обліках позивача відповідних господарських операцій.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП "Тихоход" зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість, має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. (а.с.17, 18-28, 29 т.1, а.с.58 т.3, а.с.19-20, 27 т.6)

Позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (основна), 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т. 1 а.с. 31).

На підставі наказу від 18.03.2016 № 245 (а.с.164 т.3) податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП "Тихоход" (код 37227770) з питань взаємовідносин з ТОВ "Верін Компані" (код 39411457) за лютий 2015 року, ПП "Віларіс" (код 32946278) за лютий 2015 року, ТОВ "Баффет" (код 38524137) за лютий, червень, липень 2015 року, ТОВ "Лінік Україна" (код 37312661) за лютий 2015 року, ТОВ "Зілле Трейд" (код 39449098) за квітень, травень 2015 року, ТОВ "Укрінтех" (код 30160715) за квітень 2015 року, ТОВ "ОТНП" (код 24928451) за квітень 2015 року, ПАТ "Отава" (код 31183822) за квітень 2015 року, ТОВ "Альтісофт Плюс" (код 39449145) за травень 2015 року, ТОВ "Кастром Груп" (код 39446390) за травень 2015 року, ТОВ "Жерман Плюс" (код 39467274) за травень, червень 2015 року, ПП "ТМ-Новатор" (код 34397810) за червень, липень 2015 року, ПАТ "Екоклін" (код 34964189) за червень, липень 2015 року, ТОВ "БК-Новатор" (код 34957758) за червень 2015 року, ТОВ "Мікос Торг" (код 39508193) за липень 2015 року, ДП "Хмельницький автодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" (код 31100492) за липень 2015 року з податку на додану вартість та правомірність відображення їх в податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.03.2016 № 215/16-03-14-01-10/37227770 (а.с.30-69 т.1) та протокол №23 про адміністративне правопорушення від 31.03.2016 року (а.с.70 т.1).

Не погодившись із висновками проведеної перевірки, позивачем було направлено до податкового органу заперечення на акт перевірки (а.с.71-74 т.1).

Листом податкового органу від 12.04.2016 року №8487/10/16-03-14 позивачу повідомлено про залишення висновків вищевказаної перевірки без змін. (а.с.75-77 т.1)

На підставі висновків проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2016 року № 0000261401/255 (а.с.78-79 т.1), № 0000271401/256 (а.с.80-81 т.1) та № 0000281401/257 (а.с.82-83 т.1, а.с.161-163 т.3, а.с.173-174 т.5).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Тихоход» звернулось до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вирок суду, який встановлює фіктивність господарської діяльності контрагента, не може бути не врахований судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть у випадку формального підтвердження її первинними документами. Таким чином, первинні документи, які були виписані фіктивним контрагентом і стали підставою для формування податкового кредиту, не можуть вважатися належним чином оформленими і підписаними звітними документами, що засвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, у зв'язку з чим віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, суд першої інстанції відмітив, що позивачем не надані сертифікати відповідності товарів, супроводжуючі переміщення нафтопродуктів як небезпечних вантажів документи, підтверджуючі оплату контрагентами дизельного палива на АЗС документи, тощо.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що із наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних неможливо встановити та визначити рух товарно-матеріальних цінностей, ідентифікувати водіїв, відсутні номера дорожніх листів вантажних автомобілів, а також відсутні дати та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оформлені між позивачем та спірними контрагентами первинні документи не відображають суті та реальності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Щодо посилання ПП «Тихоход» в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

У зв'язку з отриманням від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві (а.с.175-180 т.5, а.с.34-41, 67-73 т.6) податкової інформації щодо не підтвердження взаємовідносин між контрагентами-постачальниками та ПП «Тихоход», на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказом Кременчуцької ОДПІ від 18.03.2016 року № 245 (а.с.164 т.3) призначено відповідну виїзну позапланову документальну перевірку ПП "Тихоход" (код 37227770).

В даному наказі відображено, що на письмові запити Кременчуцької ОДПІ щодо надання пояснень та їх документального підтвердження позивачем, ПП «Тихоход», було надано пояснення, однак без документального підтвердження.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Положеннями п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст.73 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок та підстави отримання податкової інформації контролюючими органами.

Згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно п.п. 16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Колегія суддів зазначає, позивач не наводить жодних доводів щодо відсутності підстав для призначення контролюючим органом відповідної перевірки, більше того, не оскаржуючи постанову суду першої інстанції в іншій частині, погоджується із правомірністю проведення перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає , що в даному випадку у податкового органу були підстави вважати, що інформація, відображена ПП «Тихоход» у податковій звітності по взаємовідносинам із контрагентами є недостатньою, оскільки податковим органом отримано податкову інформацію згідно якої вбачається нереальність фінансово-господарських операцій між позивачем та відповідними контрагентами.

Підприємство не надало належної відповіді та відповідних документів в підтвердження необхідної інформації, тому у податкового органу виникли підстави для проведення перевірки згідно вимог п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а відтак наказ Кременчуцької ОДПІ від 18.03.2016 року № 245 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Тихоход» прийнято правомірно.

Щодо інших доводів апеляційної скарги ПП «Тихоход» колегія суддів зазначає наступне.

ПП «Тихоход» було уточнено апеляційну скаргу, внаслідок чого постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. про відмову у задоволенні адміністративного позову оскаржується апелянтом лише в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.04.2016 року № 0000261401/255, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 115 242,09 грн., з яких за основним платежем - 92 193,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 048,42 грн.

В іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. не оскаржується.

Однак слід відмітити, що проведеною контролюючим органом перевіркою ПП «Тихоход» (акт від 31.03.2016 № 215/16-03-14-01-10/37227770) встановлено наступні порушення (а.с.68 т.1):

- пп.198.1 та 198.2 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість до сплати всього у сумі ПДВ 92193,67 грн., в тому числі, за лютий 2015 року на 11666,67 грн., за квітень 2015 року на 14776,67 грн., за травень 2015 року на 25845,00 грн., за червень 2015 року на 14482,00 грн., за липень 2015 року на 25423,33 грн., та завищено відємне значення з податку на додану вартість за липень 2015 року на 2070 грн.;

- п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 797162,22 грн.;

- п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині завищення податкового зобов'язання на загальну суму ПДВ 797162,22 грн.

Таким чином, за результатами перевірки ПП "Тихоход" встановлено завищення податкового кредиту підприємством на загальну суму ПДВ 891 425,89 грн (92193,67 грн + 797 162,22 грн + 2070 грн).

При цьому, в податковому повідомленні-рішення від 15.04.2016 року № 0000281401/257, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України в розмірі 797 162,22 грн. та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 797 162,22 грн. з податку на додану вартість (форма Р1), знайши своє відображення суми ПДВ, неправомірно віднесені до податкових зобов'язань та податкового кредиту по придбаним товарам та послугам, в розмірі 797162,22 грн., в т.ч.: від ТОВ "Верін Компані" за лютий 2015 року на суму 128933,83 грн., від ТОВ "Зілле Трейд" за квітень 2015 року на суму 266544,40 грн., від ТОВ "Альтісофт Плюс" за травень 2015 року на суму 66600,00 грн., від ТОВ "Кастром Груп" за травень 2015 року на суму 35729,07 грн., від ТОВ "Зілле Трейд" за травень 2015 року на суму 56037,96 грн., від ТОВ "Жерман Плюс" за червень 2015 року на суму 172902,87 грн., ТОВ "Мікос Торг" за липень 2015 року на суму 70414,09 грн. (а.с.173-175 т.5, а.с.60, 62 т.6)

В податковому повідомленні-рішенні від 15.04.2016 року № 0000261401/255, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 115 242,09 грн., з яких за основним платежем - 92 193,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 048,42 грн. (форма Р), та податковому повідомленні-рішенні від 15.04.2016 року № 0000271401/256, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 2 070,00 грн. (форма В-4), в свою чергу, знайши своє відображення суми ПДВ, неправомірно віднесені до податкового кредиту по придбаним товарам від ТОВ "Верін Компані" за лютий 2015 року на суму 11666,67 грн. (дизельне паливо), від ТОВ "Зілле Трейд" за квітень 2015 року на суму 14776,67 грн. (дизельне паливо), від ТОВ "Альтісофт Плюс" за травень 2015 року на суму 5695,00 грн. (дизельне паливо), від ТОВ "Зілле Трейд" за травень 2015 року на суму 8395,83 грн. (дизельне паливо), від ТОВ "Жерман Плюс" за травень 2015 року на суму 11754,17 грн. (дизельне паливо), за червень 2015 року на суму 14482,00 грн. (автозапчастини), ТОВ "Мікос Торг" за липень 2015 року на суму 27493,33 грн. (дизельне паливо та автозапчастини). (а.с.34, 38, 43, 45, 50, 51, 55 т.1, а.с.173-175 т.5, а.с.60, 62 т.6)

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.198.1 та 198.2 вищевказаної статті Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст.

При цьому, визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання формально складених первинних документів не може бути визнано судом достатньою підставою для включення відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене та уточнення позивачем апеляційної скарги і оскарження постанови суду першої інстанції лише в частині, яка стосується податкового повідомлення-рішення від 15.04.2016 року № 0000261401/255, колегія суддів звертає увагу, що вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.04.2016 року №0000261401/255 (а.с.78-79 т.1, а.с.173 т.5, а.с.62 т.6)

Як вбачається із матеріалів справи в частині, яка оскаржується апелянтом, в перевіряємому періоді ПП «Тихоход» мало господарські взаємовідносини щодо придбання дизельного палива та автозапчастин.

Так, ПП «Тихоход» (покупець) було укладено з контрагентами (продавці) наступні договори поставки дизельного палива з аналогічними умовами:

- від 11.02.2015 року №11/02-2015 з ТОВ «Верін Компані» (а.с.33-37, 111 т.1);

- від 08.04.2015 року №08/04-Т з ТОВ «ЗІЛЛЕ ТРЕЙД» (а.с.37-44, 152 т.1);

- від 31.05.2015 року №31/05/15-2 з ТОВ «АЛЬТІСОФТ ПЛЮС» (а.с.44-47, 188 т.1);

- від 26.05.2015 року №26/05-2015 з ТОВ «ЖЕРМАН ПЛЮС» (а.с.49-53, 205 т.1);

- від 23.07.2015 року №23/07/15-2 з ТОВ «МІКОС ТОРГ» (а.с.53-57 т.1, а.с.6 т.2).

За умовами цих договорів (пп.1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1 договорів) Продавець зобов'язується поставити Покупцеві паливо дизельне (надалі - Товар) погодженими партіями, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх в асортименті і кількості, згідно з виставленими Продавцем рахунками - фактурами, в яких вказується найменування і кількість Товару, дата постачання, ціна і загальна вартість Товару.

Поставка товару здійснюється окремим партіями залізничними цистернами або автомобільним транспортом і за домовленістю сторін може здійснюватися на умовах EXW (передано на складі продавця) або на умовах CPT (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем), тощо згідно з міжнародними правилами по тлумаченню термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року (конкретизується у відповідному рахунку-фактурі).

Датою поставки вважається дата передачі товару відповідно до відвантажувальних документів. Товар переходить у власність покупця після передачі відвантажувальних документів.

Ціна на Товар, що поставляється за цим договором, вказується у відвантажувальних документах.

На підтвердження виконання умов даних договорів ПП «Тихоход» надано до матеріалів справи копії наступних первинних документів:

- видаткових накладних (а.с.112, 153, 156, 159, 189, 206 т.1, а.с.7, 10 т.2),

- рахунків-фактур (а.с.113, 154, 157, 160, 190, 207 т.1, а.с.8, 11 т.2),

- актів приймання-передачі товару (а.с.114, 155, 158, 161, 191, 208 т.1, а.с.9, 12 т.2).

Колегія суддів звертає увагу, що у наданих до матеріалів справи рахунках-фактурах в порушення умов відповідних договорів поставок не конкретизовано яким видом транспорту та на яких умовах буде відбуватися поставка відповідної кількості дизельного пального.

Така інформація конкретизована у відповідних актах приймання-передачі дизельного пального. При цьому, у даних актах вказано про передачу-приймання товарів на умовах склад Покупця (ПП «Тихоход») у м. Кременчук з усіма документами в якості, асортименті та комплектності, вказаними в товаросупроводжувальних документах у відповідній кількості.

В той же час, матеріали справи не містять документів, які підтверджують наявність у ПП «Тихоход» складу, де зберігається дизельне пальне, у видаткових накладних та актах приймання-передачі товарів (дизельного пального) містяться від імені ПП «Тихоход» підписи осіб, яких неможливо ідентифікувати, а також печатки підприємства, що ставить під сумнів факт складання відповідних документів безпосередньо під час поставки таких товарів на автозаправних станціях, які не є складом покупця ПП «Тихоход».

Крім того, будь-яких інших товаросупровідних документів щодо якості дизельного пального та документів, що підтверджують відвантаження такого пального, до матеріалів справи ПП «Тихоход» не надано.

Також, позивачем не надано товарно-транспортних накладних щодо транспортування дизельного пального від контрагентів до ПП «Тихоход».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, встановлений інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N805/15496 (далі - Інструкція).

Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.п.5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 Інструкції, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір). Забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск.

Згідно п.п.5.4.1-5.4.3 п.5.4 Інструкції, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначений п.7.5 Інструкції, відповідно до якого встановлено, що нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання (п. 7.5.1); відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється (п. 7.5.2); міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором) (п. 7.5.3); нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни (п. 7.5.4); на вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі (п. 7.5.5); відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності (п. 7.5.6); ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства (п. 7.5.7); відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства (п. 7.5.8); заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено (п. 7.5.9).

Згідно положень п.п.14.1, 14.4, 14.8 Інструкції, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м 3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем під час проведення відповідачем перевірок не було надано документів, передбачених Інструкцією.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приписами ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положеннями пп.11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Також, колегія суддів зазначає, що паливно-мастильні матеріали віднесені до категорії небезпечних вантажів, в зв'язку з чим, для їх транспортування застосовуються особливі вимоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» під небезпечним вантажем розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин, які віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Згідно із пп.6.9.1 п.6.9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за № 1040/9639, на всі транспортні засоби, придатні до перевезення небезпечних вантажів, Державтоінспекцією МВС України оформлюється свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (додаток 4) (далі - свідоцтво). Свідоцтво виконується на стандартному форматі A4 (210 х 297 мм), має білий колір з рожевою діагональною смужкою.

Положеннями пп.7.1.1 п.7.1 Правил визначено, що водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки.

Згідно з пп.9.1 п. 9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів встановлено, що під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи: товаротранспортний документ на небезпечні вантажі; свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмові інструкції; при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України та інш.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", відправник небезпечних вантажів зобов'язаний: здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику; надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку; забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тарі, крупногабаритній тарі, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнері, цистерні та засобі пакування; забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і супроводження небезпечного вантажу під час перевезення; забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону; здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Жодних доказів на підтвердження виконання відправником небезпечних вантажів визначених законом обов'язків, позивачем надано не було. Матеріали справи також не містять інформації про погодження маршрутів руху перевезення небезпечних вантажів, видачі відповідних свідоцтв та дозволів про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Як вбачається із пояснень ПП «Тихоход» (а.с.17-18 т.6), дизельне паливо використовувалось для заправки автомобілів, а тому пальне заливалось безпосередньо у заправні баки автомобілів. При цьому, представник постачальника призначав зустріч водіям ПП "Тихоход" на визначених постачальником заправних станціях, де відбувалася заправка автомобілів ПП "Тихоход".

Колегія суддів зазначаєє, що прийняття товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та кількістю (постанови держарбітраже при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965р. (з наступними змінами та доповненнями) та № П-7 від 25.04.1966р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно п.2 Інструкції № П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись: а) встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць; в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Згідно Інструкції № П-6, при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта при доставці вантажу автомобільним транспортом), приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника (виробника).

Вказаних документів позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи надано не було.

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують якість придбаних нафтопродуктів, їх відповідність вимогам державних стандартів.

Так, згідно ст.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі: 1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або 2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

На час проведення господарських операцій, правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності були визначені Законом України «Про підтвердження відповідності».

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;.

Таким чином, виходячи з існуючого нормативного регулювання застосування сертифікатів якості, такий сертифікат видається на визначений вид або серію товару і є підтвердженням, що кожний виріб повинен відповідати вимогам, які пред'являються всій серії або виду товарів. Сертифікат якості являється письмовим підтвердженням сертифікованої системи якості або системи управління якістю і видається уповноваженим органом.

Сертифікати видаються незалежним органом, акредитивними відповідними міністерствами та відомствами. Може видаватись уповноваженим органом по сертифікації на підставі документів (протоколи іспитів, технічний опис продукції, ТУ, статутні документи, договори тощо).

Сертифікація основана на проведенні іспитів продукції, які проводяться в акредитованій лабораторії.

Згідно із положеннями розділу 3 та п.5.6. розділу 5, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121, паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється в повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. Значення показників, що не визначались випробувальною лабораторією, переносяться з даних паспорта, виданого вантажовідправником чи іншою випробувальною лабораторією, до якої проба надсилалась на випробування, про що робиться відповідна примітка. У паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп "Стандартний" чи "Нестандартний". У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, визначені ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності».

Відповідно до вимог вказаної статті, постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йом у передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Придбана позивачем у перевіряємий період продукція (дизельне паливо) віднесена до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, що затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 року N 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.11.2013 N 1308) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за N 466/10746

Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів (паспортів) якості є необхідною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки їх обов'язкова наявність визначена законодавством.

Ненадання визначених законодавством необхідних документів на підтвердження якості придбаних у контрагентів нафтопродуктів, свідчать про відсутність факту отримання позивачем вказаного товару належної якості.

Крім того, із наданих до матеріалів справи копій банківських виписок (а.с.110-154 т.3) вбачається лише часткова оплата отриманого дизельного пального і лише деяким контрагентам, при цьому, позивачем до матеріалів справи надано копії договорів про відступлення права вимоги (цесії) від 31.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 29.05.2015 року, від 22.09.2015 року та від 28.09.2015 року (а.с.189-194 т.5).

ПП «Тихоход» (покупець) було укладено з контрагентами (продавці) наступні договори поставки автозапчастин з аналогічними умовами:

- від 29.06.2015 року №29/06/15 з ТОВ «ЖЕРМАН ПЛЮС» (а.с.49-53, 209 т.1);

- від 30.07.2015 року №30/07/15-1 з ТОВ «МІКОС ТОРГ» (а.с.53-57 т.1, а.с.1 т.2).

За умовами цих договорів (пп.1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1 договорів) Продавець зобов'язується поставити Покупцеві автозапчастини (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити її в асортименті і кількості, згідно з виставленими Продавцем рахунками - фактурами, в яких вказується найменування і кількість Товару, дата постачання, ціна і загальна вартість Товару.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом і за домовленістю сторін може здійснюватися на умовах EXW (передано на складі продавця) або на умовах CPT (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем), тощо згідно з міжнародними правилами по тлумаченню термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року (конкретизується у відповідному рахунку-фактурі та/або в акті приймання-передачі).

Датою поставки вважається дата передачі товару відповідно до відвантажувальних документів. Товар переходить у власність покупця після передачі відвантажувальних документів.

Ціна на Товар, що поставляється за цим договором, вказується у відвантажувальних документах.

На підтвердження виконання умов даних договорів ПП «Тихоход» надано до матеріалів справи копії наступних первинних документів:

- видаткових накладних (а.с.210 т.1, а.с.2 т.2),

- рахунків-фактур (а.с.211 т.1, а.с.3 т.2),

- актів приймання-передачі товару (а.с.212 т.1, а.с.4 т.2);

- товарно-транспортних накладних (а.с.213 т.1, а.с.5 т.2).

У наданих до матеріалів справи актах приймання-передачі автозапчастин зазначено про поставку відповідної кількості товарів на умовах склад Продавця (ПП «Тихоход») у м.Києві з усіма документами в якості, асортименті та комплектності, вказаними в товаросупроводжувальних документах.

У видаткових накладних та актах приймання-передачі товарів (дизельного пального) містяться від імені ПП «Тихоход» підписи осіб, яких неможливо ідентифікувати, а також печатки підприємства, що ставить під сумнів факт складання відповідних документів безпосередньо під час поставки таких товарів на складі продавця у м.Києві.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, перевезення автозапчастин здійснювалось водієм ОСОБА_5, транспортним засобом Камаз № НОМЕР_2 із причепом № НОМЕР_1 автомобільним перевізником ПП «Тихоход» із пункту навантаження «м.Київ» до пункту розвантаження «м.Кременчук, Полтавська область». При цьому, у даних товарно-транспортних накладних не вказано номер посвідчення водія, жодним чином не конкретизовано адреси пунктів навантаження та розвантаження, номера дорожніх листів вантажних автомобілів, дати та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача, серію та номер довіреностей на отримання відповідних товарів, а також відсутній підпис водія/експедитора про отримання товарів. У зв'язку з цим, неможливо ідентифікувати та визначити рух відповідних товарів, ідентифікувати водія, а також встановити факт дійсного отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей ПП «Тихоход».

Крім того, будь-яких інших товаросупровідних документів як щодо якості автозапчастин, так і документів, що підтверджують відвантаження таких товарів, до матеріалів спраив ПП «Тихоход» не надано.

В матеріалах справи міститься ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с.29 т.1, а.с.27 т.6). При цьому, основним видом діяльності позивача за КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт.

Отже, ПП «Тихоход», як автомобільний вантажоперевізник, є повністю обізнаним щодо порядку здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом та щодо того, які документи необхідно складати під час перевезення вантажів та надавати замовникам таких перевезень.

Крім того, із наданих до матеріалів справи копій банківських виписок (а.с.110-154 т.3) взагалі не вбачається оплата отриманих автозапчастин, позивачем до матеріалів справи надано копії договорів про відступлення права вимоги (цесії) від 31.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 29.05.2015 року, від 22.09.2015 року та від 28.09.2015 року (а.с.189-194 т.5)

На підтвердження використання відповідного дизельного пального та автозапчастин у господарській діяльності позивачем надано до матеріалів справи відомості списання паливно-мастильних матеріалів (а.с.98-104 т.3), акти списання (а.с.105-109 т.3), технічні характеристики на автомобілі КАМАЗ 54112, INTERNATIONAL 9200і, Peterbilt 362 (а.с.157-168 т.5), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.185-187 т.5), акти списання (а.с.33 т.6), відомості про обороти по рахункам, оборотно-сальдові відомості по рахункам та відомості нарахування амортизації (а.с.56-97, 130-143, 144-150, 188 т.5), бухгалтерську довідку калькуляції транспортно-експедиційних послуг (а.с.169-170 т.5).

Також, позивач зазначає, що дизельне пальне використовувалося ПП «Тихоход» у власній господарській діяльності для здійснення перевезень відповідним автотранспортом, а відповідні автозапчастини використовувалися для ремонту такого автотранспорту безпосередньо водіями за якими закріплено відповідні автомобілі, оскільки, коли водії ПП "Тихоход" навчалися з метою отримання посвідчення водія, навчальна програма включала в себе вивчення конструкції автомобіля, принцип роботи механізмів та вузлів, та отримання навичок по усуненню несправностей автомобіля.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності транспортних засобів та наявності трудових відносин з водіями, ПП «Тихоход» надано до матеріалів спарви копії наступних документів:

- нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 07.05.2013, укладеного з громадянкою ОСОБА_6 (а.с.103-104 т.5), довідки № 5302/1426 від 25.03.2014, виданої начальником центру ДАІ 5302 (а.с.105 т.5), акту приймання-передачі від 07.05.2013 (а.с.106 т.5), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 (а.с.110-116 т.5);

- нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 18.05.2012, укладеного з ОСОБА_7 (а.с.107-108 т.5), акту приймання-передачі від 07.05.2013 (а.с.109 т.5), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 (а.с.117 т.5);

- нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 01.10.2010, укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (а.с.25-26 т. 6);

- наказів № 22/05-К від 22.05.2014 та № 4 від 25.10.2010 про прийняття на роботу (а.с.101-102 т.5);

- наказів про закріплення автомобілів за водіями від 25.10.2010, від 31.05.2014, від 31.05.2014 (а.с.22-24 т.6);

- посвідчень водіїв (а.с.121-123 т.5);

- свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (а.с.118-120 т.5);

- податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) (а.с.151-156 т.5).

Також, в матеріалах справи містяться копії договорів на виконання послуг № 280514-1 від 28.05.2014 та № 290515-1 від 29.05.2015 (а.с.98-99 т.5), укладені між ПП "Євротранс-сервіс" (Виконавець) та ПП "Тихоход" (Замовник), щодо надання послуг по медичному огляду водіїв, технічному огляду транспортних засобів, інструктажу з безпеки дорожнього руху, а також інших послуг.

Однак, ПП «Тихоход» не надано документів, які підтверджують наявність місця зберігання таких транспортних засобів. Вищевказані договори, укладені між ПП "Євротранс-сервіс" та ПП "Тихоход", також не підтверджують як наявність таких транспортних засобів у позивача, так і не підтверджують наявність місця зберігання таких транспортних засобів.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії вироків Печерського районного суду м.Києва, які набрали законної сили, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 1 ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України:

- від 20.11.2015 (справа № 757/40848/15-к) у кримінальному провадженні №12015100060006804 щодо ОСОБА_9 (ТОВ "Зілле Трейд") (а.с.37-41, 203-206 т.5, а.с.4-7 т.6);

- від 03.11.2015 (справа № 757/38400/15-к) у кримінальному провадженні № 12015100060006665 щодо ОСОБА_10 (ТОВ "Альтісофт Плюс") (а.с.32-36, 199-202 т.5, а.с.8-11 т.6);

- від 06.11.2015 (справа № 757/40842/15-к) у кримінальному провадженні №12015100060006916 щодо ОСОБА_11 (ТОВ "Жерман Плюс") (а.с.42-46, 207-210 т.5, а.с.12-15 т.6).

Зокрема вироками встановлено, що за аналогічних обставин ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з корисливих мотивів, не маючи намір здійснювати господарську діяльність погодилися на пропозицію невстановленої слідством особи та реалізуючи свій злочинний умисел на створення суб'єкта підприємницької діяльності підписали установчі документи щодо створення юридичних осіб та призначення себе на посаду генеральних директорів ТОВ "Зілле Трейд", ТОВ "Альтісофт Плюс", ТОВ "Жерман Плюс" відповідно.

Вирок суду, який встановлює фіктивність господарської діяльності контрагента, не може бути не врахований судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть у випадку формального підтвердження її первинними документами. Таким чином, первинні документи, які були виписані фіктивним контрагентом і стали підставою для формування податкового кредиту, не можуть вважатися належним чином оформленими і підписаними звітними документами, що засвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, у зв'язку з чим віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Дана позиція викладена в постановах ВСУ від 17.11.2015 № 2а/3264/11/1070, від 22.09.2015 у справі № 810/5645/14, а також від 01.12.2015 в справі № 826/15034/14.

Також, колегія суддів додатково звертає увагу, що ПП «Тихоход» оскаржується постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. про відмову у задоволенні адміністративного позову лише в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.04.2016 року № 0000261401/255.

В іншій частині щодо податкових повідомлень-рішеннь від 15.04.2016 року № 0000281401/257 та № 0000271401/256, в яких також відображено донарахування та зменшення відповідних сум податкових зобов'язань і податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинам з тими самими контрагентами (ТОВ "Верін Компані", ТОВ "Зілле Трейд", ТОВ "Альтісофт Плюс", ТОВ "Кастром Груп", ТОВ "Жерман Плюс", ТОВ "Мікос Торг"), постанова суду першої інстанції не оскаржується. Таким чином, ПП «Тихоход» погоджується із висновками відсутності реального характеру відповідних господарських операцій з даними контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тихоход" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. по справі № 816/627/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06 березня 2017 року.

Головуючий суддя

Лях О.П.

Судді

Старосуд М.І. Яковенко М.М.