ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року о 12 год. 41 хв.

Справа № 808/3594/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Михайлюченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.08.2015 №0001212208.

Під час судового розгляду справи судом замінено відповідача на належного - Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача про порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи на товар, який реалізовувався за адресою: м. Запоріжжя, бул.Шевченка, 75. Зазначає, що під час фактичної перевірки документи на наявний товар не були надані з об'єктивних підстав, оскільки документи первинного бухгалтерського обліку знаходились у бухгалтера, який був відсутній на момент проведення перевірки. Вказує, що співробітниками контролюючого органу здійснено вибіркову перевірку товару виключно товару, який знаходився на барі, у зв'язку з чим висновок про нестачу товару є безпідставним, оскільки інша продукція знаходилась в іншому приміщенні. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що в ході проведення фактичної перевірки позивача встановлено відсутність первинних документів на товар, який знаходився на реалізації, а також встановлено факти вибуття товару без відповідного відображення в Книзі обліку доходів та витрат. Зазначає, що позивачу було запропоновано до закінчення перевірки надати всі наявні первинні документи на даний товар, однак на момент завершення перевірки позивачем до контролюючого органу жодних документів не надано, що відповідно до приписів Податкового кодексу України свідчить про відсутність у позивача таких документів. У зв'язку з неподанням позивачем у встановленні законодавством строки підтверджуючих документів на товар, а також доказів відображення реалізованого товару в Книзі обліку доходів та витрат, вважає, що контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 03.04.2014, запис номер 2 103 000 0000 079274, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.7).

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.07.2015 начальником ГУ ДФС у Запорізькій області видано наказ №465 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого, на підставі пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано провести з 22.07.2015 протягом 10 діб фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів (а.с.77).

Також, 22 липня 2015 інспекторам видані направлення на перевірку №223 та №222, для проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 (а.с.78-79).

23 липня 2015 року співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області здійснено фактичну перевірку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_3, про що 31.07.2015 складено відповідний акт, реєстраційний №0080/08/01/22/НОМЕР_1 від 03.08.2015 (а.с.82-85).

За результатами фактичної перевірки встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме перевіркою встановлено порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму - 128602,40 грн., а саме: встановлено надлишок товару на суму - 23527,00 грн. та нестачу товару на суму - 105075,40 грн.

Крім того, в акті перевірки встановлено, що КОРО від 21.04.2015 №3000100524 р/1 зареєстровану в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя встановлено не оприбуткування готівкових коштів згідно Z - звіту РРО №0371 за 22.07.2015, роздрукованого 22.07.2015 о 23:42 в сумі - 41,00 грн. (сума продажу за 22.07.2015 склала - 2335,80 грн., в т.ч. готівкою - 41,00 грн., карткою 2294,80 грн.), в розділі 2 КОРО «Облік руху готівки та сум розрахунків» (стор.37).

12 серпня 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (до якої за належністю було направлено акт фактичної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області) прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212208, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 257204,80 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків.

Суд, зазначає, що згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При розгляді справи судом встановлено, що перевірка співробітниками контролюючого органу проводилась на підставі наказу про проведення фактичної перевірки №465 від 22.07.2015 та направлень на проведення перевірки №222, 223 від 22.07.2015.

Наказ на проведення перевірки та направлення вручені уповноваженій особі позивача ОСОБА_4 23.07.2015, що підтверджується його особистим підписом в направленнях на перевірку (а.с.62). Представник позивача зазначені обставини не заперечує, отже позивач фактично допустив перевіряючих до проведення перевірки, перевірку було проведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом дотримано процедурних вимог Податкового кодексу України, які надають право контролюючому органу на проведення фактичної перевірки.

З матеріалів справи судом встановлено, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки кафе, в якому здійснює господарську діяльність позивач, встановлено неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, продаж не облікованих товарів, а саме встановлено надлишок товару на суму 23527,00 грн. та нестачу товару на суму 105075,40 грн., усього на суму 128602,40 грн.

Згідно з п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що облік товарних запасів у діяльності суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця здійснюється шляхом ведення Книги обліку доходів і витрат та забезпечення зберігання підтверджуючих документів щодо походження товару.

Під час розгляду справи позивачем не заперечувався той факт, що ним до перевірки не надавались документи на підтвердження походження товару, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. З пояснень позивача встановлено, що такі документи зберігались у бухгалтера не за місцем провадження господарської діяльності, який на момент проведення перевірки був відсутній.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач/представник позивача запрошувався на розгляд та підписання матеріалів перевірки на 24.07.2015, в запрошенні було запропоновано надати первинні документи, які, серед іншого, були відсутні під час проведення перевірки співробітниками контролюючого органу, на підтвердження обліку товарно-матеріальних цінностей та на підтвердження правильності ведення Книги обліку доходів та витрат (а.с.97).

Під час судового розгляду судом встановлено, що ані позивач, ані представник позивача на запрошення контролюючого органу не з'явився, додаткові документи до контролюючого органу до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не надали, доказів протилежного суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно абзацу 2 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Суд зазначає, що позивач наданим правом на подання до контролюючого органу підтверджуючих документів, у строк, встановлений Податковим кодексом України, не скористався, у зв'язку з чим подані позивачем до матеріалів справи копії документів первинного бухгалтерського обліку щодо походження товару не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки позивач ухилився від обов'язку надання підтверджуючих документів під час проведення фактичної перевірки, а тому вони об'єктивно не могли бути взяті відповідачем до уваги при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що вказані первинні документи надавались до контролюючого органу, але не взяті до уваги, оскільки доказів надання таких документів до матеріалів справи не надано.

Також, суд не бере до уваги посилання представника позивача на вибірковість зняття фактичних залишків товару та зазначає, що порушення чинного законодавства встановлені контролюючим органом виключного в межах дослідженого обсягу товару, тобто сума застосованої штрафної санкції обрахована виходячи з фактичних надлишків та нестачі, встановлених контролюючим органом на підставі відомості (а.с.91-94). З огляду на зазначене, посилання позивача на приписи пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо права контролюючого органу в ході проведення перевірки вимагати від платника податків проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, є необґрунтованими, оскільки таке право не позбавляє контролюючий орган можливості перевірити наявність документального підтвердження походження товару, що перебуває на реалізації.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Враховуючи те, що вартість необлікованих товарів (товарів, які обліковувались з порушенням вимог чинного законодавства) на момент проведення фактичної перевірки становила 128602,40 грн. відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі подвійної вартості необлікованих товарів.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2. 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко