Провадження № 2/500/881/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Павлюк Л.П.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_2

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»

про

визнання договору недійсним, розірвання договору та стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач пояснив, що 08 грудня 2015 року він уклав з відповідачем договір №002562 фінансового лізингу з метою придбання трактора МТЗ модель 82.1.26, об'ємом дизельного двигуна 4,75, механічним типом КПП та приводом 4х4. Також пояснив, що вартість трактора становить 19444,44 доларів США, що становить на дату підписання договору 490000 грн. Разом із тим він за квитанцією №QS000107157901 від 08 грудня 2015 року сплатив 49000 грн., які вважав сумою авансового платежу, розмір якого п.9.1 договору визначений в розмірі 50% від вартості предмета лізингу. Між тим відповідач вважає вказану суму адміністративним платежем, який не підлягає поверненню та на враховується у суму вартості трактора. Окрім вказаного договір не набув нотаріального посвідчення, передбаченого ст.799 ЦК України, у зв'язку із чим вважається нікчемним. З посиланням на вимоги закону України «Про захист прав споживачів» щодо істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року та рішення Верховного Суду України від 16 грудня 2016року просить договір фінансового лізингу визнати нікчемним та стягнути з відповідача на його корить 49000 грн. сплаченого адміністративного платежу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив.

З оглядом на вищевикладені обставини суд з урахуванням думки позивача постановляє заочне рішення відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення, суд вважає заявлені позовні вимоги обгрунтованими.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 60, 131 ЦПК України.

Долученою до матеріалів справи документацією підтверджено, що 08 грудня 2015 року позивач уклав з відповідачем договір №002562 фінансового лізингу з метою придбання трактора МТЗ модель 82.1.26, об'ємом дизельного двигуна 4,75, механічним типом КПП та приводом 4х4.

Вказаним договором вартість трактора становить 19444,44 доларів США, що на дату підписання договору складає 490000 грн.

За квитанцією №QS000107157901 від 08 грудня 2015 року позивач сплатив 49000 грн. адміністративного платежу, який відповідно до п. 9.7 вказаного договору є самостійним платежем і від його сплати не залежить зменшення суми авансового та інших платежів.

Зокрема, п.9.1 договору авансовий платіж визначений в розмірі 50% від вартості предмета лізингу.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналіз норми статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" надає висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Долучений до матеріалів справи договір підтверджує пояснення позивача про те, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (розділ 10 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо.

За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою, яка передбачена вимогою пункту 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою лізинг є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статт 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Долучений до матеріалів договір нотаріально посвідчено не було.

Таким чином, за результатами аналізу змісту спірного договору фінансового лізингу від 18 листопада 2015 року, укладеного між сторонами суд приходить до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом , звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена» відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оспорюваний договір фінансового лізингу від 08 грудня 2015 року, нотаріально посвідчено не було, таким чином цей договір є нікчемним, та до нього підлягають застосуванню наслідки недійсності правочину.

Судові витрати розподіляються у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

З урахуванням вказаного з відповідача на користь позивача стягується адміністративний платіж 49000 грн. та судові витрати 551,20 грн., що сплачені позивачем а квитанцією № 92 від 19 травня 2016 року, у зв'язку із чим загальна сума, що підлягає стягненню, складає 49551,2 грн.

Керуючись ст. 224-233 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Договір №002562 фінансового лізингу від 08 грудня 2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2 визнати недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» на користь ОСОБА_2 49551,2 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).

Позивач має право оскаржити рішення відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя:

ОСОБА_3