н\п 2/490/3886/2016 Справа № 490/10859/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Кваші С.О.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «Промінвестбанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання частково недійсним умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю та про припинення грошового зобов’язання в зв’язку з його виконанням ,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", в подальшому з уточненням та доповненням позовних вимог і до Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" ( далі - Банк), і остаточно просить визнати частково недійсним Договір купілі-продажу кредитного портфелю від 17 грудня 2012 року, який був укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» в частині відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором № 326-04/06 від 23 травня 2006 року у розмірі 42048,81 доларів США, замість належних 346688 грн. 67 коп., укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1; вважати грошове зобов’язання про повернення кредиту за Договором про іпотечний борг № 326-04/06 від 23 травня 2006 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно комерційним промислово-інвестиційним банком припиненим, в зв’язку з його повним виконанням проведеним належним чином.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачами було укладено договори після звернення первісного кредитора до суду за захистом своїх прав щодо примусового стягнення заборгованості , яка виникла внаслідок невиконання боржником своїх зобов'язань. Таким чином, Банк змінив строк виконання договору , заявивши вимогу про його дострокове повернення в повному обсязі. Рішенням суду, яке набрало законної сили, визначена остаточна сума заборгованості в національній валюті, яка на час звернення до суду з цим позовом , виплачена боржником в повному обсязі, проте ТОВ «Кредитні ініціативи» продовжують нараховувати їй заборгованості, адже неправомірно увесь цей час зараховували сплачені кошти по курсу долара США на час сплати.

Вважаючи, що таким чином кредитор фактично повторно стягує суми, які вже стягнуті за рішенням суду , що є порушенням законодавства, вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Під час судового розгляду представник позивача надав заяву про рзгляд справи у його відсутність , вимоги викладені в уточненій заяві підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" подала до суду письмові заперечення, згідно яких просила відмовити в задоволенні вимог, посилаючись те, що договір, укладений між відповідачами є дійсним та відповідає положенням чинного законодавства. Позивачка не сплатила усю суму заборгованості після ухвалення рішення суду в 2012 році, отже ними правомірно нараховується увесь цей час відсотки та штрафні санкції у валюті кредитування на час сплати заборгованості. Станом на 25 листопада 2016 року за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 22 538,67 доларів США( що еквівалентно 576 720,60 грн.), яка виникла внаслідок курсової різниці доларів США та невчасного виконання грошового зобовязання, з яких 22 095,96 доларів США ( що еквівалентно 565 392,42 грн.),заборгованість за тілом кредиту, 293,75 доларів США заборгованість по відсотках( що еквівалентно 7516,49 грн.),, 148,96 доларів США( що еквівалентно 3811,60 грн.), заборгованості по пені. Також заявила про застосування строку позовної давності до вимог про визнання договру недійсним , оскільки позивачеві було достовірно відомов про існування Договору переуступки права вимоги від 17 грудня 2012 року , але з вказаними вимогами вона звернулася до суду після спливу трирічного строку.

Представник відповідача ПАТ “Промінвестбанк” подав до суду письмові заперечення, згідно яких просив відмовити в задоволенні вимог, посилаючись те, що між відповідачами укладено Договір відступлення права вимоги, за яким зі свого боку Банк виконав усі умови та передав Новому кредитору усі кредитні справи боржників ( в тому числі і кредитну справу ОСОБА_1 Вважає, що оспорюваний договір в повному осбсязі відповідає положенням чинного законодавства.

Суд , вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного .У відповідності до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальника зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , як позичальником, та Акціонерно комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк» , як кредитором, 23 травня 2006 року було укладено Договір про іпотечний борг № 326-04/06 строком 21.05.2026 року.

24 липня 2007 р. пункт 2.1 вказаного кредитного договору сторони виклали в новій редакції, за якою ПАТ ,,Промінвестбанк" надало ОСОБА_1 57370 доларів США кредиту на тих же умовах, що змінило графік його погашення.

Для забезпечення виконання позичальницею умов зазначеного кредитного договору 23 травня 2006 р. між ПАТ ,,Промінвестбанком" і ОСОБА_2 був укладений договір поруки із змінами від 24 липня 2006 р., за умовами якого вона зобов'язалась солідарно з позичальницею відповідати за своєчасне та повне виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору.

Із змісту кредитного договору та укладених додаткових угод вбачається, що сторони погодили всі істотні їх умови, як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконувати належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За правилами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В 2011 році ПАТ «Промівестбанк» звернувся з позовом до суду щодо стягнення заборгованості за даним договором, яка станом на 05.03.2012 року складалася лише із заборгованості по тілу кредиту, термін сплати якої ще не настав.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21.06.2012 року було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Промінвестбанку» 346 688 грн. 67 коп. заборгованостіпо Договору про іпотечний борг № 326-04/06, укладеному 23.05.2006 року.

Як вбачається з вказаного рішення суду, що починаючи з весни 2009 р., через різні обставини позичальниця погашення кредиту проводила не в повному обсязі, порушуючи графік погашення кредиту. Внаслідок чого в 2009 -2011 роках вона постійно мала кредитну заборгованість в доларах США. Зокрема: станом на 31 липні 2009 р. - 253,85 - по кредиту та 590,10 - по відсотках; станом на 29 грудня 2010 р. - 3644,75 - по кредиту та 522,14 - по відсотках; станом на 26 січня 2011 р. - 1040,61 - пені; станом на 14 жовтня 2011 р. - 760,84 - по строковим кредитним платежам (за липень-вересень) і 200,37 - пені.

Пунктом 5.3.2 указаного кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом, відсотками та неустойки, якщо позичальник не виконав у строк своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту і відсотків або порушив графік погашення заборгованості за кредитом.

Та обставина, що за час розгляду даної справи в суді відповідачки повністю погасили кредитну заборгованість, і станом на 5 березня 2012 р. у позичальниці є лише заборгованість по тілу кредиту, термін сплати якої ще не настав, не відновила довіру банку до неї, а тому він не відмовився від свого права вимагати дострокового повернення залишку кредиту.

25 березня 2013 році по даному рішенню суду кредитором у Заводському районному суді м. Миколаєва було отримано виконавчий лист, який відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не був пред’явлений до виконання у встановлений законом термін.

Як зазначає позивачка, в квітні – травні 2013 року нею було отримано лист-повідомлення від ТОВ «Кредитні ініціативи», відповідно до якого її було повідомлено, що ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали Договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 17.12.2012 року, за яким ПАТ «Промінвестбанк» відступило своє право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» та зазначено нові реквізити для сплати платежів. При цьому копії самого договору чи відповідного витягу надіслано не було.

В липні 2015 року при зверненні позивачки до представників відповідача їй було повідомлено , що ні первісним, ні новим кредитором ТОВ «Кредитні ініціативи» не було здійснено перерахунку суми боргу відповідно до розміру заборгованості , встановленому в національній валюті України в рішенні суду.

На початку вересня 2016 року ОСОБА_1 письмово звернулася з відповідною заявою до ТОВ “Кредитні ініціативи” щодо здійснення належного перерахунку суми заборгованості за договором, виходячи з встановленої суми у національній валюті України відповідно до рішення апеляційного суду Миколаївської області, починаючі з 21 червня 2012 року і по теперішній час для можливості дострокової його погашення та належного припинення кредитного зобов’язання, але належної відповіді не отримала по теперішній час.

На час звернення до суду, ОСОБА_1 за період з липня 2012 року в добровільному порядку погашено в рахунок сплати заборгованості за вказаним кредитним договором відповідно до рішення суду від 21.06.2012 року сплачено в загальному розмірі 371 242 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи квитанціями. Усі платежі були сплачені в національній валюті України . При цьому , до того, як позивачка отримала повідомлення про зміну реквізитів для сплати заборгованості , де було зазначено, що призначення платежу слід зазначати як “для ТОВ “Кредитні ініціативи”. повернення кредиту згідно з умовами Кред.договору № -326_04\06 від 22.05.06_р. ОСОБА_1, без ПДВ” , в квитанціях зазначалося, що призначенням платежу є погашення заборгованості згідно рішення апеляційного суду від 21.06.2012 року.

При цьому, як вбачається з наданого на запит суду представником ТОВ “Кредитні ініціативи” розгорнутому розрахунку з зазначенням дат, сум та призначення платежів заборгованості позичальника за вказаним кредитним договором, за період з 17.12.2012 року по 25.11.2016 року, ОСОБА_1 сплачено 31 199,33 долари США, заборгованість по тілу кредиту 0,00 долари, за відсотками — 293,75 долари , 148,96 доларів пені, загальна сума заборгованості в доларах США 442,71 , а в гривні “мінус 5209,73”. При цьому є незрозумілим ( розрахунок взагалі не містить щодо цієї графи будь-яких позначок та пояснень), яким чином обрахована загальна сума заборгованості за тілом кредиту 22 095,96 долари США.

Що стосується заяви представника відповідача щодо застосування строку позовної давності , тов она не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачці 18 березня 2013 року лише було надіслано повідомлення від ТОВ Кредитні ініціативи” про укладення Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 17.12.2012 року, за яким ПАТ “Проімінвестбанк” відступило своє право вимоги за кредитним договором № 326-04\06 від 22.05.2006 року на користь ТОВ “Кредитні ініціативи” , зазначили нові реквізити для сплати заборгованості та вказали про загальну суму заборгованості перед банком у розмірі 40 554,08 доларів США.

Отже, відповідачами не було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідна сума заборгованості, яка не відповідає визначеній за рішенням суду від 21.06.2012 року, зазначена в договорі купівлі-продажу кредитного портфелю. Як не надали копію цього договору з відповідним витягом і відповідачі до суду.

А про порушення свого права позивачка дізналася лише в вересні 2016 року, після того як намагалася сплатити останній платіж, визначивши свої зобовязання такими, що виконані.

За такого, строк позовної давності не можна вважати таким, що сплинув.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального України - після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Таким чином, законодавством України встановлено чітку позицію, що встановлена судом (судовим рішенням) сума заборгованості в національній валюті (гривні) не може зрости (змінитися) після набрання рішенням законної сили і любі наступні перерахунки кредитора є незаконними та безпідставними.

Зі змісту заперечень представника вбачається, що згідно умов Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 17.12.2012 року ПАТ “Проімінвестбанк” відступило своє право вимоги за кредитним договором № 326-04\06 від 22.05.2006 року на користь ТОВ “Кредитні ініціативи” , зазначивши загальну суму заборгованості перед банком у розмірі 40 554,08 доларів США, а не згідно рішення суду, яким стягнуто усю суму тіла кредита достроково.

Частинами 1, 3 ст.512 ЦК передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов’язанні допускається протягом усього часу існування зобов’язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже , наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов’язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов’язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Так, зокрема, цивільне зобов'язання грунтується на вільному волевиявленні учасників цивільно-правових відносин щодо визначення ними істотних умов договору. Відтак, якщо сторони в договорі передбачили можливість відступлення прав кредитора іншій особі, первісний кредитор вправі відступити свої права за договором іншій особі, але за умови, що первісним кредитором права за кредитним договором не були реалізовані ним самим, зокрема, в порядку звернення з позовними заявами до суду щодо захисту та реалізації своїх прав за кредитним договором.

Так, ПАТ «Промінвестбанк», до укладення з TOB « Кредитні ініціативи» договору від 17.12.2012 р., вже реалізувало своє право грошової вимоги доЛисогор В.С. та ОСОБА_2 за Кредитним договором від 23.05.2006 р. шляхом пред'явлення відповідного позову, який в подальшому був задоволений судом (судове рішення набрало законної сили з 21 червня 2012 року) , внаслідок чого кредитор - ПАТ «Промінвестбанк» отримало процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов'язанні. Крім того, Банком було змінено строк виконання кредитного договру — а саме на 05 березня 2012 року, коли надав до суду остаточний розрахунок заборгованості за вищевказаним позовом до боржників.

З ухваленням апеляційним судом Миколаївської області судового рішення від 21.06.2012 р. та набрання ним законної сили, не припинив своєї дії Кредитний договір між ПАТ «Промінвестбанк » та ОСОБА_1 , проте, в частині задоволення грошових вимог (стягнення кредитної заборгованості) змінилися суб'єктний склад правовідносин, підстави їх виникнення та метод їх правового регулювання.

Так, з ухваленням та набранням законної сили судовим рішенням, правові відносини щодо повернення заборгованості за кредитним договором між ПАТ «Промінвестбанк» та позивачкою грунтуються вже не на підставі кредитного договору,а на підставі судового рішення, відповідно цивільно- правові відносини змінилися на адміністративні, а управненою стороною в них є вже не ПАТ «Промінвестбанк» як кредитор, а ПАТ «Промінвестбанк» як стягувач, зобов'язаною стороною є не ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як позичальник та поручитель відповідно - а як боржники.

З вище викладених підстав, після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням, ПАТ «Промінвестбанк», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з позивачкою, мало можливість передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні лише в межах визначеної судом суми - право грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором від 23.05.2006 p. у визначеному рішенням суду розмірі заборгованості.

Водночас, новий кредитор позбавляється можливості на умовах, визначених кредитним договором, реалізувати відступлене йому право грошової вимоги, щодо якого спір вирішено в судовому порядку, оскільки в протилежному випадку це призводить до можливості притягнення боржника(позичальника) двічі (або більше разів) до відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення, що прямо суперечить нормам ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16, зазначено, що після зміни строку виконання зобов’язання до 05.03.2012 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5. договору позичальник зобов’язаний був повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Зазначені посилання є в правовій позиції Верховного суду України у Постанові від 20 листопада 2013 р. у справі № 6-122цс13 - виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 Цивільного процесуального кодексу України , ст. 8 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов’язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача .

З липня 2012 року і по теперішній час, ОСОБА_1 сплачувала кредитну заборгованість , виходячи її розміру зазначеному в рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 21.06.2012 року тобто з боргу у сумі 346688 грн. 67 коп. і за зазначений період ОСОБА_1 було сплачено 371242 гривні у рахунок боргу. Як вбачається з матеріалів справи, за період з 21.06.2012 року по теперішній час позивачка регулярно погашала заборгованість, і при цьому ні ПАТ «Промінвестбанком», ні ТОВ «Кредитні Ініціативи» жодних вимог про іншу сму заборгованості в необхідності її сплати боржникам не надсилали.

Відповідно до пункту 7.1 Договору про іпотечний борг № 326-04/06, договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним. Відповідно до пункту 7.3. - питання не врегульовані даним Договором, регулюються чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 531 ЦК України - боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з пунктом 17 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, так як стаття 599 ЦК України зазначає - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з підпунктом 5.3.2 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків щод своєчасної та в належному розмірі сплати кредиту й процентів та порушення графіку погашення заборгованості за кредитом , банк має право вимагати від позичальника сплати в повному обсязі протягом 5-ти днів погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховану суму неустойки.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

За такого, суд звертає увагу, що сторони підписавши кредитний договір погодилися, що всі умови повинні виконуватися у відповідності до його умов, тому суд приходить до висновку, що дії відповідачів щодо самостійного перерахування сплачених позичальником сум у національній валюті України - у долари США та перерозподілу цих сум на поточні відсотки за кредитом та пеню у разі просторочення спалти чергового платежу (і це за умови дострокового стягнення основної суми боргу в повному обсязі) , що є фактичним покладенням на позивачку обовязку сплатити курсову різницю - на думку суду є безпідставним, оскільки як ні в кредитному договорі так і в додаткових угодах не зазначено сплату позичальником курсової різниці.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що позичальником повністю погашена заборгованість перед відповідачами за кредитним договором № 326-04\06 від 23 травня 2006 року, оскільки виконане рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2012 року, яким встановлено розмір заборгованості за кредитним дговором. Щодо різниці курсу долара на час ухвалення рішення суду та на час його виконання, то такі зобов'язання не передбачені ні кредитним договором, укладеним між сторонами, ні нормами діючого законодавства України.

До того ж суд враховує, що оскільки за змістом заперечень до позовної заяви, ні представник первісного кредитору- Банку, ні представник ТОВ “Кредитні ініціативи”- нового кредитора не зазначає за який період утворилась заборгованість за вищевказаним кредитним договором, а лише зі змісту цих заперечень можлиов дійти висновку, що заборгованість кредитним договором утворилась як курсова різниця долара США між стягненою заборгованістю рішенням суду та його виконанням, та подальшим нарахуванням поточних відсотків та штрафних санкцій , що не передбачено умовами вищевказаного кредитного договору, то фактично відповідачами взагалі належним чином не доведена та не обгрунтована наявність та розмір існуючої заборгованості, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

До того ж, відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-79 цс 14 від 02.07.2014 року, аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов’язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і його виконання є національна валюта України – гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов’язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Відповідачами же нараховувалася ОСОБА_1 пеня у доларах США і самостійно провадився перерахунок сплачених сум у гривні до курсу долара США.

До того ж , при вирішенні справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові № 6-145 цс14 від 24 вересня 2014 року про те, що в силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Проте жодних доказів того, що ТОВ «Кредитні ініціативи” має ліцензію на здійснення операцій у іноземній валюті відповідач суду не надав, тому взагалі не обгрунтував суду наявне право про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками у доларах США, тим більше самостійно проводити операції з переведення національної валюти у іноземну.

Також така позиція суду узгоджується з висновками ВССУ, викладенимі у справах 6-35797св14 (ухвала від 17.12.2014 р.), у справі 6-41128св14 (ухвала від 14.01.2015 р.), у справі 6-42315св14 (ухвала від 21.01.2015 р.), де зазначено, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України. Адже , коли мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, то між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини, а нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Отже, ВССУ у наведених ухвалах прийшов до правового висновку, що після вступуп в силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом , з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів зак ористування кредитом на неустойки. Таким чином, оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині припинення грошового зобов’язання про повернення кредиту за Договором про іпотечний борг № 326-04/06 від 23 травня 2006 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в зв’язку з його повним виконанням проведеним належним чином — підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позову про визнання частково недійсним Договору купілі-продажу кредитного портфелю від 17 грудня 2012 року, який був укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» в частині відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором № 326-04/06 від 23 травня 2006 року у розмірі 42048,81 доларів США, замість належних 346688 грн. 67 коп.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 217 ЦК Україн, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд відзначає , що ні позивач, ні відповідачі не надали суду доказів укладення між відповідачами оспорюваного договору саме на таких умовах та зазначення цього в договорі. Отже, суд вважає про недоведеність підстав, з яких позивач просить визнати спірний договір частково недійним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь держави слід стягнути 640 грн судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 519,598,599ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Вважати грошове зобов’язання про повернення кредиту за Договором про іпотечний борг № 326-04/06 від 23 травня 2006 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) — припиненим в зв’язку з його повним виконанням, проведеним належним чином.

В задоволенні інших позовних вимог — відмовити.

Стягнути на користь держави з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 640 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Гуденко О.А.