Справа №484/3620/16-ц 01.03.2017 01032017 01.03.2017

Провадження №22-ц/784/619/17

Справа номер 484/3620/16-ц

Провадження номер 22-ц/784/619/17 Головуючий у 1-й інстанції Маржина Т.В.

Категорія 54 Доповідач апеляційного суду Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю. , Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ярошенко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 27 січня 2017 року

за позовом

ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

28 листопада 2016 року ОСОБА_1 , пред`явив до відповідача вказаний позов, який в подальшому уточнював та обґрунтовував наступним.

Позивач вказував, що він працював на посаді заступника начальника Кривозерського РЕМ ПАТ «Миколаївобленерго».

18 березня 2015 року його було призвано на військову службу у зв`язку із оголошенням Указом Президента України №15 від 14 січня 2015 року часткової мобілізації та укладено контракт про проходження військової служби до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

Наказом ПАТ «Миколаївобленерго» від 04 листопада 2016 року №1558-к його було звільнено на підставі Указу Президента України від 26 вересня 2016 року №411/2016, п.3 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу та п.3 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Позивач зазначав, що вказаний наказ є незаконним, оскільки рішення про демобілізацію не приймалося і особливий період, на який укладався контракт не закінчився.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скасувати наказ ПАТ «Миколаївобленерго» від 04 листопада 2016 року №1558-к про звільнення, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 15000 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, ПАТ «Миколаївобленерго» зазначало, що відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період діє на час проведення мобілізації, під час воєнного стану і часткової відбудови після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 26 вересня 2016 року №411/2016 було звільнено в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15. За такого, на думку відповідача звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора інспекції енергонагляду було законним, оскільки на нього на час звільнення не розповсюджувались положення ст.119 КЗпП України.

Посилаючись на вказані обставини та на те, що вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди не обґрунтовані ОСОБА_1 , ПАТ «Миколаївобленерго» просило відмовити у задоволенні його позову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора ПАТ «Миколаївобленерго» №1558-к від 04 листопада 2016 року про звільнення з 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 з посади інспектора інспекції енергонагляду групи енергоінспекції філії Кривоозерського району Західного округу за п.3 ст.36 КЗпП України.

ОСОБА_1 поновлено на роботі у ПАТ «Миколаївобленерго» на посаді інспектора інспекції енергонагляду групи енергоінспекції філії Кривоозерського району Західного округу з 28 вересня 2016 року.

З ПАТ «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 вересня 2016 року по 27 січня 2017 року в сумі 20804 грн.70 коп. з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

З ПАТ «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в сумі 1000 грн.

З ПАТ «Миколаївобленерго» на користь держави стягнуто 1653 грн. 60 коп. судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПАТ «Миколаївобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що наказом ПАТ «Миколаївобленерго» №1628-к від 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до філії Кривоозерського району групи енергоінспекції дільниці енергоінспекції №3 на посаду інспектора інспекції енергонагляду (а.с.24).

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.11.2016 р. №1278, 18 березня 2015 року позивач був призваний на військову службу до Збройних Сил України по частковій мобілізації на виконання Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію» та проходить військову службу у даному комісаріаті (а.с.11).

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19 листопада 2015 року №72 прийнято рішення про укладання зі ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію (а.с.10).

В цей же день вказаний контракт було укладено. Пункт 3 контракту передбачає, що він є строковим та укладається за погодженням сторін на термін до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію (а.с.93-95).

04 листопада 2016 року генеральним директором ПАТ «Миколаївобленерго» прийнято наказ №1558-к про припинення з 28 вересня 2016 року трудового договору зі ОСОБА_1 відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України, Указу Президента України від 26.09.2016 р. №411/2016, п.3 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.23).

Згідно з виписним епікризом №17714 з 15 по 23 листопада 2016 року позивач перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у кардіоревматологічному відділенні кардіологічної клініки (а.с.41).

Відповідно до п.3 ч.1ст.36 КЗпП України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин,підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до Указу Президента України від 26.09.2016 р. №411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15» у вересні жовтні 2016 року проведено звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 "Про часткову мобілізацію", крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

Положеннями ст.119 Кодексу Законів про працю України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ізЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-ХІІособливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (стаття 1).

У частині 4 статті 3 вказаного Закону зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. №303/2014, який набрав чинності 18 березня 2014 р., і триває по даний час, оскільки загальновідомим є факт існування іноземної агресії щодо України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки його звільнення було проведено з порушенням вимог ст.119 КЗпП України.

У зв`язку з цим висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також є вірним, оскільки це відповідає вимогам ст.235 КЗпП України.

Таким же є і висновок щодо стягнення моральної шкоди, оскільки ст.237-1 КЗпП України передбачає стягнення з власника моральної шкоди на користь працівника у разі порушення його законних прав, які призвели до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку колегії суддів, в матеріалах справи є достатньо доказів того, що позивач морально страждав, вимушений був докладати додаткових зусиль для захисту свого порушеного права, а тому його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягали задоволенню.

Судом було враховано ступінь та глибину моральних страждань позивача, характер протиправних дій роботодавця, їх тривалість та обсяг завданих страждань. Сума відшкодування моральної шкоди відповідає принципу розумності та справедливості.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду та спростовуються вищевикладеною оцінкою обставин справи.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В.Локтіонова

Судді С.Ю.Колосовський

О.О.Ямкова