ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року м.Житомир справа № 806/2682/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

представник відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м.Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2005 по 15.11.2016,

встановив:

ОСОБА _2 звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить стягнути з Головного управління ДФС у м.Києві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2005 по 15.11.2016.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначив, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року по справі №806/368/16 було зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві донарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час відпустки з 22.11.2004 по 13.12.2004 року та з 09.01.2005 по 21.01.2005 шляхом коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу на підставі Постанови КМУ №1481 від 04.11.2004. Відповідачем 15.11.2016 перераховано поштовим переказом 287,72 грн. на виконання рішення суду. Враховуючи, що при звільненні позивачу не було виплачено всіх сум, що йому належать, посилаючись на приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2005 по 15.11.2016.

Позивач в судове засіданні не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі та вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року по справі №806/368/16 було визнано протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про донарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час відпустки з 22.11.2004 по 13.12.2004 та з 09.01.2005 по 21.01.2005 на підставі Постанови КМУ №1481 від 04.11.2004 року та зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві донарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час відпустки з 22.11.2004 по 13.12.2004 та з 09.01.2005 по 21.01.2005 шляхом коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу на підставі Постанови КМУ №1481 від 04.11.2004.

Головне управління ДФС у м.Києві, на виконання вказаної постанови, 15 листопада 2016 року поштовим переказом №2/0057 перерахувало позивачу середній заробіток в розмірі 287,72 грн. (а.с.4).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15). Враховуючи, що нормами спеціального законодавства не врегульовано питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому суд застосовує трудове законодавство до даних правовідносин.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При розгляді справи №806/368/16, апеляційним судом встановлено, що майор податкової міліції ОСОБА_2 в період з липня 1998 року працював в системі державної податкової служби на посаді державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Московському районі м.Києва, а з лютого 2000 року позивач обіймав посаду старшого уповноваженого в особливо важливих справах відділу організації боротьби з незаконним відшкодуванням податку на додану вартість управління організації боротьби з фіктивними суб"єктами підприємницької діяльності УПМ ДПА в м.Києві

Наказом в.о Голови ДПА у м. Києві від 29 березня 2005 року №97-о "По особовому складу податкової міліції" майора податкової міліції ОСОБА_2 звільнено в запас за ст.64 п."є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) без підвищення посадового окладу, передбаченого Постановою КМ України № 37 від 15.01.2005.

Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2016 по справі №806/368/16, якою було зобов'язано відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час відпустки з 22.11.2004 по 13.12.2004 та з 09.01.2005 по 21.01.2005 шляхом коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу на підставі Постанови КМУ №1481 від 04.11.2004, набрала законної сили 16.08.2016.

Головне управління ДФС у м.Києві на виконання судового рішення 15 листопада 2016 року поштовим переказом № 2/0057 перерахувало позивачу 287,72 грн. із письмовим повідомленням: "Ухвала суду середній заробіток за час відпустки шляхом коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу" (а.с.4).

Отже, вищевказаним судовим рішенням було встановлено, що при звільненні позивача не було виплачено всіх сум, що йому належали, зокрема середній заробіток за час відпустки з 22.11.2004 по 13.12.2004 та з 09.01.2005 по 21.01.2005 шляхом коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу на підставі Постанови КМУ №1481 від 04.11.2004, розмір якого розрахував та сплатив відповідач - 287,72 грн.

Таким чином, час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2. за період з 30.03.2005 по 15.11.2016 складає 2918 робочих днів.

Відповідно до частини 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні плати, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до частини 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці" розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п.10 цієї Постанови у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Відповідно до довідки Головного управління ДФС у м.Києві про обчислення середнього грошового забезпечення ОСОБА_2 від 21.02.2017 №05-046 середньоденна зарплата становить – 79,35 грн.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11 та бере до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. А тому при нарахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом проведено розрахунки не з середньоденної зарплати (79,35 грн.), а виходячи із розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника.

Як зазначалось, розмір недоплаченої суми при звільненні становить 287,72 грн.

Істотність частки в порівнянні із середнім заробітком, суд розраховує наступним чином:

287,72 (сума, що недоплачена при звільненні) / 35 (кількість днів, за які проведено коригування з 22.11.2004 по 13.12.2004 та з 09.01.2005 по 21.01.2005)=8,22 (недоплачена сума за один день).

В порівнянні до середнього заробітку: 8,22 (недоплачена сума за один день)*100%/79,35 (середньоденний заробіток)=10,36%.

Отже, істотність частки в порівнянні із середнім заробітком становить 10,36%.

79,35 (середньоденний заробіток)*10,36% (істотність частки в порівнянні із середнім заробітком) /100% =8,22 (недоплачена сума за один день з урахуванням істотної частки).

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 10,36% становить:

2918 (час затримки розрахунку з 30.03.2005 по 15.11.2016 )*8,22 (недоплачена сума за один день з урахуванням істотної частки)=23985,96 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2005 по 15.11.2016 становить 23985,96 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДФС у м.Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2005 по 15.11.2016 у розмірі 23985 (двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 96 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 02 березня 2017 р.