РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа № 906/1119/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 06.02.2017р.

ОСОБА_2 - начальник

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради, м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від 12.01.17 р. у справі № 906/1119/16 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області, м.Житомир

до Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради, м.Житомир

про стягнення 666 707,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.01.2017р. у справі №906/1119/16 позов Державної екологічної інспекції у Житомирській області до Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради про стягнення 666707,08грн. – задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради на користь Житомирської міської ради 666707,08грн. завданої державі шкоди внаслідок забруднення земельної ділянки.

Стягнуто з Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради на користь Державної екологічної інспекції у Житомирській області 10000,60грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Також, просить судові витрати покласти на позивач.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- вказує, що підставою для винесення оскаржуваного рішення стало проведення Державною екологічною інспекцією в Житомирській області у період з 29.04.2013р. по 17.05.2013р. перевірки Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в результаті якої виявлено ряд порушень чинного законодавства. За результатами перевірки було складено акт перевірки. На підставі вищезазначеного акту перевірки працівником Державної екологічної інспекції в Житомирській області з метою усунення відповідачем вказаних порушень винесено припис №66/4 від 22.05.2013р.;

- зазначає, що 21.05.2016р. на адресу Інспекції було направлено заперечення №215 на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідно до яких викладено обставини на підставі яких відповідач не погоджується з актом перевірки;

- стверджує, що місцевий господарський суд при винесенні рішення на вказані факти не звернув уваги та не надав належної оцінки, доводи відповідача не спростував;

- покликаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", вважає, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення захисту земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям, покладено саме на власників і землекористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання зазначених обов'язків;

- обґрунтовує, що жодної вини посадових осіб КП "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради в забрудненні полігоном ТПВ прилеглих земель немає, адже міський полігон є об'єктом підвищеної екологічної небезпеки, та експлуатується з 1957 року. Відповідачем в межах передбаченого фінансування здійснюються всі заходи щодо недопущення забруднення прилеглих земель та ґрунтових вод. Однак, суд при винесенні рішення вказаних фактів до уваги не взяв та виніс рішення з порушенням норм матеріального права;

- покликається, зокрема, на те, що в рішенні по справі суддя Господарського суду Житомирської області послався на ст.17 Закону України "Про відходи", в якій визначено, що обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, відповідно до яких вони зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів в несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів..., а також ч.1 ст.35 Закону України "Про охорону земель", власника і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України. Однак суддею не було встановлено власника земельної ділянки на якій було здійснено відбір проби ґрунту, чи дійсно було розміщення відходів, що в свою чергу призвело до порушення норм ГПК України;

- зауважує, що відповідачем захоронення ТПВ здійснюється виключно на полігоні ТПВ м.Житомир, а позовна заява позивача, акт перевірки, претензія - не містять причино-наслідкового зв'язку між дією чи бездіяльністю відповідача та забрудненням прилеглих земельних ділянок;

- додає також, що господарським судом Житомирської області не було взято до уваги те, що на суміжних з полігоном ТПВ ділянках, на яких відбиралася проба ґрунту з метою визначення ймовірного забруднення ґрунтів, місцевим населенням яке проживає біля полігону по вул. Андріївська вищезазначені ділянки самовільно використовуються для ведення сільськогосподарської діяльності, а також для вирощування різних овочів та обробляються різними пестицидами. Враховуючи те, що позапланова перевірка проводилася в весняний період коли починалися підготовчі роботи для посіву овочів, проби бралися на глибині 20 см, а також вивіз на ділянки різного походження та складу добрив - все це могло призвести до підвищення вмісту заліза, міді, свинцю та цинку в ґрунті. На суміжних з полігоном ТПВ ділянках, місцевими жителями також постійно здійснюється несанкціонований викид різного побутового сміття, що в свою чергу не виключає можливості до підвищення вмісту заліза, міді, свинцю та цинку в ґрунті. Однак працівниками полігону дане сміття переміщується на полігон де його захоронюють. Державною екологічною інспекцією Житомирської області проба ґрунту бралася на глибині 20 см, враховуючи те, що дана проба бралася у весняний період коли розтанув сніг, посилився рух підземних вод - державною екологічною службою в Житомирській області також не було взято цього до уваги. Оскільки в таку пору року по всій території України підвищується в ґрунті вміст заліза, міді, свинцю та цинку;

- крім того зазначає, що відповідачем згідно відзиву від 02.12.2016р. заявлено про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог. Вказану заяву відповідачем обґрунтовано тим, що позовні вимоги ґрунтуються на акті перевірки від 17.05.2013р., строк позовної давності щодо останнього розпочався з дня складення акту та закінчився на підставі ст.257 ЦК України зі спливом трирічного строку, тобто 17. 05.2016р.. До суду позивач звернувся в листопаді 2016, що вказує на пропуск позивачем строку позовної давності. Однак, приймаючи рішення по справі №906/1119/16 господарський суд Житомирської області не взяв дану заяву про пропущений позивачем строку позовної давності до уваги, обґрунтовуючи це тим, що заява є безпідставною та послався на ч.2 ст.1 ЦК України;

- вважає, що суд помилково дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо відшкодування шкоди не регулюються нормами цивільного законодавства та безпідставно відмовив відповідачу у застосуванні строків позовної давності;

- звертає увагу, що Верховний Суд України у своїй постанові від 18.11.2015р. у справі №917/2579/14 дійшов висновку про те, що момент виявлення порушення, допущеного у сфері природоохоронного законодавства, є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч.1ст. 261 ЦК України, за якими перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

- стверджує, що суд грубо порушив вимоги ГК та ГПК України, а також положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів", та було обмежено відповідача у гарантованих державою та чинним законодавством України права на справедливий суд, інших прав та свобод гарантованих Конституцією України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.02.2017р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.02.2017р. об 14:30 год..

24.02.2017р. на поштову адресу суду від представника Державної екологічної інспекції у Житомирській області надійшло клопотання від 20.02.2017р. №501/11-16 (надіслано згідно відбитку штемпеля підприємства поштового зв'язку на конверті - 23.02.2017р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Житомирської області.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. у задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 20.02.2017р. №501/11-16 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено.

28.02.2017р. на електронну адресу суду від Державної екологічної інспекції у Житомирській області надійшло клопотання від 27.02.2017р. №574/11-16 про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв'язку із участю його представника в іншому судовому засіданні, а також недостатнім фінансуванням на відрядження.

В судовому засіданні 28.02.2017р. представники відповідача заперечили проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, колегія суддів звертає увагу заявника клопотання про відкладення розгляду справи, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України з числа своїх працівників, а неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного, в судовому засіданні 28.02.2017р. судова колегія не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні вказаного вище клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача в судовому засіданні 28.02.2017р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Житомирської області від 12.01.2017р. у справі №906/1119/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, хоча ухвалами суду від 26.01.2017р. та від 07.02.2017р. йому надавалась така можливість, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Позивач в судове засідання 28.02.2017р. не з'явився.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

При цьому, ухвалою суду від 07.02.2017р про відкладення розгляду апеляційної скарги участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.04.2013р. по 17.05.2013р. Державною екологічною інспекцією в Житомирській області було проведено перевірку Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в результаті якої виявлено ряд порушень чинного законодавства, про що складено відповідний акт перевірки (а.с.16-25).

Під час проведення вказаної перевірки, з метою визначення ймовірного забруднення ґрунтів суміжних з полігоном твердих побутових відходів (далі - ТПВ) земельних ділянок та встановлення впливу на навколишнє природне середовище полігону ТПВ, відділом інструментально - лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Житомирській області проведено відбір двох проб ґрунтів навколо полігону ТПВ м.Житомира, а саме одна проба ґрунту на земельній ділянці площею 20110,4м.кв. на відстані 10м. від полігону ТПВ м.Житомира та одна проба ґрунту на земельній ділянці площею 20910,4м.кв. на відстані 20м. від полігону ТПВ м.Житомира, а також проведено відбір однієї проби ґрунту (фонової) на відстані 500м. від полігону ТПВ м.Житомира про, що складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 17.05.2013р. №13-13 (а.с.14-15) та акт відбору проб ґрунтів від 29.04.2013р. №13-13 (а.с.12-13).

Згідно протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 17.05.2013р. №13-13 зазначено, що в результаті проведення вимірювань виявлено перевищення вмісту заліза, міді, свинцю та цинку в порівнянні з фоновим показником та гранично допустимою концентрацією.

Водночас, під час проведення перевірки також було виявлено наступні порушення відповідачем (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради), зокрема:

- не здійснюються моніторинг місця видалення відходів - не проводиться дослідження ґрунту на території полігона побутових відходів та у межах санітарно - захисної зони, не проводиться контроль за станом підземних вод через наглядові свердловини, не здійснюється виробничий контроль за станом атмосферного повітря на межі санітаріно - захисної зони полігона ТПВ м.Житомира;

- не визначено оцінку впливу здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища (збір та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини, обробка полімерних відходів - ПЕТ (поліетилентерефталат), а також відсутній висновок державної екологічної експертизи;

- станом на 29.04.2013р. здійснює збирання, заготівлю відходів як вторинної сировини відходів полімерних на території полігону ТПВ м.Житомир за відсутності ліцензії на провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини Міністерства екології та природних ресурсів України;

- станом на 29.04.2013р. здійснює господарську діяльність на території полігону ТПВ м.Житомир із заготівлі металобрухту чорних металів за відсутності ліцензії на провадження господарської діяльності із заготівлі металобрухту чорних металів Міністерства промислової політики України;

- паспорт місця видалення відходів - полігон ТПВ м.Житомир не ведеться в установленому порядку;

- здійснює утримання та експлуатацію полігона ТПВ м.Житомир з порушенням Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 01.12.2010р. № 435, а саме: не здійснюється радіометричний контроль відходів, відсутні автомобільні ваги, не розроблено технологічний план організації роботи із захоронення відходів, на основних напрямках поширення легких фракцій відходів не встановлено тимчасові сітчасті переносні елементи огорожі, транспортні засоби не здійснюють проїзд через контрольно-дезінфікуючу зону (дезбар'єр), в дезбар'єрі відсутній дезінфікуючий розчин, ділянки ущільнення відходів не поливаються водою при температурі понад + 25 С, не проводиться огляд та очищення нагірної канави, не встановлено звукове та біоакустичне обладнання для відлякування птахів.

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки працівником Державної екологічної інспекції в Житомирській області з метою усунення відповідачем вказаних порушень винесено припис №66/4 від 22.05.2013р. (а.с.26-28).

17.05.2013р. держінспектором притягнуто до адміністративної відповідальності майстра полігону ТПВ ОСОБА_3 на підставі ст.ст.82-6, 242-1, 283, 284 КУАП, про що складено постанову про накладення адміністративного стягнення №02786 від 17.05.2013р. (а.с.33).

Надалі, 25.06.2013р. першим заступником головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області прийнято рішення №35-3/4 про тимчасову заборону (зупинку) діяльності із збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, обробки (оброблення) полімерних відходів ПЕТ (поліетилентерефталат) - відходів та експлуатації дільниці по обробці (оброблення) полімерних відходів КП "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради на території полігону твердих побутових відходів м.Житомир за адресою: м.Житомир, вул.Андріївська 29 (а.с.35-36).

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р., із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007р., позивачем визначено загальний розмір шкоди, зумовленої внаслідок забруднення земельних ділянок в сумі 666707,08грн. (а.с.39-70).

Також, позивачем відповідачу направлено претензію №78-18/4 від 22.07.2013р. про відшкодування у місячний термін заподіяної державі шкоди на вказану суму (а.с.37, 38).

Однак, зазначена претензія залишене на відповідачем без реагування, доказів зворотнього до матеріалів справи не додано.

Також, у період з 05.06.2014р. по 13.06.2014р. з метою перевірки виконання вимог припису №66/4 від 22.05.2013р. та рішення від 25.06.2013р. №35-3/4 держінспектором Державної екологічної інспекції у Житомирській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в результаті якої встановлено, що відповідачем не виконуються вимоги припису, а саме: пункти - 1, 2, 6, 15, 17, 18, про що складено відповідний акт перевірки (а.с.71-75).

В подальшому, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 24.03.2016р. №1175/02-14 щодо відшкодування у місячний термін завданої шкоди за забруднення земельних ділянок внаслідок розміщення ТВП на суму 666707,08грн. (а.с.81).

За даними позивача, у відповідь від відповідача ним було отримано лише довідку від 12.07.2016р. щодо часу заснування полігону (а.с.82) та залишено без задоволення претензію і вимогу щодо відшкодування 666707,08грн. шкоди, завданої забрудненням земельної ділянки.

За вказаних обставин, Державна екологічна інспекція у Житомирській області звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради про стягнення з останнього на користь Житомирської міської ради 666707,08грн. шкоди, завданої забрудненням земельної ділянки (а.с.3-7).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Державна екологічна інспекція у Житомирській області посилається на те, що діями посадових осіб КП "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради було порушено вимоги ст.ст.17, 32, 33, 35-1, 42 Закону України "Про відходи", ст.ст.167, 211 Земельного кодексу України, ст.ст.40, 55, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.35, 45, 56 Закону України "Про охорону земель", ст.153 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель", а тому згідно ст.43 Закону України "Про відходи" та ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.11.2016р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №906/1119/16 та призначено її до розгляду.

Відповідач у відзивах від 02.12.2016р. (а.с.90-91) та від 16.12.2016р. (а.с.97-99) на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності, який почався з моменту пред'явлення позивачем претензії №78-18/4 від 22.07.2013р. про відшкодування завданої шкоди. Також зазначає, що жодної вини посадових осіб КАТП 0628 ЖМР в забрудненні полігоном побутових відходів прилеглих земель немає. Міський полігон є об'єктом підвищеної екологічної небезпеки та експлуатується, починаючи з 1957 року і, що в межах передбаченого фінансування здійснюються всі заходи щодо недопущення забруднення прилеглих земель та ґрунтових вод.

Позивач у письмових "запереченнях" від 12.01.2017р. №105/11-16 на заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності вказав, що строк позовної давності позивачем не пропущений, посилаючись, зокрема, на пп.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (а.с.114-116).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 12.01.2017р. у справі №906/1119/16 позов задоволено (а.с.121-124).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.ст.13,14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст.16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурсів України га його органи на місцях, а саме Державна екологічна інспекція у Житомирській області, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища на території області.

Частиною 1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

У відповідності до ст.2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Також, нормативними документами, які визначають процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів, є, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. №877 і Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15.01.2009р. №18/16034.

Статтею 1 Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 17 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, відповідно до яких вони зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Згідно ч.2 ст.33 Закону України "Про відходи", на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

У відповідності до ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі при використанні земельних ділянок зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

За приписами ч.1 ст.35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, а також забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно ст.ст.46, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стягуються до місцевих бюджетів, при яких створено фонди охорони довкілля, і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України "Про охорону земель", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

За приписами ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Стосовно деліктних зобов'язань законодавство передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди покладено на відповідача

Як свідчать матеріали справи, проведеною Державною екологічною інспекцією у Житомирській області позаплановою перевіркою відповідно до ст.ст.6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідач здійснював розміщення відходів на відкритій земельній ділянці, що призвело до забруднення земельної ділянки.

Зокрема, за результатами аналізу ґрунтів, спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області проведено розрахунок розміру завданої державі шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, що складає 666707,08грн..

Водночас, станом на день прийняття рішення вказана шкода відповідачем не відшкодована, докази на підтвердження сплати якої також у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вище викладене, встановлені обставини порушення вимог природоохоронного законодавства КП "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради підтверджуються складеним за фактом забруднення земельної ділянки актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.16-25), постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.05.2013р. №02786 (а.с.33) та розрахунками розміру шкоди, зумовленої внаслідок забруднення земельних ресурсів - земельних ділянок в сумі 666707,08грн. (а.с.39-70).

При цьому, покликання відповідача на відсутність вини посадових осіб КАТП 0628 ЖМР в забрудненні полігоном ТПВ прилеглих земель спростовуються складеним за фактом забруднення земельної ділянки актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.16-25), постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.05.2013р. №02786 (а.с.33).

Водночас, зазначені дії позивача та прийняті ним документи (акти, постанови тощо) відповідач не оскаржував, зокрема докази такого оскарження матеріали справи не містять, а тому вони є чинними та обов'язковими для виконання.

Отже, з врахуванням викладеного вище господарський суд Житомирської області дійшов обґрунтованого висновку, що позов є підставним.

Однак, відповідач позов не визнав та просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Частиною 3 ст.267 ЦК України, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи рекомендації, викладені в п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Пункт 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Таким чином перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями п.4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином відповідно до норм чинного законодавства України порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами складений 17.05.2013р.. В подальшому, на підставі вказаного ОСОБА_1 був здійснений розрахунок загального розміру шкоди, зумовленої внаслідок забруднення земельних ділянок в сумі 666707,08грн..

Таким чином, з дня складання ОСОБА_1 позивач мав право звернутися з даним позовом до суду.

Водночас, судом враховується, що момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч.1 ст.261 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України, яка викладена у Постанові від 18.11.2015р. у справі №3-1033гс15 (№917/2579/14) про стягнення збитків за порушення природоохоронного законодавства.

Нормами ст.257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, 3-х річний строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення 666707,08грн. за ОСОБА_1 перевірки від 17.05.2013р., сплинув 17.05.2016р..

При цьому, позивач звернувся з даним позовом до суду 15.11.2016р., про що свідчить відбиток штампа канцелярії суду на позовній заяві, тобто за межами трирічного строку позовної давності звернення до суду для захисту своїх порушених прав, тобто з пропуском строку позовної давності, що згідно заяви відповідача є підставою для відмови у позові.

Водночас, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що до спірних правовідносинах, пов'язаних зі стягненням шкоди, завданої забрудненням земельної ділянки, не можуть бути застосовані умови Цивільного кодексу щодо позовної давності.

Також, судом апеляційної інстанції не встановлено поважних причин пропуску позовної давності та відповідних доказів на підтвердження зворотнього до матеріалів справи не додано.

Отже, враховуючи вище викладеного суд відмовляє в задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради підлягає задоволенню, в свою чергу, керуючись п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Житомирської області від 12.01.2017р. у справі №906/1119/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради, м.Житомир задовольнити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 12.01.2017р. у справі №906/1119/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області (10014, м.Житомир, вул.Леха Качинського, 12-а, ідентифікаційний код 38035679) на користь Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради (10007, м.Житомир, провулок 3-й Транзитний, 65, ідентифікаційний код 03328327) 11000грн. 67коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №906/1119/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 – до справи,

2 – позивачу (10014, м.Житомир, вул.Леха Качинського, 12-а),

3 – відповідачу (10007, м.Житомир, пров.3-й Транзитний, 65),

4 – в наряд.