Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року справа №265/6356/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: ОСОБА_1, суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 20 грудня 2016 р. у справі № 265/6356/16-а (головуючий І інстанції Копилова Л.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з даним позовом ( з урахуванням уточнень) до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради ( далі- відповідач, апелянт) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2016 р. у справі № 265/6356/16-а позов задоволено.

Визнано бездіяльність Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік, протиправною.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.7 Закону України №928 -VІІІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 4730 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що керуючись принципом законності та виходячи з визначених у частині четвертій статті 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016 року, а Закон України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пунктом 26 розділу VІ “Прикінцеві і перехідні положення” Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79) встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з’явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв’язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії АБ 449832 від 08.06.2015 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, у тому числі передбачені ст.12 Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

28 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради з питанням про виплату недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

З листа УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради № 06вхТ 1155-17-0211 - 06 від 05.10.2016 року вбачається, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до постанови КМУ від 02 березня 2016 року № 141 “Про деякі питання виплати у 2016 році разової допомоги передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань позивачу була здійснена в розмірі 920 гривень. Дана обставина не заперечувалася позивачем.

Не погодившись з даною відповіддю Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає не задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пунктом 26 розділу VІ “Прикінцеві і перехідні положення” Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79) встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 “Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 2975 гривень; II групи - 2600 гривень; III групи - 2310 гривень.

У відповідності до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Колегія суддів під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Крім того, необхідно зазначити, що частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України також встановлено пріоритет міжнародного договору над національним законодавством: якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору (частина шоста статті 9).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Кечко проти України, рішення від 8 листопада 2005 року Заява N 63134/00, § 23 Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

У справі Ейрі проти Ірландії,рішення від 09.10.1979 № 1, Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено Європейським судом з прав людини у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії" рішення від 12.10.2004, скарга N 60669/00.

На підставі викладеного колегія суддів вважає,що Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради виплачена позивачу щорічна разова грошова допомога до 05 травня за 2016 рік в розмірі 2310 грн. відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 184, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2016р. у справі№265/6356/16-а-задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2016 р. у справі № 265/6356/16-а – скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Суддя -доповідач: ОСОБА_1

Судді: І.В.Сіваченко

ОСОБА_3