open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 826/20971/14
Моніторити
Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.06.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /12.06.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /24.05.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /20.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Постанова /07.02.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.11.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /02.07.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /02.06.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /28.04.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /10.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /26.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /04.06.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.05.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.05.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Постанова /27.02.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /21.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва
emblem
Справа № 826/20971/14
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.10.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.06.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /12.06.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /24.05.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /20.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.04.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Постанова /07.02.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.11.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /02.07.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /02.06.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /28.04.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /10.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /26.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /04.06.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.05.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.05.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Постанова /27.02.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /21.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.01.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва
Єдиний державний реєстр судових рішень

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 лютого 2017 року 08:00 справа №826/20971/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О. та Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРПдо1. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 2. Служби безпеки Українипровизнання дій протиправними та скасування подання і наказуОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРП (далі по тексту позивач, ТОВ АП УРАРП) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі по тексту відповідач 1, Мінекономрозвитку України) та Служби безпеки України (далі по тексту відповідач 2), в якому просило: 1) визнати протиправним подання Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 21 жовтня 2014 року №2/3/2-12384 Щодо порушення чинного законодавства України під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності; 2) скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 листопада 2014 року №1395 Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єкта зовнішньої діяльності України - Товариства з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРП як незаконний і необґрунтований.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі №826/20971/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року №К/800/29032/15 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

В судовому засіданні 09 листопада 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали; представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Мінекономрозвитку України прийнято наказ від 27 листопада 2014 року №1395 Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єкта зовнішньої діяльності України, яким за порушення статей 29 і 46 Повітряного кодексу України у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом, застосовано спеціальну санкцію індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єкта зовнішньої діяльності України - АП УРАРП.

Вказаний наказ Мінекономрозвитку України прийняло на підставі подання Служби безпеки України від 21 жовтня 2014 року №2/3/2-12384 Щодо порушення чинного законодавства України під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - подання).

Відповідно до подання Головним управління отримано інформацію, що за відсутності законних підстав, цивільний літак, який зареєстрований в Молдові та експлуатується іноземною авіакомпанією, здійснив переліт до України за процедурами, встановленими для державної авіації; водночас вказане судно перебуває у цивільному реєстрі повітряних суден Республіки Молдова.

Зокрема до військового аеродрому Кульбакіно (м. Миколаїв) 23 грудня 2013 року прибуло цивільне повітряне судно типу Іл-76 (далі - повітряне судно Іл-76) молдовської реєстрації (бортовий №ER-IBZ) для проведення ремонту та технічного обслуговування відповідно до договору від 12 грудня 2013 року №1212/13, укладеного між позивачем та компанією Technoline (FZC) (ОАЕ).

Відповідно до підпункту 4.1 договору повітряне судно Іл-76 направляється до ТОВ АП УРАРП на умовах поставки СРТ (Інкотермс-2000), м. Миколаїв, а підпунктом 4.3 визначено, що митне оформлення вказаного повітряного судна здійснює позивач, з можливістю залучення з цією метою третіх осіб.

Дозвіл на виконання вказаного польоту наданий Генеральним штабом Міністерства оборони України від 19 березня 2014року №350/3/351/пс на підставі письмового звернення ТОВ АП УРАРП.

У той же час, відповідно до нормативно-правових актів України, виконання чартерних міжнародних польотів цивільними повітряними суднами іноземних авіакомпаній до України здійснюється лише на аеродроми, які внесені до Державного реєстру аеродромів цивільної авіації України, сертифіковані за цивільними процедурами та за обов`язкової наявності дозволу, який налається виключно Державою авіаційною службою України на підставі звернення (заявки), отриманого безпосередньо від експлуатанта або через дипломатичні канали.

Разом з цим, за даними Міністерства закордонних справ України, викладеними у листі від 02 квітня 2014 року №71/ОР/17-333/2-578, відповідні звернення від компетентних органів Молдови та іноземного експлуатанта вказаного повітряного судна до Міністерства закордонних справ України не надходили, у зв`язку з чим виконання міжнародного польоту у встановленому порядку погоджено не було.

У зв`язку з цим та з огляду на те, що відповідно до договору від 12 грудня 2013 року №1212/13 на позивача покладались обов`язки щодо отримання необхідних дозвільних документів для доставки літака до місця призначення, на думку Служби безпеки України, зазначені обставини свідчать про порушення ТОВ АП УРАРП статті 29, пункту 6 статті 46 Повітряного кодексу України - порушення дозвільного порядку використання повітряного простору, неотримання дозволу Державної авіаційної служби України на виконання польоту; підпункту 1 пункту 74, пункту 132 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401 Про затвердження Положення про використання повітряного простору України - перетинання кордону за відсутності дозволу Державної авіаційної служби України, неотримання дозволу Державної авіаційної служби України на виконання польоту; пункту 4.1 спільного наказу Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міністерства оборони України від 28 листопада 2005 року №897/703 Про затвердження правил надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України - неподання заявки до Державної авіаційної служби України для отримання дозволу на виконання польоту.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, Служба безпеки України у поданні зазначила про доцільність розглянути питання щодо застосування до ТОВ АП УРАРП спеціальної санкції у вигляді режиму індивідуального ліцензування з метою забезпечення державного контролю за виконанням міжнародних польотів повітряними суднами іноземних експлуатантів.

Позивач вважає протиправними оскаржувані рішення відповідачів, оскільки ТОВ АП УРАРП не допускало порушень Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність або пов`язаних з ним законів України та не вчиняло дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Крім того, позивач вказує на відсутність у відповідачів повноважень приймати рішення щодо порушення в галузі авіації та робити висновки про порушення вимог Повітряного кодексу України щодо використання повітряного простору України.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив, виходячи з того, що, отримавши належним чином оформлене подання Служби безпеки України, не мав правових підстав утриматись від застосування до ТОВ АП УРАРП спеціальної санкції.

Відповідач 2 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності порушеного права, оскільки оскаржуване подання Служби безпеки України не створює для ТОВ АП УРАРП будь-яких правових наслідків, та підтримав висновки подання про порушення позивачем законодавства в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред`явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02 червня 2016 року №К/800/29032/15 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно надати правову оцінку поданих позивачем заявок, які стосувались отримання згоди на використання військового аеродрому Кульбакіно (м. Миколаїв) на підставі укладеного договору про спільне використання аеродрому та не мали відношення до отримання дозволу на використання повітряного простору, оскільки той не є експлуатантом повітряного судна, дослідити при цьому зміст цього договору; Висновок судів про порушення товариством правил використання повітряного простору ґрунтується на твердженні про взяття позивачем на себе обов`язків з отримання дозволу на виконання польоту відповідно до укладеного договору про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту повітряного судна відповідно до умов поставки СРТ за правилами Інкотермс-2000, однак його не можна визнати обґрунтованим, оскільки правила отримання дозволів на виконання польотів, суб`єктів їх отримання визначаються імперативними вимогами нормативно-правових актів, а отже не можуть змінюватись за домовленістю сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та надати оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані подання та наказ відповідачів на предмет їх відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачає, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до частин другої та третьої статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52 (далі по тексту - Положення), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Як визначає пункт 1.2 Положення, санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Тобто, з аналізу наведених положень законодавства слідує, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення такими суб`єктами Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.

Таким чином, виявивши порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, правоохоронні органи мають право звертатись із відповідним поданням про застосування спеціальних санкцій; у свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання.

Аналогічну правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України, зокрема в постанові від 28 лютого 2013 року №К/9991/1264/12 та ухвалах від 25 квітня 2013 року №К/9991/96647/11 та від 17 жовтня 2013 року №К/9991/2690/11.

В даному випадку, отримавши подання Служби безпеки України щодо застосування спеціальної санкції до ТОВ АП УРАРП, яке формально відповідає частині третій статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, Мінекономрозвитку України застосувало до ТОВ АП УРАРП спеціальну санкцію.

Вирішуючи питання порушення ТОВ АП УРАРП Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, або вчинення ним дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, та, відповідно, підстав для внесення подання щодо застосування спеціальної санкції, колегія суддів керується наступними мотивами.

Відповідно до частини першої статті 23 Повітряного кодексу України організація використання повітряного простору України - комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов`язаної з використанням повітряного простору України. Положення про використання повітряного простору України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина третя статті 23 Повітряного кодексу України визначає, що порушенням порядку використання повітряного простору України вважаються дії або бездіяльність юридичних чи фізичних осіб, що призвели до порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання повітряного простору України.

У свою чергу за визначенням пункту 26 Повітряного кодексу України використання повітряного простору України це провадження діяльності, пов`язаної з польотами повітряних суден, з переміщенням (перебуванням) матеріальних об`єктів у повітряному просторі України, а також з вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.

Стаття 126 Повітряного кодексу України встановлює, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов`язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 29 Повітряного кодексу України використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 5 частини другої статті 24 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 46 Повітряного кодексу України передбачено, що для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України.

Згідно з пунктом 56 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401, користувачі повітряного простору, заінтересовані у провадженні діяльності, зазначеної у пункті 3 цього Положення, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору.

При цьому відповідно до пункту 3 Положення ним регулюється: 1) діяльність, пов`язана з використанням повітряного простору: польоти цивільних, державних та експериментальних повітряних суден; дії, пов`язані з переміщенням (знаходженням) матеріальних об`єктів у повітряному просторі: пуски ракет, усі види стрільб (у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси), що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів; вибухові роботи; 2) діяльність, що може спричинити загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших об`єктів: електромагнітне випромінювання; викиди в атмосферне повітря забруднюючих та будь-яких інших речовин, що погіршують видимість; будівництво та розміщення об`єктів і ліній електропередачі у секторі зльоту або посадки повітряних суден; розміщення об`єктів, що приводить до масового скупчення птахів та диких тварин; запуски метеорологічних радіозондів; інші види діяльності, які можуть створити загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших об`єктів.

Пункт 74 вказаного Положення визначає, що дозвіл на виконання польотів видається: 1) Державіаслужбою: внутрішніх та міжнародних регулярних польотів з посадкою (вильотом) в Україні (з України); міжнародних нерегулярних польотів з посадкою (вильотом) в Україні (з України); внутрішніх нерегулярних польотів у контрольованому повітряному просторі ОПР; польотів повітряних суден, що виконують рейси літери А; польотів державних та експериментальних повітряних суден з посадкою на аеродроми цивільної авіації; демонстраційних польотів над населеними пунктами; польотів для проведення авіаційних робіт; польотів для проведення аерофотозйомки цивільними та експериментальними повітряними суднами за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил; польотів на пілотованих повітряних кулях, легких, надлегких повітряних суднах та повітряних суднах аматорської конструкції.

Відповідно до пункту 4.1 Правил надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міністерства оборони України від 28 листопада 2005 року №897/703, передбачено, що для виконання в (з) Україну(и) нерегулярних (чартерних) польотів з метою: вантажних перевезень, які виконує авіакомпанія, зареєстрована в державі відправника / отримувача вантажу, якщо це обумовлено контрактом; одноразового польоту з перевезення до 15 пасажирів (укладання контрактів) включно або до 2 тонн вантажу; перевезення спеціалізованої групи пасажирів в (з) Україну з країни реєстрації авіаперевізника; перевезення гуманітарних вантажів в Україну; серії чартерних рейсів за маршрутом, за яким не виконуються регулярні рейси; перевезення виробів у ремонт на підприємства промислової галузі або ремонтні підприємства України; перевезення запасних частин, двигунів для власних потреб; ремонту, технічного обслуговування, доробки ПС; технічної посадки в аеропортах України; забезпечення робіт з ліквідації стихійного лиха, пошуково-рятувальних, санітарних, авіаційних робіт - іноземний експлуатант надсилає до ВКП Державіаслужби України заявку згідно з вимогами пунктів 4.2, 4.4 цих Правил.

При цьому відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Правил вони встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба України) за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.

Правила використовуються українськими та іноземними експлуатантами для отримання дозволів на виконання міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів у повітряному просторі України та в міжнародному повітряному просторі, що перебуває під відповідальністю України.

З аналізу наведених норм законодавства суд приходить до висновку про те, що суб`єктами відповідальності за порушення використання повітряного простору України є користувачі повітряного простору, а дозвіл Державної авіаційної служби України на виконання польотів видається на підставі відповідних заявок експлуатанта.

Відповідно до визначень пунктів 36, 53 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України експлуатант це юридична або фізична особа, яка експлуатує чи пропонує послуги з експлуатації повітряних суден; користувачі повітряного простору України це фізичні та юридичні особи, яким у встановленому порядку надано право на провадження діяльності з використання повітряного простору України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачі не надали суду в належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ТОВ АП УРАРП є користувачем повітряного простору чи експлуатантом.

Як зазначає позивач, виробнича база ТОВ АП УРАРП знаходиться в місті Миколаєві, аеродром Кульбакіно.

Наявні у справі докази підтверджують, що 12 грудня 2013 року між ТОВ АП УРАРП (виконавець) та компанією Technoline (FZC) (ОАЕ) (замовник) укладено договір на виконання послуг №1212/13, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов`язання організувати та здійснити: виконання робіт по дефектації, технічному обслуговуванню та ремонту цивільного повітряного судна типу Іл-76Т, реєстраційний №ER-ISZ; всі додаткові роботи, не обумовлені в договорі, а також поставка необхідних для ремонту запасних частин та агрегатів, виконуються виконавцем у відповідності з додатковими угодами до даного договору або шляхом укладання нових окремих договорів.

Відповідно до пункту 4.1 договору повітряне судно типу Іл-76Т, реєстраційний №ER-ISZ, в складі: планера літака заводський №083414432 з бортовою технічною аптечкою, допоміжною силовою установкою (ВСУ) типу ТА-6А заводський №4236А142 без 4 двигунів типу Д-30КП-2, направляються в ТОВ АП УРАРП компанією Technoline (FZC) на умовах поставки СРТ Інкотермс-2000, м. Миколаїв (Україна).

Згідно з пунктом 4.3 договору митне оформлення повітряного судна виконує ТОВ АП УРАРП з можливістю залучення для цієї цілі третіх осіб.

Суд встановив, що аеродром Кульбакіно віднесено до аеродромів спільного використання, що підтверджується також листом Державної авіаційної служби України від 28 липня 2016 року №1.18-7536, тому на нього розповсюджуються правила польотів, узгоджені уповноваженими органами цивільної авіації та Міністерства оборони України.

Керівництво польотами, в тому числі прийняття повітряних суден, а також зарулювання їх на стоянку та інші переміщення територією аеродрому здійснюються представниками Міністерства оборони України.

У зв`язку із зазначеним, для узгодження можливості прийняття літака Іл-76 на аеродромі Кульбакіно ТОВ АП УРАРП звернулось до Командуючого ВПС України з листом від 10 грудня 2013 року №252 про можливість прийняття 2-3 літаків Іл-76 та виділення на взаємовигідних умовах місця стоянки на підпорядкованому ВПС України аеродромі Кульбакіно.

Листом від 20 грудня 2013 року №350/116/2792 заступник командувача Повітряних Сил з авіації Начальника авіації командування Повітряних Сил України повідомив позивача про надання дозволу на прийняття 2-3 літаків Іл-76 на аеродромі Кульбакіно (м. Миколаїв).

Крім того, ТОВ АП УРАРП звернулось до Генерального штабу Міністерства оборони України із листом від 10 грудня 2013 року №253 про надання дозволу на посадку цивільного літака Іл-76 на аеродромі Кульбакіно з наступним перерулюванням на територію ДП Миколаївське авіаремонтне підприємство НАРП з метою виконання технічного обслуговування.

В матеріалах справи також наявний договір про спільне використання аеродрому Кульбакіно від 23 жовтня 2014 року №219, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ АП УРАРП, предметом якого є спільне використання робочої площі та інфраструктури на аеродромі Кульбакіно.

Наведене свідчить, що у межах спірних правовідносин позивач виконував роботи з технічного обслуговування повітряного судна типу Іл-76Т на замовлення компанії Technoline (FZC) (ОАЕ) на території аеродрому Кульбакіно.

Крім того, відповідно до листа Державної авіаційної служби України від 23 грудня 2014 року №1.18-14832 та листа Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 16 грудня 2014 року №315, адресованих ТОВ АП УРАРП, останньому не видавався сертифікат експлуатанта та підприємство не значиться в базі даних як експлуатант.

Докази, які б свідчили про обов`язок ТОВ АП УРАРП отримувати дозвіл на використання повітряного простору України та виконання польотів іноземним судном цивільної авіації, в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідачів на те, що згідно умов поставки СРТ Інкотермс-2000 позивач зобов`язаний був отримати необхідні дозвільні документи для доставки повітряного судна до місця призначення, є безпідставними, оскільки Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Інкотермс не регулюють відносини у сфері авіації та використання повітряного простру; умови договору від 12 грудня 2013 року №1212/13 прямо не зобов`язують позивача отримувати будь-які дозвільні документи, а за визначенням пункту 32 статті 1 Повітряного кодексу України дозвіл це документ, що не є документом дозвільного характеру.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02 червня 2016 року №К/800/29032/15, правила отримання дозволів на виконання польотів, суб`єктів їх отримання визначаються імперативними вимогами нормативно-правових актів, а отже не можуть змінюватись за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене, відповідачами не доведено наявності у межах спірних правовідносин правових підстав для отримання ТОВ АП УРАРП дозволів на використання повітряного простору та виконання польотів, а, отже, і самого факту порушення норм статті 29, пункту 6 статті 46 Повітряного кодексу України, підпункту 1 пункту 74, пункту 132 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401 Про затвердження Положення про використання повітряного простору України та пункту 4.1 спільного наказу Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міністерства оборони України від 28 листопада 2005 року №897/703 Про затвердження правил надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України.

Необґрунтованими є твердження відповідача 2 про протиправне видання дозволу на виконання польоту повітряного судна Генеральним штабом Міністерства оборони України на підставі письмового звернення ТОВ АП УРАРП, оскільки позивач заперечує таке звернення за отриманням дозволу, а відповідний дозвіл та інформація про особу, якій його видано, у справі відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване подання містить висновки про порушення ТОВ АП УРАРП використання повітряного простору України, які зроблені за відсутності відповідних повноважень.

Так, відповідно до частини першої статті 8 Повітряного кодексу України реалізацію державної політики у сфері використання повітряного простору України на підставі спільних рішень забезпечують уповноважений орган з питань цивільної авіації та Міністерство оборони України.

Згідно з положеннями статті 31 Повітряного кодексу України контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору України під час планування, координації та використання повітряного простору України, обслуговування та управління повітряним рухом у районах польотної інформації, диспетчерських районах та зонах і на маршрутах обслуговування повітряного руху здійснюється органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.

Контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору України під час охорони державного кордону України, управління польотами державних повітряних суден, контролю польотів повітряних суден та переміщення інших об`єктів, що перетинають державний кордон України або виконують польоти в межах зон з особливим режимом використання та у спеціальних зонах повітряного простору України, здійснюється підрозділами Повітряних Сил Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Підрозділами обслуговування повітряного руху державних органів, органів місцевого самоврядування контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору України здійснюється під час обслуговування повітряного руху в зонах їхньої відповідальності.

Відповідно до статті 2 Закону України Про Службу безпеки України на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Права Служби безпеки України визначені у статті 25 Закону України Про Службу безпеки України, яка не наділяє Службу безпеки України, її органи і співробітників правами у сфері контролю за використанням повітряного простору чи розглядати справи про правопорушення в галузі цивільної авіації.

На спростування доводів позивача щодо відсутності у Служби безпеки повноважень у спірних правовідносинах відповідач 2 посилається на Закон України Про контррозвідувальну діяльність та частину другу статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, однак, суд звертає увагу, що наведені норми також не наділяють відповідача 2 повноваженнями у сфері контролю за використанням повітряного простору чи розгляду справ про правопорушення в галузі цивільної авіації.

Стаття 128 Повітряного кодексу України встановлює, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова.

Таким чином, повноваженнями приймати рішення про притягнення до відповідальності у справах про правопорушення у галузі цивільної авіації наділений лише уповноважений орган з питань цивільної авіації, яким наразі є Державна авіаційна служба України.

У свою чергу Державна авіаційна служба України у листі від 23 грудня 2014 року №1.18-14832, копія якого міститься у справі, повідомила, що з боку ТОВ АП УРАРП не було зафіксовано порушень вимог статей 29 та 46 Повітряного кодексу України.

Окрім того, згідно зі статтею 9 Повітряного кодексу України розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами і літальними апаратами України та іноземними цивільними повітряними суднами, які сталися на території України, а також порушення вимог щодо використання повітряного простору України здійснює спеціалізована експертна установа з розслідування авіаційних подій, що утворюється та статус якої визначається Кабінетом Міністрів України (далі - Експертна установа з розслідування авіаційних подій).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 року №228 в якості такої установи утворено Національне бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами.

Проте, за повідомленнями Національного бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами від 22 грудня 2014 року №1-1.91830 та від 25 травня 2015 року №1.3-1.9/297, копії яких містяться у справі, порушень ТОВ АП УРАРП вимог статей 29 та 46 Повітряного кодексу України в частині дозвільного порядку використання повітряного простору не виявлено.

Колегія суддів також вважає, що висновки відповідача 2 про ймовірні порушення ТОВ АП УРАРП використання повітряного простору України та цивільної авіації не є підставою для застосування спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, виходячи з того, що судом не встановлено обставин, а відповідачами не надано доказів, які б свідчили про порушення позивачем норм Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та вчинення позивачем дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. У свою чергу посилання у поданні на порушення позивачем норм Повітряного кодексу України є недостатнім, тому що Повітряний кодекс України не є пов`язаним із Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність, та не встановлює заборон, обмежень або порядку здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Суд також відхиляє посилання Служби безпеки України на відкриття кримінального провадження за фактом незаконного перетинання повітряного простору України (стаття 334 Кримінального кодексу України), оскільки відповідного вироку суду, яким би встановлювались наведені обставини та який, в силу вимог частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, був би обов`язковим для врахування при вирішенні даної справи, відповідачем 2 не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи, викладені у подання Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 21 жовтня 2014 року №2/3/2-12384 Щодо порушення чинного законодавства України під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності є нормативно та документально не підтверджуються, що є підставою для його скасування як протиправного та задоволення позовних вимог у цій частині.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача 2 про те, що подання не створює для позивача юридичних наслідків, оскільки подання Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 21 жовтня 2014 року №2/3/2-12384 Щодо порушення чинного законодавства України під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності є безпосередньою підставою для застосування до ТОВ АП УРАРП спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, та, як наслідок, стосується прав та інтересів позивача, і в силу частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржене в судовому порядку.

З огляду на встановлену судом протиправність оскаржуваного подання та відсутність правових підстав для застосування до позивача спеціальних санкцій, на думку суду, наказ Мінекономрозвитку України від 27 листопада 2014 року №1395 Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єкта зовнішньої діяльності України суперечить вимогам статті 37 Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність, а, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведена правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ АП УРАРП підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРП задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати подання Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 21 жовтня 2014 року №2/3/2-12384 Щодо порушення чинного законодавства України під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 листопада 2014 року №1395 Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єкта зовнішньої діяльності України.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРП понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяВ.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов

Джерело: ЄДРСР 65036442
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку