Справа № 454/1446/16 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/1104/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу №003833 від 14.04.2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_3.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3 100 000 (сто тисяч) грн.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 листопада 2016 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто».

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не надано належної оцінки фактам та доказам, які були надані відповідачем, не проаналізовано норми договору фінансового лізингу та положень спеціального Закону, невірно застосовано норми цивільного права, які регулюють фінансовий лізинг. Апелянт вказує, що твердження позивача в позовній заяві про те, що положення укладеного договору фінансового лізингу є несправедливими згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи. Звертає увагу, що позивач підписав кожну сторінку договору лізингу №003833, що є підтвердженням факту ознайомлення його з усіма істотними умовами цього договору, який укладено за принципом свободи волевиявлення сторін. Також апелянт не погоджується з висновком суду щодо обов'язкової наявності у договорі лізингу умови, яка вказує у кого саме буде придбано товар для лізингоодержувача, оскільки така умова не є істотною для договорів фінансового лізингу та не вимагається законодавством. Окрім цього апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що в спірному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в ЗУ «Про фінансовий лізинг», положенням ЦК України та одночасно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цих фактів. Щодо нотаріальної форми договору апелянт зазначає, що на момент укладення Договору у лізингодавця ще не існує майнових прав на предмет лізингу, а тому нотаріуси не мають права посвідчувати договір непрямого лізингу.

Просить скасувати заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 липня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 81), про причини неявки суд не повідомив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно договору фінансового лізингу № 003833 від 14.04.2016р., укладеного між ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_3, вбачається, що предметом лізингу є трактор марки «МТЗ 82.1.26», вартістю 477 000грн.(а.с. 11-16)

Відповідно до п. 1.7 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця платежів обумовлених договором.

Матеріалами справи встановлено, що згідно квитанції №20 від 14.04.2016р., ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Лізигнова компанія «Ваш авто» 100 000 грн. згідно вищевказаного договору фінансового лізингу. (а.с. 7)

Згідно п.12.1 ст. 12 договору, лізингоодержувач який не сплатив лізингові платежі, що передбачені а п.1.7., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодерджувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає

Відповідно до частин першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 України, саме на момент вчинення правочину.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 районний суд виходив з того, що спірний договір є несправедливим, його зміст суперечить вимогам законодавства, його умови не відповідають вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вищенаведена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Колегією суддів встановлено, що спірний договір фінансового лізингу від 04 квітня 2016 р. не був нотаріально посвідчений.

Покликання в апеляційній скарзі про безпідставне застосування реституції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в силу вимог ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 оплатив ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» 100 000 грн. в якості платежу, а тому колегія суддів вважає, що районний суд обґрунтовано стягнув з відповідача дану суму сплачену позивачем за договором № 003833 фінансового лізингу від 14.04.2016 року.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що на даному етапі фінансовий лізинг в Україні не ліцензується, колегія суддів не бере до уваги оскільки такі спростовуються листом № 2168/16-8 від 22.03.2016р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до якого з 28.05.2015р. всі фінансові послуги, у тому числі і фінансовий лізинг, підлягають ліцензуванню відповідно до Закону про ліцензування № 222-VIII. (а.с. 41)

Судом встановлено, що у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг, що суперечить ст. 227 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - відхилити.

Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді