Справа № 2-а – 1993/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009 року м. Балта, Одеська область

Балтський районний суд одеської області в складі:

головуючої-судді Мясківської І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни неправомірною та вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 02.06.09. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача – суб’єкта владних повноважень – управління Пенсійного фонду України в Балтському районі, які полягають у відмові нарахування йому щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України №2195 -ІV від 18.11.04. (далі Закон № 2195» - неправомірними, відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, звільнити від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, стягнення з відповідача на його користь 2601,30 грн.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 вказаного Закону з 1 січня 2006 року йому повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 2006 по 2008 роки позивачу таке підвищення не виплачувалось.

Управління пенсійного фонду в Балтському районі надіслало до суду письмове заперечення, в якому позовні вимоги позивача не визнають та просять суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що протягом 2006 року законних підстав провадити пенсійному фонду України щомісячну доплату до пенсії „Дітям війни” не було, оскільки Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 р. положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення, тобто з 09.07.2007 року, у зв’язку з чим розрахована сума за період з січня 2006 року по грудень 2007 року безпідставна. Починаючи з 1 січня 2008 року „Дітям війни” виплачується щомісячно надбавка до пенсії у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Судом під час судового розгляду досліджені наступні докази:

- паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 відповідно до якого позивач є громадянином України і народився ІНФОРМАЦІЯ_1.;

- пенсійне посвідчення позивача від 12.12.02. згідно з яким він перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком з наявним відтиском штампу завіреного печаткою відповідно до яких позивач має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом на підставі наведених вище доказів встановлено, що позивач народився 217.02.39. і є громадянином України. Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні вказаного вище Закону, проти чого не заперечує і відповідач.

Виходячи із того, що позивач має правовий статус дитини війни, то на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого окрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року), встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. № 3367-IV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, згідно положень ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Крім цього, за рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивач просить виплатити йому підвищення до пенсії починаючи з 01.01.2007 року. Суд бере до уваги що рішення Конституційного суду по справі № 6-рп/2007 прийнято 09.07.2007 року.

У відповідності до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право позивача на виплату відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року. Таким чином, виплату підвищення має бути вчинено з дня набрання вищевказаного рішення Конституційного Суду України.

Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 (п. 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”) викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набирає чинності з 01.01.2008.

За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про виплату підвищення до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

За рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивачу починаючи з 1 січня 2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що було передбачено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції від 01 січня 2008 року.

Виходячи з того, що вказана редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи положення частини 2 статті 11, пункту 2 частини 3 статті 105, частини 2 статті 162 КАС України суд, вважає, що для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, його позов в даній адміністративній справі підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, щодо несвоєчасного донарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції по 31 грудня 2007 року), а також зобов'язання відповідача провести перерахунок та забезпечити проведення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції по 31 грудня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Статями 10 та 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що пенсійне забезпечення, а саме призначення пенсій, їх перерахунок, оформлення документів для їх виплати здійснюється органами пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущений позивачем строк для звернення до суду, суд визнає поважним, оскільки позивач є людиною похилого віку, та в силу своєї юридичної необізнаності не мав змоги вчасно звернутися за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» задовольнити вимогу позивача щодо звільнення від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 11, 69-71, 105, 122, 160-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення з адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита та витрат інформаційно-технічне забезпечення.

Визнати бездіяльність управління пенсійного фонду в Балтському районі по своєчасному недонарахуванню та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції по 31 грудня 2007 року), в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року – протиправною.

Зобов'язати управління пенсійного фонду в Балтському районі провести перерахунок та забезпечити проведення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції по 31 грудня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання її копії заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або подання апеляційної скарги у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя