АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ремонтно-будівельне підприємство», третя особа на стороні відповідача Кельменецька районна рада Чернівецької області, про стягнення заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Ремонтно-будівельне підприємство» на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до КП «Ремонтно-будівельне підприємство», третя особа на стороні відповідача Кельменецька районна рада Чернівецької області, про стягнення заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував слідуючими обставинами.

Позивач зазначав, що він працював на посаді директора КП «Ремонтно-будівельне підприємство» та був звільнений з цієї посади у зв'язку із закінченням терміну дії контракту. За період його роботи у комунальному підприємстві утворилася заборгованість по його заробітній платі в сумі 7579,89грн.

22-ц/794/261/17р. Провадження №719/715/14-ц Головуючий у 1 інстанції Луців А.О.

Категорія 53/55 доповідач Перепелюк І.Б.

При звільненні ОСОБА_1 та станом на сьогоднішній день розрахунок із ним не проведений.

Позивач просив суд стягнути з КП «Ремонтно-будівельне підприємство» заборгованість по заробітній платі в сумі 4719,89грн., компенсацію інфляційних втрат за період з січня 2010 року по листопад 2016 року включно у сумі 7105,71грн., відшкодування за час затримки розрахунку по заробітній платі з 01.01.2010р. по 01.12.2016р. в сумі 192726грн. та витрати на правову допомогу в сумі 800грн.

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Ремонтно-будівельне підприємство на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4719,89грн., компенсацію інфляційних втрат за період з січня 2010 року по листопад 2016 року включно у сумі 6041,46 грн., відшкодування за час затримки розрахунку по заробітній платі з 01.01.2010 р. по 01.12.2016р.в сумі 180156,78 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник КП «Ремонтно-будівельне підприємство» подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи..

Апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно стверджується, що ОСОБА_1 з часу припинення дії контракту фактично перебував у трудових відносинах із підприємством і жодна із сторін не вимагала припинення цих відносин до 30.12.2009р.

Також представник КП «Ремонтно-будівельне підприємство» зазначає, що застосування до вказаних трудових відносин з позивачем виключно норми КЗпП є неправильним, оскільки ОСОБА_1 працював на посаді не просто працівника, а був найнятий районною радою для управління одним із об'єктів комунальної власності Кельменецького району, власником якого є територіальні громади сіл, селища району.

Апелянт також наголошує на тому, що при розгляді справи не було доведено факту наявності у позивача заборгованості КП «Ремонтно-будівельне підприємство»

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення - залишити без змін з наступних підстав.

Встановлено, рішенням VII сесії V скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області № 142.7-5/07 від 26 липня 2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника «Ремонтно-будівельного підприємства»

28.07.2008р. Кельменецька районна рада в особі заступника голови районної ради Сухарєвої А.П. та позивач уклали трудовий контракт, в якому обумовили строк його дії на один рік, до 28.09.2009р. з додатком до нього, відповідно до якого ОСОБА_1 як керівнику підприємства було встановлено посадовий оклад в розмірі 2322 грн. та надбавки за високі досягнення в праці 45% до посадового окладу в розмірі 1044 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Комунальне підприємство «Ремонтно-будівельного підприємства» діє на підставі cтатуту, зареєстрованого Кельменецькою районною державною адміністрацією за реєстраційним № 21422840ю0010200 від 24.09.2003р., відповідно до п 3.1,3.2 якого є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у установах банків, печатку, кутовий із своїм найменуванням, фірмові бланки.

Пунктом 4.4 Розділу IV Статуту «Ремонтно-будівельного підприємства» передбачено, що керівник (начальник) підприємства призначається та звільняється відповідно до чинного законодавства України, Положення «Про порядок призначення та звільнення з посади керівників обєктів спільної власності територіальних громад сіл, селища району» на контрактній основі.

Положенням про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, передбачено, що контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті. У статутах (положеннях) підприємств, які затверджуються органами управління майном, передбачаються умови оплати праці та матеріального забезпечення керівника підприємства за рахунок коштів підприємства, що спрямовуються на оплату праці.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Пунктом 5 зазначеної постанови рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений цією постановою.

Згідно п. 1.1, 3.1 Положення «Про порядок призначення та звільнення з посади керівників обєктів спільної власності територіальних громад сіл, селища району», затвердженого рішенням V сесії районної ради V скликання №105.5-5/07 від 28.02.2007р. призначення на посаду керівника підприємства та звільнення, зокрема, у випадку закінчення терміну дії контракту, здійснюється рішенням сесії районної ради. У контракті передбачаються строки його дії, вимоги до професійної діяльності, ефективного використання та збереження майна, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, розірвання контракту, соціально-побутові умови, необхідні для виконання визначених зобов'язань (п. 2.3 Положення).

23.07.2009р. рішенням XIX сесії V скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області № 386.19-5/09 задоволено заяву позивача від 21.07.2009р. про звільнення із займаної посади в зв'язку із закінченням терміну дії контракту та вказано голові районної ради Дєдову В.І. звільнити директора КП «Ремонтно-будівельне підприємство» ОСОБА_1 після завершення прийому-передачі товаро-матеріальних цінностей підприємства.

11 серпня 2009 року ОСОБА_1 був відсторонений від виконання обовязків начальника КП «Ремонтно-будівельне підприємство» на період до завершення роботи комісії по перевірці окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства та прийому-передачі товаро-матеріальних цінностей підприємства у звязку з тим, що він перешкоджає проведенню перевірки.

Як вбачається із показів свідків та встановлено судом, позивач з серпня 2009 року по грудень 2009 року працював на підприємстві, допомагав в.о. керівника у здачі актів виконаних робіт та виконував інші його доручення, табелювався та йому нараховувалась заробітна плата.

Зазначеними доказами спростовуються доводи апеляційної скарги про факт відсутності трудових відносин позивача з КП «Ремонтно-будівельне підприємство».

30 грудня 2009 року розпорядженням голови Кельменецької районної ради Чернівецької області № 55 звільнено позивача з посади директора КП «Ремонтно-будівельне підприємство» у зв'язку із закінченням терміну дії контракту та внесено відповідний запис в трудову книжку.

Відповідно до ч.2 ст.36КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 4719грн., суд першої інстанції посилався на те, що з часу припинення дії контракту до звільнення 30.12.2009р. ОСОБА_1 фактично перебував у трудових відносинах з підприємством та виконував доручення в.о. начальника КП «Ремонтно-будівельне підприємство» Кота Я.Я.

Доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Судом встановлено, що відповідно до виписок з рахунків позивача, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк», на які відповідачем здійснювалось зарахування заробітної плати позивачу за 2009-2010 рр. заробітна плата виплачувалась 23.04.2009р. в сумі 2351,68 грн., 12.08.2009р. в сумі 2500 грн. та 26.10.2009р. в сумі 10000 грн., що відповідає записам, зробленим в книзі по заробітній платі за 2009 рік.

Так як відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу заробітну плату на період відсторонення його від посади керівника в розмірі посадового окладу, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість із заробітної плати у визначеному позивачем розмірі.

Оскільки позивачем також ставиться питання про виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку з 01.01.2010р. по 01.12.2016р., а судом встановлені порушення відповідачем в частині оплати заробітної плати, підлягає виплаті середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні за вищевказаний період в розмірі 180156,78грн.

Також судом першої інстанції вірно визначено розмір компенсації інфляційних втрат за період з січня 2010 року по листопад 2016 року в розмірі 6041,46грн

Згідно ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000р. (із змінами та доповненнями), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст. 2-4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» № 159 від 21.02.2001 р. (із змінами та доповненнями), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі-компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягає разом із сумою індексації заробітна плата (грошове забезпечення), яку одержують громадяни в гривнях на території України та яка не має разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Посилання апелянта на те, що застосування до вказаних трудових відносин з позивачем виключно норми КЗпП є неправильним, оскільки ОСОБА_1 працював на посаді не просто працівника, а був найнятий районною радою для управління одним із об'єктів комунальної власності Кельменецького району, власником якого є територіальні громади сіл, селища району, є безпідставними.

Оскільки відповідач є самостійною юридичною особою та суб'єктом господарювання, його керівнику нараховується заробітна плата в межах коштів, зароблених підприємством, саме між підприємством та ОСОБА_1 існують трудові відносини по нарахуванню та виплаті коштів, вимоги про стягнення яких позивачем заявлено.

При розгляді справи, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, дослідив представлені сторонами докази, дав їм належну оцінку, визначився з характером правовідносин, застосував відповідні норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Ремонтно-будівельне підприємство» відхилити.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом вірно :