Справа № 417/3593/16-ц

Провадження № 2/417/74/17

РІШЕННЯ (ЗАОЧНЕ)

Іменем україни

"20" лютого 2017 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкирі В. М.

за участі секретаря Грибєнік О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області цивільну справу за позовом представника позивача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРАВЕКС-БАНК» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

30.12.2016 представник позивачазвернувся до судуз позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4599-007/08Р від 21.07.2008р. в сумі 3940,83 Доларів США та судовового збору в сумі 1557,63 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 21.07.2008 було укладено кредитний договір №4599-007/08Р, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12 951,00 Доларів США строком до 21.07.2015 зі сплатою 13,99% річних.

Позивач виконав своє зобовязання за договором, надав відповідачу кредитні кошти. Натомість відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором у звязку з чим виникла заборгованість, яка станом на 05.11.2016 становить 3 940,83 Доларів США і складається з такого:

- заборгованість за кредитом- 2 123,35 Доларів США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом- 343,32 Доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту 1 288,07 Доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів 186,09 Доларів США.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с.54).

Відповідач в судові засідання, призначені на 08.02.2017 та на 20.02.2017 не зявився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином - через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" на веб-сайті Марківського районного суду в розділі "Справи Камянобрідського районного суду м.Луганська ", оскільки відповідач зареєстрований на тимчасовоокупованій території України куди підприємством поштового звязку "Укрпошта" не здійснюється доставка поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 1ст. 224 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому зі згоди позивача суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

20.02.2017 згідно ст.225 ЦПК України, без виходу суду до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи з занесенням до журналу судового засідання.

В силу положень ч. 2ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, встановлено наступні обставини та відповідно до них визначено правовідносини.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" згідно рішення Загальних Зборів акціонерів Банку (протокол №3 від 07.09.2009) створено шляхом перейменування Акціонерного комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК" і є правонаступником його прав і обов'язків (п1.2 Статуту).

Згідно ліцензій позивач має право надавати банківські послуги в тому числі здійснювати валютні операції (а.с.23,56)

21.07.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено кредитний договір №4599-007/08Р (а.с.5-10).

Предметом договору №4599-007/08Р є кредит в іноземній валюті на загальну суму 12 951 Доларів США, для придбання транспотртного засобу (п.1.1 договору)

Згідно з п.1.2 Договору кредит надається позичальнику строком з 21.07.2008 по 21.07.2015 зі сплатою 13,99% річних.

Згідно з п.4.1 видача кредиту здійснюється шляхом видачі грошових коштів із каси банку.

Згідно п.4.4 договору позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 155 (сто пятдесят пять ) доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті Позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, , наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії Договору, зазначеного в п 1.2 даного Договору.

Крім того позичальник зобовязався забезпечити своєчасне повернення коштів і сплату нарахованих процентів ( п.6.1.1 договору).

А в п. 10.1 договору вказано, що за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами Позичальник сплачує пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.2 даного Договору, за кожен випадок.

21.07.2008 позичальник підписав заяву на видачу йому коштів в сумі 12 951 Доларів США через касу Левченковського відділення. (а.с. 4).

Відповідач порушив умови кредитного договору оскільки згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4599-007/08Р від 21.07.2008 станом 05.11.2016 відповідач має заборгованість в сумі 3 940,83 Доларів США , а саме : по кредиту 2123,35 Доларів США, по процентам 343,32 Доларів США, по пені за кредитом 1288,07 Доларів США, по процентам - 186,09 Доларів США (а.с.11-12 ).

Таким чином між сторонами склалися зобовязальні цивільно - правові правовідносини у сфері спожичого кредитування.

Суд вирішуючи спір по суті заявлених вимог виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором №4599-007/08Р від 21.07.2008р надавши позичальнику обумовлені кредитним договором грошові кошти відповідно до його заяви в сумі 12951 долар США (а.с.4), відповідач в свою чергу їх прийняв та протягом певного часу належним чином виконував свої зобовязання. Проте з липня 2014 року відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань перед Банком щодо повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом, про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с.9-10).

В той час, як відповідно дост. ст.526,527,530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та закону.

Так згідно п.4.4 договору позичальник зобовязувався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 155 (сто пятдесят пять ) доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Крім того позичальник зобовязувався забезпечити своєчасне повернення коштів і сплату нарахованих процентів ( п.6.1.1 договору).

Відповідно дост. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Кредитним договором встановлено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом з розрахунку - 13,99,00% річних, ( п.1.2 договору).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннямидопускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

На час укладення кредитного договору у даній справі, а саме 21 липня 2008 року, Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, у постанові від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому суд встановив, що заборгованість по тілу кредиту виникла з червня 2014 року, оскільки станом на 01.05.2014 заборгованість складала - 0,00 грн, за травень відповідач повинен був сплатити 161,00 доларів США до 10.06.2014, 151,23 доларів США було сплачено 17.05.2014 в результаті виникла заборгованість 9,77 дол.США , в червні відповідач повинен був сплатити 161,00 доларів США до 10.07.2014, а разом з боргом 9,77 дол.США необхідно було сплатити 170,77 дол.США, 27.06.2014 відповідач сплатив 92,42 дол.США в результаті виникла заборгованість 78,35 дол.США вподальшому відповідач жодного разу не здійснював оплати за тілом кредиту. З 01 липня 2014 - по 21 липня 2015 позивач повинен був сплатити - 2045,00 дол США, а разом з боргом 78,35 дол США несплаченими залишилося 2123,35 дол США тіла кредиту.

Заборгованість по процентам виникла з 01.06.2014 , заборгованість за травень 2014 в сумі 27,58 дол.США сплачено 27.06.2014 в повному обсязі. Вподальшому відповідач жодного разу не здійснював оплати за процентами, в результаті з 01.06.2014 по 20.07.2015 виникла заборгованість в сумі 343,32 дол.США.

Таким чином відповідач порушив п.4.4, 4.5 кредитного договору №4599-007/08Р від 21.07.2008 внаслідок чого станом на 05.11.2016 виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі- 2123,35 дол. США грн та за поцентами в сумі - 343,32 дол.США ці вимоги підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Одностороння відмова від зобовязання не допускається в силу ст.525 ЦК України, така відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання вказано в ч.2 ст.615 ЦК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, як це передбаченост. 610 ЦК України. У разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено вст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нарахування пені за порушення зобовязань передбачено п.7.1.5 та 7.1.6 кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості пеня позивачем за тілом кредиту та відсотками нарахована з 13.10.2013 по 05.11.2016

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст. 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно цього Розпорядження м. Зимогіря Словяносербського району Луганської області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року №1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа №826/18330/14).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року№33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України»затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Луганськ.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того комерційним банкам Національним Банком України дані роз'яснення у листі № 18-112/62138 від 27.10.2014, відповідно до якого банки зобов'язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. «Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу", сказано в листі.

Тобто, зазначені нарахування забороняються із 14 квітня 2014 року, а суми, що були нараховані до 14 квітня 2014 року підлягають стягненню.

Так за тілом кредиту нараховано 1316,07 дол США, а сплачено 28,00 дол США , отже сплатою покрито нарахування за період з 13.10.2009 по квітень 2012 частково. З квітня 2012 по 14 квітня 2014 нараховано 169,45 дол США. Решта - 1118,62 дол США нараховано після 14.04.2014.

Пеня за процентами нарахована в сумі 192,09 дол.США , а сплачено 6,00 дол.США, отже сплатою покрито нарахування за період з 13.10.2009 по січень 2012 частково. З січня 2012 по 14 квітня 2014 нараховано - 10,36 дол.США. Решта - 175,73 дол США нараховано після 14.04.2014.

При цьому щодо стягнення пені в іноземній валюті суд виходить з наступного .

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є Закон України «Про банки і Банківську діяльність» та Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Ці нормативно- правові акти можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені, штрафу.

Станом на 20.02.2012 НБУ встановлено офіційний курс гривні за 100 (сто) доларів США - 2702.6138 гривень.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня за тілом кредиту в сумі 169,45 дол США, що станом на 20.01.2017 еквівалентно 4579,58 грн та пеня за відсотками в сумі 10,36 дол.США , що еквівалентно 279,99 грн.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №4599-007/08Р від 21.07.2008 в сумі 2466,67 доларів США та 4859,57 грн що склалася станом на 05.11.2016 та складається з наступного:

- заборгованість за кредитом в сумі- 2123,35 дол. США;

- заборгованість за поцентами в сумі - 343,32 дол.США;

- заборгованості по пені за кредитом в сумі - 4579,58 грн ;

- заборгованості по пені за процентами в сумі - 279,99 грн ;

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При поданні позову позивачем платіжним дорученням від 29.11.2016 був сплачений судовий збір у сумі 1557,63 гривень., при цьому ціна позову в гривні вказана 103841,40 грн , оскільки суд приймає рішення про часткове задоволення позову в сумі 2466,67 доларів США ( що еквівалентно станом на 20.02.2017 року 66664,56 грн тобто 2466,67 х 2702,6138 / 100 ) та 4859,57 грн, а всього 71524,13 грн то судовий збір підлягає стягненню в сумі 1072,87 грн ( 71524,13 / 103841,40 грн ціну позову х 1557,63 грн сплачений судовий збір при подачі позову)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212-215, 218, 223, 224, 226, 228, 233, 296 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530 549,610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРАВЕКС-БАНК» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором№ №4599-007/08Р від 21.07.2008 станом на 05.11.2016, яка складається з наступного :

- заборгованість за кредитом в сумі- 2123 (дві тисячі сто двадцять три) долари 35 центів США;

- заборгованість за поцентами в сумі - 343 (триста сорок три ) долари 32 центів США;

- заборгованість по пені за кредитом в сумі - 4579 (чотири тисячі пятсот сімдесят девять) гривень 58 копійок ;

- заборгованість по пені за процентами в сумі - 279 (двісті сімдесят девять) гривень 99 копійок ;

В задоволенні решти позовних вимог представника позивача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРАВЕКС-БАНК» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРАВЕКС-БАНК» судовий збір в сумі 1072 (одна тисяча сімдесят дві гривні) 87 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку встановленому ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Марківський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Марківського районного суду В. М. Шкиря