Справа № 521/1777/17

Провадження № 2а/521/150/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 лютого 2017 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Гуревський В.К., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, просила поновити їй строк для звернення до адміністративного суду; визнати неправомірним та скасувати рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 10 січня 2017 року № 135232 про відмову їй у перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплати раніше призначеної пенсії позивачу з 01 грудня 2015 року відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення її пенсії в зв'язку з підвищенням посадових окладів державних службовців на підставі довідки про заробітну плату, виданої Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради від 29 грудня 2016 року №123-Б в розмірі 85% від суми заробітної плати, не змінюючи базовий місяць індексації пенсії.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказала, що вона перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з 15 березня 2006 року та з 01 січня 2009 року отримує пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». 29 грудня 2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям з 01 грудня 2015 року та надала довідку Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 29 грудня 2016 року №123-Б про складові заробітної плати державного службовця на відповідній посаді з врахуванням підвищення посадових окладів. 10 січня 2017 року управлінням прийнято рішення №135232 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки здійснення перерахунку чинним законодавством не передбачено. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують та обмежують її права, передбачені діючим законодавством. Позивач, 29 грудня 2016 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям з 01 грудня 2015 року. Про порушення своїх прав їй стало відомо лише 10 січня 2017 року після отримання рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про відмову у перерахунку пенсії, тому за можливе цей строк поновити.

Відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси надав заперечення проти позову.

В своїх запереченнях відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з 15 березня 2006 року та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Позивач 29 грудня 2016 року звернулася до управління із заявою №7664 про проведення перерахунку пенсії з більшого заробітку відповідно до довідки виданої Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради від 29 грудня 2016 року №123-Б. Рішенням ОСОБА_2 №135232 від 10 січня 2017 року їй було відмовлено, оскільки з 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, п. 5 Прикінцевих положень, якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону та нормативно-правових актів для реалізації цього закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Тобто з 01 червня 2015 року пенсії згідно Закону України «Про державну службу» не призначаються, а раніше призначені не перераховуються. Аналогічної думки дотримується колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в постанові від 17 вересня 2015року від № 521/9814/15-а.

Таким чином, законодавець передбачив, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення спеціальних пенсій на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення. На 01 червня 2015 року такого Закону прийнято не було. Тобто, норми Законів України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та від 17 листопада 2011 року № 4050-VІ щодо пенсійного забезпечення з 01 червня 2015 року скасовані. Отже, з 01 червня 2015 року державним службовцям пенсії призначаються та перераховуються виключно на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну службу» визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 року «Про деякі, питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії». На момент звернення позивача із заявою про проведення перерахунку пенсії вказана постанова № 865 не є чинною відповідно до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженому постановою КМУ від 14 вересня 2016 року №622. До того ж відповідно до п. 1 Постанови КМУ №622 Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До того ж, Постановою правління Пенсійного фонду України від 04 липня 2016 року №15-2 було виключено абзаци третій, четвертий пункту 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року №15-1 на підставі якого видавалися довідки про заробітну плату для обчислення розміру пенсії. Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України». Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №1013 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865, а саме, виключено п. 4, яким визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу». Таким чином, з грудня 2015 року чинним законодавством України не визначено обсяг суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не приймався. Норми вищенаведених правових актів не містять обов'язків пенсійних органів щодо перерахунку пенсій державним службовцям на умовах викладених у позовних вимогах даної справи.

Також, Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, колегією суддів дійшла висновку: Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, вбачається, що суд, серед іншого, дійшов висновку, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Зазначена правова позиція у аналогічних справах відображена у рішеннях судів, зокрема, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.01.2017 по справі №669/595/16-а, постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016у справі №507/720/16-а, постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №750/4218/16-а, постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі №686/8301/16-а, постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 по справі №295/6239/16-а.

Відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав або позбавленням його права на соціальний захист. Тобто, ОСОБА_2 не порушувало прав позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України. Матеріалів в справі достатньо для ухвалення судового рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з 15 березня 2006 року та з 01 січня 2009 року отримує пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

29 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси із заявою про перерахунок призначеної пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям з 01 грудня 2015 року та надала довідку Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 29 грудня 2016 року №123-Б про складові заробітної плати державного службовця на відповідній посаді з врахуванням підвищення посадових окладів.

Відповідно до рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 10 січня 2017 року № 135232 про відмову у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки здійснення перерахунку чинним законодавством не передбачено.

Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що орган, який призначив пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії за відповідною заявою.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати

праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії».

Пунктом 4 вищезазначеної постанови встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.

09 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набула чинності з дня опублікування 15 грудня 2015 року та застосовується з 01 грудня 2015 року (відповідно до пункту 6 постанови).

Згідно пункту 3 постанови «у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено: додатками 1-37, 431, 432, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Цією ж постановою виключений пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій».

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі і Законом України «Про державну службу». Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод», Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні «показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абз. 5, 6 пункту 4)».

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Так, Конституційний Суд України вважає, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому Конституційний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

У зв'язку із цим Конституційний Суд України вважає, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина є скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Таким чином, скасування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» є скасуванням права на перерахунок пенсії державного службовця, що порушує норму прямої дії - статтю 22 Конституції України.

У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» був виключений, а пункт 5 змінений.

Частиною першою статті 58 Конституції України гарантовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Кабінетом Міністрів України на виконання змін до статті 37-1 Закону України «Про державний бюджет» не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям впродовж року, в той час як Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року було зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Отже, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Посилання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Малиновського району м. Одеси на пункт 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, згідно якого у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», є неприйнятним, виходячи з того, що ця норма стосується призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій.

Тому перерахунок пенсії повинен здійснюватись виходячи з розміру 85 відсотків заробітної плати, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії державного службовця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів.

Згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсія ОСОБА_1 проіндексована, базовим місяцем для індексації пенсійної виплати з жовтня 2009 року по квітень 2016 року є жовтень 2009 року. З 01 травня 2016 року по теперішній час базовим місяцем для індексації пенсії визначено травень 2016 року.

Таким чином, рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Малиновського району м. Одеси про відмову позивачу здійснити перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям не є правомірним, оскільки правова позиція, за якою перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям не передбачений чинним законодавством, зокрема Законом України «Про державну службу», постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», є необґрунтованою.

Щодо поновлення строку звернення до суду. Відповідно п. 5 Постанови КМУ від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (у редакції, що діяла станом на час призначення пенсії позивачу) перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1, 29 грудня 2016 року звернулась до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси із заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям з 01 грудня 2015 року. Про порушення своїх прав ОСОБА_1 стало відомо лише 10 січня 2017 року після отримання рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про відмову у перерахунку пенсії. Тому, суд, вважає за можливе цей строк поновити та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2015 року.

Відповідно дост. 72 Кодексу адміністративного судочинства Україниобставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно дост. 8 Конституції УкраїниКонституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Статтею 58 Конституції Українине передбачено зворотної дії в часі Законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно зістаттею 22 Конституції Українизакріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 №21-445а13, яка у відповідності до положеньст. 244-2 КАС Україниє обов'язковою для застосування.

Згідност. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, ратифікованоїЗаконом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В силуст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено в п. п. 19, 22, 27 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Судом роз'яснено, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як«майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (див. Broniowski v. Роland, № 31443/96, пар. 98). Судом також наголошено, що цивільне законодавство, що має зворотну дію в часі прямо не забороняється Конвенцією, та за певних обставин може бути виправданим (див. mutatis mutandis. заява № 8531/79, рішення Комісії від 10 березня 1981 року, (DR) 23, пар. 203-211).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 50Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже, відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру можуть бути утримані тільки в результаті внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Згідно з ч. 1ст. 8 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно дост. 159 КАС Українисудове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. 33, 37 Закону «Про державну службу», ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 3 ч. 2 ст. 16, ст. 41, ст. ст. 50, 73 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 7-9, 11, 71, 99, 158, 160, 162, 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 10 січня 2017 року № 135232 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з підвищенням посадових окладів державних службовців на підставі довідки про заробітну плату, виданої Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради від 29 грудня 2016 року №123-Б в розмірі 85% від суми заробітної плати, не змінюючи базовий місяць індексації пенсії.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ: Гуревський В.К.